Обіцяли кінець епохи бідності – у реальності готуються до введення продуктових карток. Що це означає і чи докотились ми до найтемніших часів СРСР? Чи сліпо мавпуємо ідеї з сучасної Росії?
Найперше, що треба відзначити, що уряд Зеленського й усі його радники довели українську економіку до такої ручки, що уже самим собі ідея продуктових карток здається порятунком рейтингу і шансів на другий термін. Але є важливий момент. Продуктові картки із самого дна Банкової пропонують ввести не через широкомасштабну війну, ракетні та авіаційні удари по промислових об’єктах і складах їжі, значні витрати на повністю мобілізовані військо і держапарат і зовсім не для того, щоб сконцентрувати всі ресурси країни для перемоги над агресором і звільнення захоплених ним земель.
Зовсім ні, особисто у Володимира Зеленського і його «95 Кварталу все чудово». Роялті з «Россия-1» за показ сьомого сезону «Сватів» капає, серіал про малоросів узагалі став найпопулярнішим кіно на Росії за весь 2021 рік. Бо ніщо так не тішить російське серденько, як російські прапори над Києвом і портрети Путіна у владних кабінетах – якими просто таки рясніє це художнє творіння.
Тому на тлі особистого фінансового успіху команди президента на ринку Росії – можна і кістку народу кинути. Ще і підготувати ґрунт для фальсифікацій виборів президента та парламенту через електронні вибори. Бо ж талони будуть не прості, а через «Дію».
Як пояснює це фантастичне ноу-хау радник з економічних питань Олег Устенко, перспектива переходу найвразливіших категорій населення на продуктові картки, викликана подорожчанням харчів внаслідок різкого стрибка вартості російського газу. Про цивільні методи, які зараз колективно застосовує Європейський союз – а саме зниження чи скасування ПДВ – у Зеленського не чули. Той самий видатний економіст Устенко вважає, що в українських умовах зниження чи скасування ПДВ на харчі, навіть тимчасове, потягне додаткові витрати з державного бюджету на адміністрування податків та зашкодить конкуренції між виробниками та реалізаторами харчів.
«У наших умовах це додатковий ризик для економіки», – вважає радник Зеленського. Цікаво, чому в Німеччині чи Франції можуть піти на такий ризик і врятувати підприємців як клас, а у нас треба розводити бідноту і соціальну халяву за кошт платників податків, які ще в змозі їх платити.
Що ж мушу констатувати, що з таким розумінням економіки нашого мудрого керівництва – нас чекає продуктова криза.
Пройдіться вже зараз магазинами та ринками та спробуйте знайти українські огірки чи помідори. І справа не в тому, що зараз зима. В останні роки українська аграрка навчилася сама забезпечувати якісними та достатньо доступними овочами українського користувача. Просто через те, що не були вчасно за нормальними цінами закуплені вугілля та газ, плюс через бездарну міжнародну політику Зеленського по обманюванню західних партнерів, РФ тепер викручує руки і всій Європі, і Україні. Тобто шантажує недостачею газу. І український фермер вирішив зачинити теплиці на зиму на ключ. Газ для бізнесу коштує стільки, що теплицям простіше просто зупинити виробництво. І не тільки теплицям. А й молокозаводам, м’ясокомбінатам і навіть хлібзаводам. Влада тільки позавчора, коли постала примара реальної зупинки більшості продуктових підприємств в країні, прийняла рішення що треба пільгові ціни на газ хоч на певний період ввести. Але це вже не зупинить гігантський стрибок цін на продовольство та інфляцію, які вже почалися.
Але команда кінця епохи бідності працює невтомно. І вирішила ввести в країні продуктові картки. Я не жартую. Так-так, майже такі самі як в Радянському Союзі. Але в Дії. Щоб прив’язати до неї передовсім пенсіонерів – щоб мати можливість маніпулювати ними та змусити проголосувати через цю ж «Дію» за Зеленського. Інакше, за чесних умов не бачити йому другого терміну як власного носа без люстерка.
На словах ЗЕ-влада і такі пани як Устенко, чий син успішно працевлаштований депутатом «Слуг народу» у ВРУ – розказує про food stamps як в США. Тільки от треба було не хизуватись знанням англомовних термінів, не пояснюючи їх справжньої суті.
