Після розриву Договору про дружбу з Росією, МЗС РФ повідомило, що таким чином «дано імпульс до продовження процесу «зачистки» усієї договірно-правової бази України з Росією». Які договори нас поєднують з Росією і чи піде Україна на подальші їх розриви? – ред.
Між Україною і Росією договірна база – це тисячі документів, тому там можливості фактично безмежні. Інша справа, що посилатись на заяви МЗС РФ – себе обманювати. Тому що насправді єдиним імпульсом, підставою для перегляду договірної бази між Україною і Росією були дії РФ в 2014-му році. Це – збройна агресія проти України, в результаті якої був окупований, анексований Крим, а далі розпочались бойові дії на Донбасі. Це було підставою для низки дій з боку України, які реалізуються, а деякі ще не реалізовані, в тому числі і для перегляду договірних відносин.
Що найіронічніше – в результаті російських дій, які несумісні з нормами міжнародного права – захоплення територій, збройна агресія – насправді не Україна почала перегляд договірної бази, а Росія, яка, захопивши Крим, одним з перших своїх рішень розірвала вислови всіх договорів щодо базування Чорноморського флоту на території Криму.
Говорити про якісь нові імпульси немає ніяких підстав. Це чисто пропагандистське кліше, яке покликане перекласти відповідальність з Росії на Україну. Це цілком безпідставні звинувачення, під якими немає ні правового, ні історичного, ні ніякого іншого ґрунту.
Договірна база дуже велика, і Росія її використовує на власний розсуд. Наприклад, ті ж самі договори, що регулюють співробітництво в Азовському морі. З одного боку, вони дають підстави для Російської Федерації перебувати в різних частинах акваторії Азовського моря, зупиняти якісь судна, але звичайно не дають підстави здійснювати блокаду українських портів. Тобто Росія використовує надані нею двостороннім договорам можливості безвідповідально і зловживає ними для того, щоб здійснювати збройну агресію проти України.
Блокада портів є частиною збройної агресії.
А будь-які інші договори, які регулюють інші сфери взаємодії між Україною і Росією, повинні і будуть звичайно в перспективі переглянуті.
Це потрібно було робити Україні ще в 2014-му році після розриву дипвідносин з Росією. З різних причин Україна це не зробила, але так чи інакше до цього дійде.
Причина тільки одна – це зовсім не розторгнення так званого Великого договору, а це дії Росії, які аргументовано поставили під сумнів відданість РФ принципам і нормам міжнародного права.
Я абсолютно впевнено можу сказати, що в цілому не існує підстав для існування дипломатичних відносин між воюючими країнами. І дипломатичні відносини мають бути розірвані.
Що стосується конкретних договорів – це велика і дуже кропітка робота, де не можна робити ніяких огульних загальних висновків. Тут треба брати договір за договором і дивитися, які можливості для Росії, в тому числі для здійснення нею гібридної агресії проти України, дають для неї такі договори. Де вони ставлять Україну в залежність від Росії і, виходячи з комплексного уявлення про те, що відбувається, приймати рішення про їх розірвання або рішення не чіпати їх і залишити все так, як є.
Таку роботу може здійснити тільки Уряд, тому що тільки він володіє повнотою інформації про те, що відбувається у двосторонніх відносинах, про наші зобов’язання, в тому числі про зобов’язання, які випливають з наших договорів з Росією перед третіми сторонами, наприклад, європейськими партнерами. І тільки такий аналіз може дати підстави для рішення.
Слід констатувати, що за чотири роки війни такий аналіз договірної бази з Росією українська влада не здійснила.
Якщо називати якісь конкретні договори – з одного боку, нібито договори по Азовському морю такі, що повинні бути розірвані. Тим не менше є маса інформації і даних, які повинні бути враховані при прийнятті таких рішень.
Тому я не готовий назвати конкретні договори – це було би безвідповідально. Але тим не менше я наполягаю, що в цілому всі договори, вся договірна база має бути переглянута.
Богдан Яременко / Обозреватель