У випадку перемоги у внутрішніх змаганнях серед республіканців Вівек Ганапаті Рамасвамі може стати наймолодшим кандидатом у президенти США за багато років. 9 серпня йому виповнилося 38. Прямо юнак для американської політики. Нагадаємо, що наймолодшим главою Білого дому поки що є Теодор Рузвельт, який обрався у 42-річному віці. 43 роки було Джону Кеннеді. Білл Клінтон та Вілліс Грант (він зображений на 50-доларовій купюрі) стали президентами у 46 років, Барак Обама – у 48. Молодість у порівнянні з іншими учасниками президентських перегонів, особливо двома ключовими претендентами Джо Байденом та Дональдом Трампом – вигідний козир Рамасвамі.
Ультраконсервативний стипендіат Сороса. Хто такий Вівек Рамасвамі
Є у нього й інші привабливі для виборців боки. Він раніше не обирався ні до Сенату, ні до Конгресу, тобто не встиг на політичних посадах заробити собі негатив. Разом із тим у політиці – не новачок. Рамасвамі відомий своїми консервативними поглядами. Хоча за походженням кандидат і належить до «кольорових» мешканців США, проте добре знаний як противник ліволіберальної політики, котра робить акцент на соціальній, расовій та гендерній справедливості, а також на різноманітних екологічних ініціативах.
Рамасвамі – заможний кандидат. За оцінками Forbes, його статки сягнули цього року понад $950 млн. Головний бізнес – біотехнології і фармацевтика. Тож на кампанію він може витратити частину власних коштів, що робить його частково незалежним від донорів, а, отже, самостійним у висловлюваннях. До речі, Рамасвамі скаржився, що проросійські заяви (він їх такими не вважає) відштовхнули від нього потенційних спонсорів. Натомість критики цього кандидата вважають, що причини слід шукати в недовірі до Рамасвамі з боку традиційних донорів республіканців. Причин для цього кілька. Перша – за релігією він індуїст, а переважна більшість людей, які вкладаються у передвиборчі кампанії кандидатів від Республіканської партії, християни. Щойно стартувавши у праймеріз, Рамасвамі спробував заручитися підтримкою правих консервативних кіл, розповідав, що розділяє християнські цінності. Проте це не особливо допомогло – за збором коштів він відстав від Дональда Трампа та іншого мисливця за головним кріслом Америки, губернатора Флоріди Рона Десантіса. А в травні «доброзичливці» запідозрили Рамасвамі у редагуванні своєї біографії у Вікіпедії. Зокрема, звідти викреслили той факт, що, навчаючись в аспірантурі, він отримував стипендію від фонду, який належить старшому брату Джорджа Сороса Полу. Фігури демократів Соросів для республіканців – як червона шмата для бика. В штабі кандидата спростовували редагування, але осад лишився.
Рамасвамі у своїх заявах намагається перевершити самого Трампа. Ось тільки короткий перелік того, що він обіцяє змінити на посаді президента: хоче підвищити вік для голосування на виборах до 25 років, молодші зможуть проголосувати тільки тоді, коли служать в армії або в структурах, які займаються ліквідацією надзвичайних ситуацій, а також здали іспит для натуралізації (за підрахунками, це обмежить права майже 9% американців); заявляє про корумпованість низки федеральних інституцій, які він очистить від цього зла; погрожував застосувати армію для боротьби з мексиканськими наркокартелями, але при цьому підтримує легалізацію марихуани; заборонить аборти за винятком випадків зґвалтування, інцесту та небезпеки для життя жінки; одностатеві шлюби вважає «вирішеним питанням», проте підтримує значні обмеження прав трансгендерів. Ну і звісно ж антиукраїнські обіцянки: Київ має віддати росії тимчасово окуповані території, а росія взамін перестане дружити з Китаєм; ще треба припинити військову допомогу Україні та блокувати вступ нашої держави до НАТО.
Загалом Рамасвамі грає проти Трампа доволі грамотно. Приміром, обіцяє, ставши президентом, його помилувати. Тобто показує трампістам, що тільки він, а не Десантіс, здатний замінити їхнього кумира, коли того ув’язнять.
