Дослідження, яке нещодавно провів рух «Простір свободи» зафіксувало кількаразове зростання частки російської мови в ефірах каналів так званої «великої шістки». Йдеться про те, що при формальному виконанні вимог закону щодо квотування, яке виражається у веденні програм українською мовою, дедалі більшає російське наповнення контенту. Втім, побільшало російської не тільки в телевізорі.
Тим часом українська втрачає свої позиції не лише в телевізорі, а й у сфері обслуговування та інших сферах суспільного життя. Експерти говорять про тенденцію зросійщення, яка стала актуальною протягом останього року-двох, адже ще у 2018 році українська тримала міцні позиції. Depo.ua розповідає, чому так сталося і чи вдасться відновити стан дотримання закону.
Влітку Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, до повноважень якої належить контроль за дотриманням відповідних мовних квот у ефірах ТБ та радіо, відзвітувала про надзвичайно позитивний стан справ з виконанням вимог закону. Чиновники, промоніторивши 174 телеканали та 233 радіостанції дійшли висновку, що мовники навіть перевиконують мовні квоти.
«Загалом спостерігається позитивна тенденція: переважна більшість ліцензіатів відповідально та сумлінно дотримуються мовних квот», – зауважили у Нацраді.
Там акцентували зокрема на тому, що середній показник обсягу пісень українською мовою становить 54%, а обсяг ведення передач українською мовою – 94%. І це – наполовину більше за норму, зафіксовану у законі. А деякі регіональні мовники, похвалила Нацрада, забезпечили стовідсоткове наповнення ефірів українською.
Натомість більш ретельний підхід до аналізу медійного контенту фіксує набагато менш райдужну картину. Так, рух «Простір свободи», промоніторивши шість найбільших та найпопулярніших українських телеканалів, дійшов висновку, що у 2020 році частка російської мови на каналах так званої «великої шістки» виросла до 46%. Про це йдеться в аналітичному огляді «Становище української мови в Україні в 2020 році».
Моніторинг було здійснено наприкінці жовтня 2020 року. Протягом вісьмигодинного відстежування ефіру на цих шести каналах активісти руху вийшли на такі дані: програми українською мовою лунали 19 годин 40 хвилин (41% часу), програми українською та російською мовою – 6 годин 15 хвилин (13% часу), програми російською мовою – 22 години 05 хвилин (46% часу).
Різниця між даними, які оприлюднила Нацрада, та наданими рухом «Простір свободи» полягають в суті дослідження. Судячи з усього державні чиновники визначали українськість контексту за так званою «обв’язкою» програм: назвою, оформленням, титруванням, вступною промовою ведучих. Тоді як альтернативне дослідження просто розклало на мовні складові весь промоніторений ефір. І виявилося, що про жодне дотримання квоти не йдеться, адже всередині телевізійних програм спостерігається прогресуюче зростання використання російської.
Автори дослідження повідомляють, що тенденція на скорочення частки української мови у ефірах досліджуваних каналів триває з 2019 року. Адже до того часу тенденція була на користь української, використання якої поступово збільшувалося. Так, у 2018 році частка програм українською мовою сягнула рекордних 64%, а частка російської впала до рекордних 7%. У 2019 році українська мова теж переважала, хоча вже й не так переконливо: 39% української проти 27% російської.
А у нинішньому ж 2020-му російська впевнено випередила українську й досягнула за тривалістю майже половини спостережуваних годин – 46%. При цьому програми українською мовою тривали лише 41% часу моніторингу.
На поверхні – очевидне співпадіння термінів наростання російської мови в ефірах зі зміною президента України. Адже Володимир Зеленський справді вирізняється більш ліберальним ставленням до мовної політики, аніж його попередник Петро Порошенко. Останній досить жорско спрямовував державну політику на збільшення квот українською. Тоді як Зеленський лояльно сприймає заклики щодо перегляду квот у бік зменшення української частки.
Так, навесні нинішнього року у дискусії з журналістом орієнтованого на російську каналу «Наш» він погодився з тим, що квоти потребують перегляду і фактично назвав несправедливим нинішнє ставлення до іншомовних людей. «Не ми вводили квоти, квотування було ще до нас. Я думаю, що логіка є, але якісь деталі, дуже важливі, втрачені. А за ці деталі ми бачимо, що є якась несправедливість до неукраїномовних людей в Україні. Несправедливості бути не може», – заявив Зеленський.
Ще раніше Зеленський також висловлювався стосовно мовного закону, акцентуючи на необхідності більш ретельно захищати права мовних меншин.
Не дивно, що за такого ставлення голови держави до питання державної мови, повзучий реванш є просто неминучим. І відчуваючи поступливість мовної політики президента, телеканали та інші мовники дозволяють собі переходити на російську. Спочатку неявно. А потім із все більшою наполегливістю і ігнором вимог закону.
Очевидно, що зросійщення телебачення є найбільш помітним. Проте на цьому тлі відбувається і послаблення «режиму українськості» в державних установах, закладах освіти, торговельних мережах та закладах харчування. І таким чином все більш стійким стає відчуття, що в традиційних сферах, де українська нарешті почала обживатись і почуватись вільно, тепер відбувається своєрідний відкат. І держава не тільки з байдужістю спостерігає за цим процесом, а й підспудно його навіть прискорює.
Антон Коломойцев / Depo.ua