Якщо коротко – то перші талони на їжу або ж food stamps випустили після наполягання міністра праці в уряді Рузвельта Френсіс Перкінс. Після Великої депресії до кінця Другої світової війни, коли нарешті не стабілізувалась економіка – це було доречно. А далі про програму успішно забули до 1964 року, коли президент Ліндон Джонсон не оголосив програму «Війна з бідністю». Коли треба було поборотися з бідністю і показати соціальний захист громадян, щоб ліві рухи в Америці не облизувались на Радянський Союз.
З того часу змінювалось законодавство та урешті американський талон на їжу, став іменною карткою для їжі для бідняків. З 2000-х вся ця система називається Electronic Benefit Transfer. Нею користуються найбідніші громадяни, а з часів Обами – і власники грінкарт, а також нелегальні мігранти, яких система підтримки штанів називає «undocumented persons». З найцікавішого – власник подібної карти не може розрахуватись нею в кафе, не може отримати живі кошти. Це виключно карта на їжу із супермаркетів і часто за неї додатково не купиш шампунь, крем для рук чи туалетний папір. Тобто – голодним ми тебе не лишимо, але на гігієну зароби собі сам. З того, що я прочитала на форумах кількох різних міст – у маленьких населених пунктах ці талони не вітаються. І є синонімом «утриманця».
Але повернімось до України. Зе-влада хоче видавати продуктові картки лише тим, хто встановив у себе на телефоні «Дію». Ну, от як з «Вовиною тисячею». Це така в них підтримка бізнесу. Мовляв, якщо гарно себе поводитимеш, не підтримуватимеш опозицію, славитимеш Зеленського – тоді дозволимо твоїм продуктам бути в цій програмі. А якщо ні – то помирай.
А що люди? А наші люди витрачають щонайменше половину всього заробленого на продукти. І це дані за минулий рік. В цьому буде ще більше. Тому людей хочуть підкупити. Типу – нічого, що ми так налажали в економіці, що довели її до дупи. Нічого що ми чверть бюджету пускаємо на корупційні розпили в рамках «великого крадівництва». Нічого, що ми розвели знову корупцію як в часи Януковича. Нічого, що ми майже вбили український харчовий бізнес і тепер ми знову змушені будемо завозити турецькі овочі та фрукти. Зате ми тепер тобі кіло гречки дамо. Звичайно – тільки через «Дію».
Якщо уже згадали Януковича, то це саме його уряд хотів ввести такі самі картки 2010 року.
І думаю, не буде унікальним збігом нагадати, що до подібного електронного гречкосійства вдалася Російська Федерація.
Наші північні сусіди робили це, щоб намертво прив’язати бабусь і заохотити їх голосувати за «Единую Россию». Так само плани Зе-влади зробити все, щоби за 2 роки через «Дію» можна було голосувати, ніхто не скасовував. Адже тільки у разі електронного голосування, яке неможливо проконтролювати, Зеленський має шанси на переобрання. Саме тому зараз Зе і ко намагаються підсадити на цей сервіс максимальну кількість людей. Надто ж – серед пенсіонерів. Щоб потім сказати – ну так ви всі ж користуєтеся вже «Дією», бачте як зручно? То й голосувати будемо через неї, щоб оце вам не треба було на вибори ходити.
Правда, не говоритимуть, що у випадку з «Дією» старий принцип: що не важливо як голосують, важливо хто рахує – стає ще більш важливим. Тим більше якщо під шумок дозволити через «Дію» голосувати ще й мешканцям ОРДЛО, заробітчанам з рашки, підліткам з 16 років. Яким ти попередньо дав «Вовину тисячу», записав відосик та подарував кіло гречки через «Дію». От тоді та й з’явиться простір для фальсифікацій. От тоді й можна зберегтися у владі та прикрити свою с…аку від неминучої відповідальності за купу порушень закону та корупції, які вже наплодив Зеленський.
Зе-влада остаточно увійшла в режим – зберегтися у владі, а далі хоч трава не рости. Якщо ціною цього є втрата економіки, суверенітету, перспектив – то у Зе поруч є свої «азарови» які завжди скажуть: «Не треба скиглити, треба брати лопату». Або ж підкинуть кіло гречки – коштом вашого майбутнього.
Марина Данилюк-Єрмолаєва / Еспресо