«Технар» Трампа чи самостійний гравець. Як Україні реагувати на слова Рамасвамі
Як відомо, Рамасвамі виграв перший тур дебатів між претендентами на посаду президента США від республіканців. Трамп участі у цій події не брав, бо саме у цей час знаходився у в’язниці округу Фултон, звідки вийшов під заставу. Та, на думку експертів, адвокати Трампа могли забезпечити своєму клієнту участь у дебатах, якби він цього дуже хотів. А так головний претендент продемонстрував виборцям, що конкурентів у нього серед «слонів» немає. І заодно послухав, що суперники використовували із його програмних «фішечок». Рамасвамі намагався скористатися моментом і перевтілитися в Трампа. Під час дебатів він агресивно атакував опонентів, особливо дісталося колишній представниці США в ООН Ніккі Гейлі, відомій симпатіями до України.
Може здатися, що скільки б Рамасвамі не вистрибував зі штанів на дебатах, стати на один рівень з Трампом він не зможе. Але не виключено, що він прагне стати другим другим номером, тобто претендувати на посаду віце-президента, а далі сподіватися на ув’язнення Трампа. У такому випадку республіканцям нічого не залишиться, як поставити на Рамасвамі. При всіх його мінусах як кандидата. Існує й інша версія – радикальний нащадок переселенців з Індії може бути не самостійним гравцем, а технічним кандидатом самого Трампа. У випадку своєї посадки, Трамп закличе голосувати за Рамасвамі, а не за Десантіса. Останнього також важко назвати проукраїнським, проте він системний політик, а, отже, передбачуваний, який не буде все ламати, як це робив за свого президенства Трамп.
Небезпека висловлювань Рамасвамі ще й в тому, що вони деформують суспільну думку американців з підтримки України до байдужості до нашої долі. Гірше того, якими б фразами це не прикривалося, речі треба називати своїми іменами: і Трамп, і Рамасвамі, меншою мірою Десантіс, хочуть поразки своєї держави, адже припинення підтримки українців означатиме, що США неспроможні бути ключовим геополітичним гравцем, що вони, як держава, не тримають слова. Не Байден, а саме держава. На жаль для нас, республіканці не змогли зі своїх лав висунути людину, яка б це розуміла. То ж заяв на кшталт зробленої Рамасвамі буде ще багато, передвиборча кампанія в США тільки на старті.
Як нам реагувати на цю українофобію? По-перше, уникати будь-яких дій або бездіяльності, які могли б дозволити колективному Трампу бити по діючому президенту. Успіх Байдена на виборах життєво важливий для всіх українців. По-друге, на дипломатичному рівні реагувати слід не на висловлювання кандидатів-республіканців, це нічого не змінить, хіба додасть більшого антиукраїнського градусу їхнім словам, а на прояви підтримки цих висловлювань в партнерських країнах Європи. Вони можуть бути як прямими – від знайомого нам угорського прем’єра Віктора Орбана, так і не прямими, у вигляді припущення про заморозку конфлікту. Просто заморозку чи в обмін на щось. Зараз європейські політики дуже уважно спостерігають за передвиборчими подіями в США і надалі реагуватимуть на їхній перебіг ситуативно. У тому числі почуємо неприємні для нас заяви, які можуть бути сигналом не Києву і не Москві, а тим чолов’ягам за океаном, які зійдуться у битві за Овальний кабінет у Білому домі. Одним словом, чим більше ростиме рейтинг Трампа чи Рамасвамі, тим сильніше треба тримати руку на пульсі наших європейських друзів. Слід розуміти: має значення не те, як той чи інший європолітик реагуватиме на американські передвиборчі баталії, а якою буде спільна реакція країн ЄС і НАТО в разі успіху когось із республіканців. Головне, щоб у міжнародній системі координат було враховано наші інтереси, а що протиставити трампізму – цивілізований світ якось впорається. Не у перший раз.
Юрій Васильченко / Depo.ua
