середа, 1 лютого 2023 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

«Пункти незламності»: Що не поділили Зеленський з Кличком та іншими мерами Потрібні не взаємні звинувачення центральної влади та мерів міст, а спільні зусилля для створення повноцінної мережі пунктів обігріву

Знайти адреси найближчих «пунктів незламності» (ПН) можна на карті на офіційному сайті nezlamnist.gov.ua. Там же вказано, що у цих пунктах навіть під час відключення електроенергії має бути забезпечено наявність тепла, води, освітлення, мобільного зв’язку, інтернету, живлення для мобільних пристроїв, аптечок та місць для відпочинку. Кожен ПН має бути розрахований на короткострокове одночасне перебування від 40 до 500 осіб.

З погляду користувачів

«Людей у пунктах незламності ми не побачили. Керівники пунктів розповідають, що в попередні дні ситуація була така ж: під час відключення світла на три-чотири години ніхто не приходить. Припускають, що у разі більш довгих відключень люди все ж таки звертатимуться до ПН». Про це розповіла кореспондент «Радіо Свобода» Роксолана Бичай 28 листопада, відвідавши у різних районах столиці «пункти незламності», коли там були відключення світла.

Чому ж ПН не користуються великою популярністю? Частково відповідь у тому, що ці пункти поки що не повністю обладнані. «Найбільша проблема — інтернет. Їм не забезпечений майже жоден з пунктів, які ми відвідали. Обіцяних Starlink немає, а керівники установ не на камеру зізнаються: слабо вірять, що вони будуть взагалі. Щоб був хоч якийсь зв’язок, деінде встановлюють дротові телефони і ставлять радіо на батарейках. Генератори були скрізь — більш чи менш потужні, але були. Є проблеми з пальним. Його дали не всім, а якщо дали, то мінімальну кількість. Влада обіцяє більше пального найближчим часом, разом з іншими речами, такими як вода, печиво, обігрівачі і т.д.» — пояснює Роксолана.

Зрозуміло, що кияни у періоди відключення електрики швидше йдуть до найближчих закладів з власним генератором, де є інтернет і можна, заплативши за чашку кави, посидіти за столиком. Потреба у місцях, де можна було б зігрітися, поки що найактуальніша у прифронтових містах, де можуть бути проблеми одночасно і з електрикою, і з опаленням, і з газом.

Зрозуміло й те, що необхідно заздалегідь готуватися до розвитку подій. Ворог продовжує ракетні обстріли енергетичної інфраструктури у всіх областях. А попереду — зима. Тому хоча дуже хотілося б сподіватися, що переважна більшість ПН залишаться незатребуваними, але необхідно забезпечити й підтримувати їх максимальну готовність у режимі 24/7.

З погляду виконавців

Однак це завдання вирішується повільно. І перша причина — брак ресурсів. Держслужба з надзвичайних ситуацій забезпечує лише невеликий відсоток ПН (в основному — у вигляді наметів), а за решту відповідає міська влада. Але відповідні статті видатків у міських бюджетах часто не покривають потреби.

Найчастіше ПН розміщуються у школах та дитячих садках. Їхні працівники в соцмережах дуже просять співгромадян не лаяти їх за недоліки: «Ми намагалися організувати це все буквально з нічого. З дому приносили трійники, подовжувачі, чайники і т.д.».

У деяких школах ці витрати намагаються покласти на батьків учнів. У соцмережах можна знайти цікаві діалоги на цю тему. «Батьківський комітет щойно написав, що для пункту незламності нашої школи батькам пропонується скинутися грошима на чайник, термос, пледи, встановлення буржуйки», — скаржиться мешканка Києва. «Щось ваш директор дуже гальмує. Ми ще у вересні це купували. Ще закуповували ліхтарі, радіо, сухпайки», — відповідає їй інший киянин.

Подібні повідомлення надходять з багатьох міст. Деякі з таких історій потрапляють до медіа і навіть публічних виступів керівників обласних адміністрацій.

«На обслуговування цих пунктів збирають гроші з вчителів та батьків. Вчителі однієї зі шкіл скидуються по 100 грн на подовжувачі до генератора. У деяких школах на переноски скидуються батьки. Одна з полтавчанок розповіла, що в садочку батьки збирають гроші на воду, печиво для пунктів обігріву. Кожна група «зобов’язана» надати речі за списком», — розповідає інтернет-видання «Полтавщина».

Схожа інформація надійшла і до начальника Полтавської обласної військової адміністрації Дмитра Луніна.

«Необхідно збільшити кількість подовжувачів та мережевих фільтрів для зарядки телефонів. Якщо у вас 5-10 розеток, то цього точно недостатньо. Люди говорять про те, що директори шкіл вимагають від працівників, щоб вони закуповували власним коштом подовжувачі. Мені здається, що громада сама може закупити подовжувачі та розетки. На місцях є «перегини» не в той бік», — визнав він на апаратній нараді 28 листопада.

