Президент Сполучених Штатів демонструє абсолютну серйозність напередодні своєї відеоконференції із російським колегою. Джозеф Байден провів консультації із європейськими союзниками Сполучених Штатів. Американські медіа повідомляють про безпрецедентний масштаб санкцій, які можуть бути запроваджені проти Росії у разі її нападу на Україну.
Залишається, однак, питання, наскільки вчасними є ці санкції. Чи не спізнився Захід ще сім років тому, коли Володимир Путін виявив свої агресивні наміри, окупував Крим та Донбас та не приховував своїх бажань щодо окупації всього сходу та півдня України. Але тоді на Заході обмежилися санкціями, які лише дозволили російському президентові підготувати країну до подальшої ізоляції.
Проблема переговорів між Байденом та Путіним насамперед у тому, що Байден – це президент країни, яка спрямована в майбутнє, а Путін – президент країни, яка спрямована у минуле. У Сполучених Штатах думають про кліматичні проблеми людства та розвивають приватні космічні програми. У Росії думають про окупацію чужих земель та тренуються збивати чужі супутники. Це абсолютно протилежні системи цінностей, які просто не можна поєднати. Так, Путіну потрібне визнання Байдена. Але у політиці він уже давно балансує між Китаєм та Індією. І туди ж – на азіатські ринки підуть російські енергоносії, якщо на Заході від них відмовляться.
Путін роками готує росіян до ізоляції. Російським силовикам вже давно заборонено виїжджати за кордон. Російські чиновники вже давно не можуть виїжджати за кордон без попереднього дозволу начальства. У побут пущено ярлик «іноземного агента» – співпраця з цивілізованим світом є ганебною. Російським бізнесменам уже давно сказано, що гроші треба повертати до Росії, а доля тих коштів та власності, які перебувають на Заході, державу не хвилює і вона не відповідає за їхнє майбутнє. Путін – зовсім не з тих чекістів, які у роки перебудови вважали, що потрібно ліквідувати соціалізм для того, щоб красти у Росії та насолоджуватися життям на Заході. Він із тих чекістів, які впевнені, що красти треба у Росії та споживати накрадене на її території – щоб не прогинатися перед ворогом.
Звичайно, олігархам це може не дуже сподобатися. Однак близькі до Путіна олігархи давно вже отримують можливість заробляти та споживати на території самої Росії. А олігархи єльцинського призову самі зробили свій вибір, коли віддали владу в країні до рук чекістів. І жодної можливості вплинути на ситуацію вони не мають. Тож я не здивуюсь, що коли Путін почує від Байдена про всі ці приголомшливі санкції, він від радості підскочить на стільці. Це саме те, чого він добивався. Залишилося тільки запровадити в країні суверенний інтернет.
Та й звичайні росіяни не дуже зрозуміють, що насправді сталося. Вони й так бідні та нікуди не їздять. Розраховуватимуться не західними кредитками, а російськими. І Путін обов’язково домовиться з великим другом України Ердоганом, щоб ці кредитні картки приймали у Туреччині та з ас-Сісі, щоб ці кредитні картки приймали в Єгипті. Переважній більшості росіян, навіть тим, хто виїжджає за кордон, більше нічого і не потрібно. А якщо меншість жителів Росії втратять можливість їздити на Захід, так Путін буде тільки радіти цьому.
Чи це означає, що Путін нападе на Україну? Потрібно розуміти, що питання про напад і питання західних санкцій ніяк не пов’язані між собою. Путін не нападе на Україну лише в тому випадку, якщо знатиме, що його збройні сили зазнають непоправної втрати і що їм доведеться зіткнутися із західною зброєю, якщо не із західними солдатами. Все інше не має для нього жодного значення.
Віталій Портников / Еспресо
