Про інтерв’ю Зеленського Фрідману — інтерв’ю кандидата в президенти, а не президента наприкінці каденції. Та й брав інтерв’ю не журналіст з хваткою бульдога до незручних питань, а популярний блогер. Знов «тепла ванна», якої б теми не торкались.
Зокрема, Зеленський не дав однозначної відповіді щодо балотування на другу каденцію. Але по суті це був передвиборчий виступ. З перекиданням (вельми емоційним — аж до матюків) відповідальності за негатив на Захід. Причому Зеленський не просто звинуватив Захід і у створенні умов для нападу Росії та в наших невдачах на фронті, але навіть спробував перекинути закиди щодо корупції в Україні на той же Захід — мовляв, в недостатньої підтримки теж є корупційний складник з боку союзників.
Ще з передвиборчого: знов позначення довіри команді. Тобто, жодні сподівання на притягнення до відповідальності чи хоча би на усунення від влади «5-6 ефективних менеджерів» не будуть справджені. Навіть попри чутки про вимоги від команди Трампа розібратись (зокрема з Єрмаком).
Ні слова про парламентську систему. Закид опозиції «думають не про війну, а про вибори, і це неправильно». При тому Фрідман серед можливих кандидатів в президенти назвав Арестовича.
Купа компліментів Трампу (але той таке любить, хоч і вважає само собою зрозумілим) аж до надто… ну, назвемо це демонстративним, — порівняння себе з Трампом, включення до спільної множини «президентів від народу».
З цікавого: Зеленський в питанні переговорів вперто виводив на послідовність «спочатку домовленість з Трампом, тоді зустрічі за участі Росії». Причому обов’язково з наданням Україні конкретних гарантій від Трампа щодо убезпечення від наступного нападу Росії. Хоча Фрідман старанно виводив на інший формат: мовляв, варто одразу зустрічатись за участі Путіна, якось домовлятись з Росією…
Тобто, вперто пробував протиснути підтримання такої чудової ідеї, як зустріч на трьох і знайдення спільної мови з Путіним. З одного боку, це не так щоб надто дивувало – зважаючи, з якої Фрідман родини, де народився і де мешкав аж до 11 років. Але він дорослішав як американець, вже 30 років мешкає і працює в Америці… І все одно пробував втирати Зеленському щось про «дружбу народів», про «війну з 1941 року» (Зеленський навіть був змушений поправити: Друга Світова почалась в 1939-му; до речі, взагалі приємний момент – що Зеленський вже мислить саме в парадигмі 2СВ, а не «Вєлікой Отєчєствєнной»)… Виглядало, що «хлопця можна вивезти з совка, але не совок з хлопця». Дивовижний парадокс: сучасна людина, доволі молода (41 рік), дослідник ШІ, подкастер… А враження, ніби йому десь років 70 і мешкає він в глибокому Підмосков’ї.
Щодо моменту взаємодії з Трампом у сфері мирних угод, то зі слів Зеленського можна зробити висновок: той дійсно розраховує, що Трамп піде на його умови. Однак з жодної заяви Трампа нічого подібного не випливає: Трамп просто хоче завершити війну. І при тому уникнути навантаження на Америку якихось гарантій і відповідальності за поведінку Росії. Що би не сталось далі — нехай це буде проблемою не США, а Європи. І навантаженням на ЄС.
Оригінальна гіпотеза Зеленського (натяками, але): НАТО як гарант безпеки… Росії(!) від лютої помсти українців за своїх вбитих і закатованих. Ми їх до такої міри ненавидимо і хочемо тотального знищення, що тільки союз ядерних держав зможе врятувати Росію, щоб ми зубами не рвонули дерти їм горлянки і не закидали зібраними на коліні ядерними бомбами.
І про матюки. Для західної аудиторії шоком це не буде. А для українців це демонстрація «близькості до народу» і «переживання за долю держави». І це в жодному випадку не експромт.
Висновки:
- Зеленський вимагатиме від Трампа гарантій безпеки, або жодних переговорів і припинення війни.
- Зеленський йде на другий термін.
- Зеленський промацує на предмет схвалення українцями і союзниками варіант «Україна робила, що тільки могла, але Захід був не готовий вповні підтримати нашу боротьбу за свободу».
- Переговори можливі десь в квітні, але успіх їх став менш ймовірним, війна триватиме мінімум до осені.
- На нас чекають важкі часи.
Олексій Голобуцький / Telegram