Ще одна серйозна проблема — кадрове забезпечення. Щоб ПН працювали цілодобово, у них повинен бути власний персонал, який працює позмінно. Шкільні вчителі та дитсадкові вихователі на цю роботу загалом не наймалися і виконувати її не зобов’язані.

З погляду держави

Володимир Зеленський оголосив про цей проект вже понад тиждень тому. «Розгортаємо по всій країні наш новий проект підтримки людей — «пункти незламності». За підсумками цього дня підготовлено вже понад 4 тисячі таких пунктів. Заплановано ще більше», — розповів він українцям увечері 22 листопада.

Наступного дня заступник керівника офісу Зеленського Кирило Тимошенко уточнив: «Наше завдання — така амбітна мета, щоб їх було понад 10 тисяч».

За найскромнішими підрахунками, для 10 тисяч ПН потрібно щонайменше 40 тисяч штатних працівників (щоб у кожному ПН постійно був присутній один черговий). У них мають бути функціональні обов’язки та система забезпечення витратними матеріалами (паливо для генераторів, медикаменти для аптечок тощо). Все це має бути прописано в положенні про ПН, а сам цей проект підтримки людей повинен мати стабільне фінансування.

Однак нічого цього досі немає. Загалом не існує жодної нормативної бази щодо ПН — ні законів, ні президентських указів, ні постанов уряду. І грошей від держави також немає.

«Мені дзвонить голова ОВА Валентин Резніченко і повідомляє, що є розпорядження Офісу президента відкрити пункти незламності. Ми йдемо та відкриваємо їх на свої гроші«, — розповів «Дзеркалу тижня» мер Дніпра Борис Філатов. — Що стосується шкіл, то вони працюють, і ніхто на державному рівні стратегічного рішення переобладнати їх під пункти незламності не приймав. Все у себе в громаді робимо самі».

Ще цікавіша ситуація у столиці, бо в місті фактично двовладдя. 1 березня Зеленський своїм указом звільнив мера Києва Віталія Кличка з посади голови Київської міської військової адміністрації та призначив на цю посаду Миколу Жирнова, а 21 жовтня замінив Жирнова на генерал-полковника Сергія Попка. Проте і сам Зеленський, і парламентські «слуги народу» тепер намагаються перекласти на Кличка відповідальність за реалізацію в Києві проекту ПН, до якого він не має жодного відношення.

Співрозмовник української редакції ВВС News в оточенні Кличка зазначив, що претензії офісу Зеленського до мера безпідставні, тому що зараз виконавча влада, відповідальна за пункти обігріву, частково в руках начальника Київської міської військової адміністрації, якого призначає президент.

«Вони створили військову адміністрацію, намагаючись віджати повноваження, — сказав цей співрозмовник. — Голови районів з намальованої ними вертикалі підпорядковуються голові військової адміністрації. Тому незрозуміло, на кого вони наїхали, намагаючись звинуватити Кличка».

Якби існувало якесь законодавство про ПН, тоді можна було б зрозуміти, де чия сфера відповідальності. Однак жодних нормативних документів, які б покладали на мера Києва обов’язок створювати та забезпечувати ПН, не існує. А Кличко, зі свого боку, взагалі принципово не згадує про пункти незламності (і відповідно не бере на себе жодної відповідальності за них), а говорить лише про пункти обігріву.

«У Києві обладнано та працює понад 430 пунктів обігріву. Ми готуємося на випадок надзвичайної ситуації оперативно розгорнути ще понад 100 пунктів. Місто виділило понад 400 генераторів для роботи цих пунктів. Ще близько 100 генераторів надали волонтери та благодійні організації. Також незабаром місто отримає 12 пересувних модульних котелень, які замовили спеціально під пункти обігріву», — анонсував Кличко 27 листопада.

Раніше він оприлюднив карту цих пунктів, де вказано їхню місткість. «Якщо у вашому будинку немає електропостачання більше доби, ви зможете прийти до пункту обігріву, щоб підзарядити гаджети чи ліхтарики, випити чаю, дізнатися інформацію, де знаходяться бювети, де відкриті магазини та аптеки. Також ми працюємо над тим, щоб у кожному пункті працював інтернет», — повідомив мер.

З погляду інтересів держави потрібні, звичайно, не взаємні звинувачення центральної влади та мерів міст, а спільні зусилля для створення повноцінної мережі пунктів обігріву на випадок найгірших сценаріїв на кшталт тотального блекауту в умовах сильних морозів. Спільні зусилля означають передусім спільне фінансування та пропорційну спільну відповідальність. І якщо дуже хочеться піару, який перетворив пункти обігріву на «пункті незламності», то він теж має бути спільним і пропорційним фінансовому внеску.


Юрій Вишневський / Ділова столиця
Поділіться цим