вівторок, 16 липня 2024 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Курськ після Бєлгорода: Партизанська війна в Росії як новий кошмар Путіна Росіяни вже перекидають на Бєлгородщину 3-ту мотострілецьку дивізію, яка базувалася під Сватовим на окупованій Луганщині

Увечері 23 травня український військовий журналіст Андрій Цаплієнко помістив у своєму ТГ-каналі фото озброєних бійців на в’їзді до села Гоголівка Суджанського району Курської області РФ, за кілька кілометрів від українського кордону. Вранці 24 травня він повідомив, що в соцмережах пишуть про прорив кордону в Суджанському районі і викладають відео зі стріляниною, яке неможливо верифікувати. «Чекаємо на підтвердження інформації», — резюмував він.

Навіщо Україні загони російських добровольців

Цілком можливо, що подібні повідомлення стануть буденними. Загальна довжина кордону з Росією у Чернігівської області становить 225 км, Сумської – 564 км, Харківської – 280 км, сумарно у цих трьох областей – 1069 км. І це приблизно дорівнює нинішній протяжності фронту війни (від держкордону на північному сході Харківщини до гирла Дніпра на Херсонщині).

Відомо, що Україна змушена тримати на всій контрольованій нею ділянці кордону з Росією (як і на кордоні з Білоруссю) значні війська на випадок, якщо ворог захоче повторити спроби наступу на Харків, Суми, Чернігів та Київ. Також відомо, що ворог регулярно обстрілює та бомбардує прикордонні райони України.

У той самий час по той бік кордону, у Брянській, Курській, Бєлгородській областях РФ, до останнього часу війна мало відчувалася. І це дозволяло ворогові тримати на всій цій ділянці кордону лише мінімальні війська, покладаючись переважно на прикордонників.

Зрозуміло, що цей дисбаланс є вигідним для Росії. І ще рік тому Україна почала готуватись до того, щоб його змінити. Так з’явилися два озброєні загони російських добровольців — легіон «Свобода Росії» та «Російський добровольчий корпус» (РДК).

Навіщо одразу два? Вони відрізняються своєю політичною орієнтацією. «Свобода Росії» декларує відданість демократичним цінностям та цінностям вільної людини. А РДК заявляє, що дотримується «право-консервативних політичних поглядів та традиціоналістських переконань». Тож охочі взяти участь у партизанській війні проти путінського режиму мають можливість обрати той загін, який їм ближчий за ідеологією.

Формування цих загонів викликало різні оцінки в Україні. Прибічники максималістської точки зору наполягають, що хороші росіяни — це лише мертві росіяни («вантаж 200»). І що війну проти України веде не Путін і не путінський режим, а вся Росія та весь російський народ. Звісно, з цими максимами не можуть погодитись ні РДК, ні «Свобода Росії».

Але до честі обох цих загонів та їхніх бійців, вони свою позицію доводять не словами, а в бойових діях і партизанських операціях. І за це вони заслуговують на повагу, на відміну від «не таких росіян», які мелькають Європою, розповідаючи, що Україна має повалити Путіна, щоб вони могли нарешті побудувати «прекрасну велику Росію».

Другий фронт по-партизанськи

Бійці РДК свою першу вилазку на російську територію здійснили ще на початку березня. Тоді вони проникли в села Сушани та Любечани у Брянській області РФ. Ймовірно, це знадобилося, щоб зірвати провокацію ФСБ. Суть цієї версії в тому, що ФСБ хотіла інсценувати «російську Бучу» та обрала мешканців прикордонних сіл Брянщини на роль «жертв українських диверсантів», а наша військова розвідка, дізнавшись про ці приготування, випустила на сцену РДК і зірвала кривавий сценарій.

Так чи інакше, та вилазка явно мала якийсь особливий привід. Саме тому вона була разова і не отримала ні продовження, ні повторень.

Нині все інакше. Ми вже не чекаємо приводів від ФСБ, а діємо за власним планом. І в цей план входить партизанська війна у прикордонних областях РФ.

Старт цій кампанії поклала вилазка бійців РДК та «Свободи Росії», які протягом 22-23 травня здійснили три прориви на Бєлгородщині на фронті завдовжки 40 км, проникнувши, по-перше, в село Козинка і далі в місто Грайворон, по-друге, у селище Горьківський того ж Грайворонського округу, по-третє, в село Щетинівка Бєлгородського району. Тим самим вони продемонстрували, що кордон із боку Росії дірявий.

