середа, 7 грудня 2022 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Віра у безкарність: Чому ієрархи УПЦ не бояться СБУ Співробітники СБУ 11 жовтня провели обшуки у митрополита Тульчинського і Брацлавського УПЦ Іонафана (Єлецьких). Відзвітували про знахідки, патріотичну громадськість задовольнили. А далі що? В УПЦ свято вірять – у них усе буде добре

Дії співробітників української спецслужби викликали схвалення патріотичної спільноти, яка наполягає на очищенні України від церкви, котра була і залишається, попри зміни в статуті, провідницею злочинної ідеології «русского міра». Та чи означають обшуки у митрополита Іонафана, що у влади нарешті з’явилася політична воля очистити країну від впливу церковників, які продовжують перебувати в духовній єдності з РПЦ?

Хто такий митрополит Іонафан і чому до нього прийшли з обшуками

Митрополит Іонафан очолює далеку від столиці єпархію, через це обділений увагою ЗМІ і громадськості. Це не настоятель Києво-Печерської Лаври Павло (Лебідь), до персони якого завжди багато уваги. Приміром, недавно головного лаврського монаха затримали при виїзді за кордон, писали про підозру у контрабанді, але потім відпустили. Чи то не знайшли у нього нічого цінного, чи то втрутилися вищі політичні сили. То ж трохи розкажемо читачам, хто такий Іонафан. В миру Анатолій Єлецьких.

Народився він у 1949 році у Воронезькій області, після закінчення школи служив в радянській армії, закінчив Ленінградську духовну академію, ректором якої був Кирило (Гундяєв). У 1978 році саме Гундяєв рукопоклав Іонафана в ієромонахи. В Україну він переселився в 1987 році, спочатку був кліриком у Володимирському соборі Києва, а у 1988 році, тобто, через рік, став намісником Києво-Печерської Лаври. За згодою тодішнього митрополита Київського і Галицького Філарета (Денисенка). У 1990-му Іонафана призначили управляючим справами Українського екзархату РПЦ. Того ж року цей екзархат ліквідували після видачі патріархом Алексієм ІІ грамоти про широку автономію УПЦ МП. Нагадаємо, до цієї грамоти, яка не є томосом, апелюють церковники на чолі з митрополитом Онуфрієм, коли кажуть про свою самостійність від РПЦ.

У 1991 році Іонафан став у різку опозицію до Філарета, за це його позбавили сану. Але вже за рік УПЦ МП поновила батюшку в статусі. Протягом наступних років він був єпископом Білоцерківським, потім єпископом Глухівським і Конотопським, далі архієпископом Сумським і Охтирським , Херсонським і Таврійським, зрештою у 2006 році осів у Тульчинській і Брацлавській єпархії Вінницької області. Має купу церковних і світських нагород. Зокрема, при Януковичі його відзначили орденом «За заслуги» ІІІ ступеню. В церковних колах Іонафан вважається інтелектуалом – пише духовно-музичні твори, статті, веде свій сайт. Який знаходиться в мережевому сегменті ru.

З цього ресурсу можна дізнатися, що Іонафан – ієрарх РПЦ. Не УПЦ, а саме РПЦ.

З цієї причини завітали до нього з обшуками, чи тому, що пильні прихожани звернули увагу СБУ на сумнівну позицію митрополита під час війни, але факт залишається фактом – уперше з моменту масштабної агресії росії проти України спецслужби обшукали високого сановника УПЦ. У прес-службі СБУ пояснили: слідчо-оперативні заходи проводилися в рамках кримінального провадження, відкритого за статтею 161 Кримінального кодексу (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками). За даними поліції Вінницької області, при обшуках знайшли друковані матеріали зі зверненням путіна і російського патріарха до громадян України, а також про визнання квазіреспублік «ЛНР» та «ДНР». За вказаною статтею громадянину Анатолію Єлецьких загрожує до 5 років тюрми, а чи загрожує щось митрополиту Іонафану?

