Чутки російських ЗМІ стосовно скорих контактів між Білим домом та Кремлем потроху обростають більш чи менш офіційними підтвердженнями. Зокрема, прес-секретар російського президента Дмітрій Пєсков заявив, що точну дату наступної розмови Володимира Путіна та Джо Байдена наразі не визначено, але спочатку президенти, скоріше за все, поспілкуються у відеоформаті.
Секретар російського Радбезу Патрушев у свою чергу повідомив, що «затягувати» з проведенням нової бесіди президентів Москва і Вашингтон не будуть, і розмова може відбутися вже в грудні.
Натомість прес-секретар Білого дому Джен Псакі на брифінгу в п’ятницю жодних подробиць стосовно ймовірного саміту не надала — але і ймовірність його проведення не заперечила.
Натомість за чутками з Росії, наразі у Москві та Вашингтоні формують робочі групи, які займатимуться питаннями контролю над озброєннями та збереження стратегічної стабільності. До складу цих груп окрім дипломатів увійдуть представники оборонних відомств обох країн. Перші консультації цих груп пройдуть у Женеві у грудні.
При тому скільки і яких підгруп не створювали учасники переговорів, ключова тема розмови, схоже, буде одна. Та, яку Путін озвучив на розширеній колегії російського зовнішньополітичного відомства, давши доручення російським дипломатам добиватися від західних країн «надання Росії серйозних довгострокових гарантій безпеки». Обговорення цієї теми на майбутній зустрічі, до слова, підтвердив і прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков.
Що стосується України, то в короткочасній перспективі майбутній саміт Байдена з Путіним матиме на нашу безпеку двоякий вплив. З одного боку, намагаючись посилити свою переговорну позицію у всіх питаннях, що стосуються України, Кремль навряд чи піде на деескалацію збройного протистояння на кордоні до моменту розмови із Байденом. Себто без малого сто тисяч російських військовослужбовців з важкою технікою із нашого кордону нікуди не подінуться. Більше того, їх кількість та активність може і зрости.
Але, з іншого боку, реальну ескалацію конфлікту напередодні ключового для нього саміту Путін також навряд чи почне. Тому до грудня, коли відбудеться віртуальний саміт, а цілком можливо — що і до січня, коли ймовірною є реальна зустріч двох лідерів, ситуація на наших кордонах буде обмежуватись демонстрацією м’язів.
Натомість що стосується стратегічної ситуації — то тут Кремль, поза всіляким сумнівом, вимагатиме для себе отих самих «гарантій безпеки». Що, як не складно здогадатися, полягатимуть у обіцянці — ймовірно, закріпленій документально — з боку Вашингтона раз і назавжди покласти край перспективам вступу України до НАТО, ослабити військову співпрацю з Києвом і так далі. Повним списком тих речей, які США, за версією російської пропаганди, «обіцяли Росії в момент розпаду СРСР».
При тому що саме Росія пропонуватиме США навзамін — не зовсім зрозуміло. Оскільки просто вийти з «ДНР» і «ЛНР» і залишити там напризволяще «сотні тисяч російських громадян» Путін навряд чи відважиться. А радикальне скорочення ядерних арсеналів та засобів доставки, яке було б вельми бажаним для російської економіки, навряд чи спокусить Вашингтон, при тому одразу із двох причин. По-перше, там добре засвоїли уроки холодної війни, і розуміють, що гонка озброєнь ослаблює Росію помітно сильніше, аніж США. І, по-друге, Вашингтону потрібно зберігати ядерний паритет не тільки з Росією, але і з Китаєм, який виготовляє ядерні боєголовки та засоби їх доставки з дивовижною швидкістю.
Тому шанси на якийсь геополітичний прорив на майбутній зустрічі Путіна з Байденом — будь то у сфері врегулювання українсько-російського конфлікту, чи у царині глобального ядерного роззброєння — на жаль, мінімальні. І зовнішня політика путінської Росії після цієї зустрічі, загалом, цілком може стати непередбачуваною.
Тарас Паньо / Depo.ua