Звісно, ця кампанія включає інформаційно-психологічну операцію. І в цій ІПСО беруть участь не лише РДК та «Свобода Росії», а й офіційний Київ. Так, секретар РНБО Олексій Данілов увечері 23 березня анонсував в ефірі телемарафону, що протести росіян, аналогічні тим, що відбуваються в Бєлгородській області, будуть спостерігатися і в інших областях Росії. «Брянська, Курська, Воронезька області, інші території не можуть бути в безпеці з урахуванням того, що російські громадяни, які категорично проти того режиму, що склався останні 23 роки на території Росії, звичайно, вони можуть у будь-якій точці РФ вставати на протести. Більше того, я впевнений, що до нашої перемоги це будуть постійні процеси», — заявив Данілов.

Не тільки ІПСО

Водночас, заступник міністра оборони України Ганна Маляр у коментарі «Українській правді» розповіла, що «перед росіянами постало питання перегрупування своїх сил, тому що їм зараз потрібно це для заспокоєння ситуації в Бєлгородській області». Того ж вечора у соцмережах з’явилися повідомлення від джерел, знайомих з оперативною ситуацією на фронті, що таке перегрупування вже почалося: з-під Сватового на північному заході окупованої Луганщини росіяни перекидають на Бєлгородщину 3-ту мотострілецьку дивізію. «Це та, яку роздовбали у мотлох під Лиманом. Там тільки чмобики та залишки техніки», — уточнює одне з джерел.

Як бачимо, це не лише ІПСО. Партизанська кампанія, яку розпочали РДК та «Свобода Росії», вирішує ще й важливе воєнне завдання — змусити російське командування розосередити війська.

«Українці намагаються відтягнути росіян у різні боки, щоб відкрити проломи. Росіяни змушені посилати підкріплення, — підтвердив агенції Reuters аналітик Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Ніл Мелвін. — Їм доведеться відреагувати на це і ввести туди війська, а потім розмістити багато військ уздовж усієї прикордонної зони, навіть якщо це не той шлях, яким підуть українці».

Марк Галеотті, голова лондонського консалтингового агентства Mayak Intelligence та автор кількох книг про російські збройні сили, підтвердив: «Це справді шанс зробити дві речі. По-перше, налякати росіян, змусити їх турбуватися про можливість повстання серед свого народу. А по-друге, змусити росіян розосередити свої війська».

Зрозуміло, що це завдання не вирішується кількома вилазками. Тому можна очікувати, що анонс Данілова підтвердиться і будуть нові партизанські операції на різних ділянках кордону. Сенс їх не в тому, щоби щось надовго захопити і утримувати. Сенс, як і будь-якого партизанського рейду, у тому, щоб ворог перестав відчувати себе у безпеці.

І це вже вдалось. У російському інформпросторі вже розганяється паніка, яка призводить до потрібного нам результату — вимоги «Путін, введи війська». В даному випадку — «Путін, введи війська на Бєлгородщину». А цей якраз і означає «прибери війська з фронту».

Розганяють цю паніку не українські діячі та не РДК зі «Свободою Росії». Розганяють її російські чиновники, намагаючись перекласти однин на одного відповідальність. Наприклад, губернатор Бєлгородської області В’ячеслав Гладков увечері 23 травня під час прямого ефіру почув питання, чому, попри запевнення влади, що «все під контролем», «противник доходить до райцентру практично на танках». «Чому дірявий кордон? Хіба не можна попросити міноборони посилити безпеку регіону, якщо у нас все погано?» — спитав глядач. «Я з вами згоден, у мене ще більше питань, ніж у вас, до міністерства оборони, — відповів губернатор. — Потрібно зробити висновки з тих помилок, яких було допущено. Забезпечення безпеки мешканців Бєлгородської області — це головне завдання, яке мають нести всі силові структури».

У російських ТГ-каналах вже з’явилися розповіді, з посиланням на офіцерів генштабу ЗС РФ, що Кремль зажадав від міноборони зробити все, щоб такі напади не повторилися, якщо потрібно, задіявши для цього підрозділи, які чекали на відправку в зону бойових дій. На практиці це означає, що російське угруповання в Україні може залишитися без підкріплень, а міноборони РФ має налагодити швидке перекидання військ із внутрішніх регіонів РФ, де проходять навчання або просто чекають на відправку на фронт підрозділи, зібрані з мобілізованих.

Тому, коли з’являтимуться нові повідомлення про партизанські вилазки бійців «Свободи Росії» та РДК, не так вже й важливо, наскільки вони будуть тривалими та результативними з точки зору знищення живої сили та техніки ворога. Вони розраховані на інший результат.


Юрій Вишневський / Ділова столиця
Поділіться цим