Як клірик УПЦ звинуватив СБУ у політичному замовленні і що буде далі

На офіційному сайті церкви коментарів вищих духовних осіб щодо ситуації навколо митрополита Тульчинського немає, але є коротка новина від його імені, суть якої наступна: докази, нібито знайдені в обшуканих приміщеннях, ні до нього, ні до єпархії жодного відношення не мають. Ширша новина розміщена на сайті єпархії. До речі, російськомовному. «Вважаю, — стверджує Іонафан, — що вищезгадані дії мають замовний характер і спрямовані проти Української православної церкви загалом та проти авторитету священноначалія Тульчинської єпархії та внесення смути у середовище її духовенства і віруючих. А надалі захоплення її Тульчинського Христо-Різдвяного кафедрального собору на користь «привілейованої» релігійної організації». Тобто митрополит фактично звинувачує СБУ у тиску на користь ПЦУ? Звична риторика священиків УПЦ. Раніше вони також звинувачували представників влади, особливо місцевої, у начебто тиску і сприянні «рейдерству» церковного майна.

Митрополит Іонафан

Митрополит Іонафан перший високий сановник УПЦ, до якого прийшли з обшуками, але не перший клірик, запідозрений у співпраці чи лояльності до країни-агресора. Поки що жоден із підозрюваних не засуджений. Причина – відсутність в української влади політичної волі для створення непереборних для УПЦ обставин, які змусять її ієрархів піти на реальний діалог із ПЦУ про об’єднання. З коментаря Тульчинського митрополита напрошується простий висновок: ні він, ні інші вищі церковні сановники не бояться гніву світської влади. Бо мають впливових лобістів серед політиків вищої ліги та серед близького оточення президента.

Днями Державна служба з етнополітики та свободи совісті оприлюднила заяву, адресовану УПЦ. Заява стосується фактів колабораціонізму священиків. Зокрема тих із них, кого помітили в кремлі під час виступу путіна 30 вересня. «І нам, і багатьом іншим в українському суспільстві надважливо почути публічно про прийняті в УПЦ рішення стосовно тих представників духовенства, які засвідчили підтримку загарбницькій злочинній війні росії проти України. І особливо важливо про них почути багатьом родинам вірян УПЦ, які загинули, захищаючи Україну. Правоохоронні структури України доведуть до логічного завершення всі справи колаборації. Однак, реакція не може бути полишена лише на органи державної влади», – наголошується у документі. Поки публічної реакції на нього вищих сановників УПЦ немає. Та й реакція органів державної влади більше схожа на гру у піддавки.

Перший приклад. Рішенням РНБО введено санкції проти патріарха РПЦ Кирила та екс-дипломата МП, а зараз керівника Будапештсько-Угорської єпархії Іларіона (Алфєєва). Depo.ua раніше писав про необхідність застосування санкцій щодо керівництва РПЦ. Але хотілося б нагадати, що у рішенні Верховної Ради від 31 травня перелік церковних діячів, які системно й активно підтримують війну проти України, легітимізують військове вторгнення та геноцид українців, був ширшим. Окрім Кирила та Іларіона до нього внесли заступника керівника відділу зовнішніх церковних зв’язків протоієрея Миколу Балашова, митрополита Псковського і Порховського Тихона (Шевкунова), архієпископа Сиктивкарського і Комі-Зирянського Питирима (Волочкова), протоієрея Артемія Владимирова, митрофорного протоієрея і телеведучого Андрія Ткачова, професора Московської православної духовної академії Олексія Осипова. Всі ці особи без вийнятків мають бути під українськими санкціями, більше того – наша дипломатія має просувати ініціативу накладення санкцій проти названих попів і на рівні Заходу.

Другий приклад. Якщо у нас під санкціями Кирило, то, за логікою, він та очолювана ним структура РПЦ не повинні отримувати прибутки в Україні, але чи слідкують за цим відповідні органи? Кількатомну книгу митрополита Іларіона (Алфєєва) «Ісус Христос» нескладно знайти не тільки в церковних лавках, її можна придбати в книжкових інтернет-магазинах України. Те ж стосується й писанини патріарха Кирила та більшості з вище перелічених персон із РПЦ. Але від продажу книг московські батюшки отримують куди менший дохід, аніж від продажу церковного товару, виробленого у підмосковному Софріно. Це потужне підприємство, яке є одним із ключових джерел прибутку РПЦ та особисто Кирила. Епізодичні обшуки у проросійських попів – справа богоугодна, проте від неї поки лише білий шум. А от рейди по церковних магазинах і вилучення книг, виданих підсанкційними діячами російської церкви, вилучення продукції, виготовленої в Софріно (а це товар на велетенські суми) можуть стати тими непереборними обставинами, якими влада підштовхуватиме УПЦ до діалогу з ПЦУ. Причому – порушення закону немає. Торгівля з окупантом і продаж товарів окупанта заборонені. Для всіх без виключень.


Юрій Васильченко / Depo.ua
Поділіться цим