Не треба бути великим аналітиком, щоб зрозуміти: каталізатором заяви про 10-12 днів стала угода США – ЄС. Але, повторюся, це лише каталізатор певних процесів (схоже, на угоду з ЄС Трамп відводив ці самі 50 днів, а те, що угода вже підписана – прискорює інші процеси).
Що знаходиться в підводній частині цього айсберга, можна лише здогадуватися. Але спробуємо висунути навіть не версії, а гіпотези щодо подальших дій Трампа.
1. Я не вірю в жодні різкі дії Трампа щодо ескалації ситуації із судноплавством в Балтійському морі. Вірогідність того, що в серпні почнуть масово затримувати російські танкери, мізерна. Так само ніхто завтра не ухвалюватиме закон Грема.
2. Все, що зараз робить Трамп, націлене не стільки на Росію, скільки на Китай. Домовленості з ЄС розвʼязали йому руки: Європа буде рухатися у фарватері США, і майбутні переговори з Китаєм передбачають в більшості випадків спільну позицію ЄС та США. Ринок ЄС, нагадаю, так само важливий для Китаю, як і ринок США.
3. Зараз є два варіанти розвитку подій: Трамп спробує прискорити переговори з Китаєм і вийти на якісь домовленості в найкоротший час (і тоді він справді може поїхати на святкування перемоги Китаю над Японією як переможець). Поки цей варіант не виглядає аж надто реалістичним, хоча ні Китай, ні США точно не хочуть торгових ескалацій чи, ба більше, бойових дій. У цьому випадку, справді, в найкоротший час Китай почне тиснути на Росію задля припинення бойових дій, а нас США будуть змушувати до жорстких компромісів (яких – можна фантазувати, хоча всі опції й так відомі).
4. Другий варіант – в найближчі пару тижнів Трамп підпише певну угоду між США, Індією та країнами Перської затоки щодо заміщення російської нафти й тоді вже братиметься за переговори з Китаєм.
Чекати залишилося недовго. Але точно ніяких мит у 100 чи 500% ніхто ухвалювати не буде. Гра буде значно складніша. А я можу лише повторити: нам потрібно вирівнювати стосунки з Китаєм – як неминучим другим полюсом світу.
Вадим Денисенко / Facebook
