четвер, 18 квітня 2024 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Кирило Данильченко: Що ми вже знаємо про ракети «Циркон» На сьогодні Сили оборони перехоплюють над Києвом найсучасніші російські ракети. Завдання на майбутнє – масштабувати такі результати на великі промислові центри

Росіяни дуже люблять показувати «Циркони» у своїх пропагандистських роликах, називають якісь відверто неймовірні характеристики про швидкість у 9-10 махів, дальність дії у 1000 км та бойову частину (БЧ) у пів тонни.

І це маючи габарити «Онікса», у якого бойова частина 200-300 кг.

До того ж «Циркон», ймовірно, має два двигуни, що також вимагає простору.

(Про те, що «Циркон» – двоступенева ракета, можна припустити з аналізу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який зробив схематичне зображення на основі вивчення уламків першого збитого «Циркону» в лютому. – Ред.)

А так не буває – треба чимось пожертвувати, щоб вмістити нові можливості у ті самі розміри. Можливо, це зробили якраз за рахунок бойової частини, якщо історії, що ніяких 450 кг в БЧ «Циркону» немає, – правдиві.

25 березня був не перший випадок застосування «Цирконів» – 7 лютого ця ракета вже була збита і зруйнувалася на дрібні частини.

Тобто комплекс PATRIOT РАС-3 двічі перехопив гіперзвукову засекречену зброю росіян, як перед цим перехоплював «Кинджали». Виходить, що корпорація Raytheon (виробник PATRIOT – ред.) може відкривати шампанське і очікувати на нові контракти?

Що ж ми вже знаємо про «Циркон»?

Перше. Скоріше за все, жодних 10 махів у її реальних ТТХ немає. І навіть 7 махів може не бути, а ймовірно – менше.

(Defense Express оцінює швидкість «Циркону» на основній маршовій ділянці в 5,5 махів – ред.)

Прямоточний гіперзвуковий двигун (або Scramjet) до стабільної серії виробництва не освоїла жодна країна на планеті – ні Китай, ні США.

Одна справа говорити про 7,5 махів над ціллю у ЗМІ.

І зовсім інша – реально освоїти Scramjet, забезпечити маршову постійну швидкість і прорвати ППО, яке просто не може встигнути вразити балістичну ціль, що активно маневрує у високих шарах атмосфери.

Тобто не встигає вирахувати точку зустрічі, де кінетична болванка вразить «Циркон» та змусить його відхилитися від курсу чи здетонувати у повітрі.

У першому – вигідному для Росії випадку – були б великі вибухи на землі й руйнування на київському Подолі – від 400 кг вибухівки видавило б вікна в усьому кварталі, разом із рамами.

У результаті ж бачимо збиті російські гіперзвукові протикорабельні ракети вартістю до 20 млн доларів, чиї уламки пошкодили школу мистецтв.

Справді, хіба схоже на технічне досягнення, яке «немає аналогів»?

Як і у будь-якої протикорабельної ракети, у «Цирконів» має бути радіолокаційна головка самонаведення – щоб «захоплювати» велику металеву ціль.

Але так по об’єктах у містах не влучиш – там все велике і з масами металу. Тому у запущених по Києву «Цирконів» ймовірно було активне тільки супутникове та інерційне наведення.

А це означає можливість спуфінга та інших радіоелектронних перешкод, а також не таку вже й «хірургічну точність» влучань.

Чому їх перехоплюють?

У ракет комплексів PATRIOT версії PAC-3 є своя головка самонаведення, тож ракета-перехоплювач на кінцевій ділянці сама шукає ціль, без її підсвічування локатором, й формує хмару з 24 вольфрамових стрижнів, що перебивають рулі та зминають корпус перехоплюваної ракети, відкидають її убік за рахунок сильного кінетичного удару.

Наче в тенісний м’ячик влучили.

Плюс йдуть постійні оновлення програмного забезпечення для американських ЗРК, зараз PATRIOT активно використовує інтерфейс PDB 8.1 – це розрахунки комп’ютера та нове 3D-середовище, що візуалізує атаку.

Загалом, всі 13 батарей PATRIOT Німеччини, від якої частину цих ЗРК отримала Україна, були модернізовані до PAC-3, так що «Патріоти» ЗСУ всі достатньо нові – з можливістю одночасно вражати як балістичні, так і аеродинамічні цілі.

Загроза від «Цирконів» безумовно є.

Крім Києва та ще кількох районів, протиракетна оборона в Україні не розгорнута в достатніх масштабах.

Та й ракети-перехоплювачі дорогі – залежно від ітерації їхня вартість сягає 5-8 млн доларів.

Але постійно стріляти дорогими гіперзвуковими ракетами росіянам і не обов’язково – достатньо «Іскандера».

У принципі, ситуація для України нагадує Ізраїль та Перську Затоку в 1990-х, коли Ірак вів обстріли балістичними «Скадами» та «Ельбрусами» – перехоплення можливе, але часто уламки все одно падають на міста.

Плюс час підльоту 2-3 хвилини для евакуації явно недостатній.

Та й рано чи пізно кремлівський режим може спробувати організувати одночасний проліт «Оніксів», «Кинджалів» та «Іскандерів», щоб перевантажити Силам оборони канали ПРО.

Але Україна має десятки шахт (у тому числі закриті у Львівській та Дніпропетровській областях), колишні командні пункти стратегічних ракетних військ, ППО й інші тилові об’єкти кількох округів СРСР, які можна перетворити на ізольовані острівці, з достатнім захистом навіть від таких ударів.

Є катакомби та підземні споруди в Одесі й Києві.

Є мережі метро (із закинутими тунелями), різні технічні поверхи і бункери протиатомного захисту, що дісталися у спадок від СРСР (туди ж фактично ніхто реально вже не ходить під час тривог).

Більшість із цього не можна пробити навіть тактичною ядерною зброєю, не кажучи вже про гіперзвукові ракети з 200-кілограмовою бойовою частиною, з яких 60-80 кг – власне вибухівка.

Ховати там важливі об’єкти для промисловості та управління – це основний спосіб боротьби зі гіперзвуковими ракетами.

А ще – розосередження, коли, наприклад, токарний верстат і місце спорядження мін будуть відокремлені одне від одного й заховані по десятках порожніх цехів.

За таких умов, що б «Циркони» не вразили – воно буде дешевшим, ніж сама ця ракета.

На сьогодні Сили оборони перехоплюють над Києвом найсучасніші російські ракети.

Тож завдання на майбутнє – масштабувати такі результати на великі промислові центри й розосередити все, що можна розосередити.


Кирило Данильченко / Facebook
Поділіться цим