п'ятниця, 22 листопада 2024 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Антикорупційний скандал: Чи справді ЄС планує позбавити Україну безвізу Вибори нового керівника САП є демонстрацією чергового комунікаційного провалу чинної влади, що може принести істотні репутаційні та фінансові збитки. Серед них – скасування безвізу і зупинення допомоги з боку ЄС та Світового банку

Історія з виборами керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури потроху рухається від поганого до ще гіршого. Ключові європейські держави та Світовий банк письмово поскаржилися на майбутню комісію з вибору керівника САП. Міхаель Галер, євродепутат та речник групи «Європейської народної партії» з питань закордонних справ, популярно розповів про фінансові ризики, які несе рішення парламенту стосовно цієї комісії. Членкиня комітету Європарламенту з закордонних справ Віола фон Крамон натякнула на ймовірні проблеми з безвізом. При цьому Верховна Рада, Банкова та Кабмін вирішили зробити вигляд, що нічого не відбувається. А всю міжнародну реакцію «зімітував» Порошенко та його «Європейська солідарність».

Звичайно, ця ситуація приносить політсилі п’ятого президента певні дивіденди. Але припустити, що він може легко маніпулювати думкою як посадовців Єврокомісії, так і євродепутатів – це, все-таки, істотна переоцінка можливостей Петра Олексійовича. Ну, і бажаня ігнорувати міжнародну реакцію на власні незграбні кроки, сиписуючи її на «політичну провокацію» з боку колишніх конкурентів.

У цій ситуації чинній владі частково на користь діє той факт, що проросійськими силами неодноразово розповсюджувалися фейки про «скасування безвізу» – то через необхідність вносити дані з паспортів у європейські інформаційні системи, то через епідемію коронавірусу, то ще з якихось причин. І звикнувши до того, що розмови про скасування візової лібералізації зазвичай виявляються не зовсім правдивими, громадяни України не особливо гостро реагують на ситуацію. І дарма. Оскільки цього разу сигнали дійсно приходять із Брюсселя, а не з Москви.

Отже, чи існують в реальності норми, користуючись якими ЄС може відкликати український безвіз? На жаль, так.

Адже коли обговорювалося рішення стосовно безвізу для України та Грузії, певна кількість членів ЄС наполягла на тому, що позитивне рішення може бути прийнятим тільки у випадку створення механізму його скасування. І в другій половині грудня 2016 року цей мехаізм був доопрацьований і офіційно схвалений – як виконавчою гілкою влади ЄС, так і Європарламентом. Тому аргументи, що «безвіз забрати практично неможливо», які зараз наводять декотрі з симпатиків чи членів правлячої партії, є  необґрунтованими.

Ключовими причинами відмови у безвізі, звичайно, виписані не так наші реформи, як ймовірні масові порушення нашими громадянами умов безвізу (надто довге перебуваня на території ЄС, необґрунтовані клопотання про надання притулку, чи порушення Україною угод про реадмісію).

Але передбачено й можливість скасування режиму за відкат у справі реформ. Зокрема, «протягом семи років після набуття сили візовою лібералізацією… Єврокомісія має регулярно звітувати перед Європарламентом та Радою ЄС… Такий звіт повинен бути зосереджений на тих країнах, щодо яких ЄК бачить, що певні вимоги (раніше виконаних безвізових планів) більше не виконуються. У випадках, коли Комісія демонструє, що одна або декілька специфічних вимог більше не виконуються, має бути застосований параграф 4 Угоди (який передбачає процедуру призупинення безвізу – ред.)».

Тому рішення стосовно скасування безвізу у нашому випадку не буде для ЄС ані швидким, ані легким – потрібно буде досягнути компромісу між виконавчою владою та Європарламентом. Але воно, в принципі, можливе.

Натомість рішення стосовно скорочення чи скасування фінансової допомоги Україні не потребують жодних узгоджень, і можуть прийматися виконавчою владою ЄС одноосібно. І це рішення, в разі його прийняття, може викликати ефект доміно – оскільки приклад ЄС можуть наслідувати й інші наші кредитори, в першу чергу – Світовий банк.

Можна по-різному ставитись до чинної антикорупційної системи, створеної в Україні на вимоги наших західних партнерів. Вона не ідеальна. Більше того, складно всерйоз сприймати попереднього очільника САП Назара Холодницького, його компетенції і звершення у боротьбі з корупцією.

Уряд Шмигаля та Верховна Рада могли, за бажання, спробувати пояснити європейцям свої мотиви, керуючись якими вони обрали саме таку комісію для вибору нового керівника САП. Але цього не було зроблено. Натомість маємо намагання списати всі проблеми на «попередників» – що є небезпечним сигналом, оскільки може означати готовність і далі » не помічати» проблему.

Тому наразі не доводиться сумніватися – ігнорування позиції ЄС в цьому питанні матиме для України важкі репутаційні та фінансові наслідки. Які помітно знизять як стабільність нашої економіки та платіжного балансу, так і наші шанси на подальшу співпрацю, а в перспективі – інтеграцію в європейські економічні та політичні структури. Що автоматично збільшуватиме нашу залежність від інших сусідів. І той факт, що гіпотетичне скасування безвізу в цій ситуації і справді виглядає доволі віддаленою, не мав би заспокоювати команду Зеленського. Погіршення стосунків з ЄС створить їм цілком достатньо проблем і без того.


Тарас Паньо / Depo.ua
Поділіться цим