Під час щорічного послання Федеральним зборам РФ президент Путін тему міжнародних відносин зачепив лише краєчком. Але те що він сказав, як на мене – неймовірно важливо.
Путін незадоволений «практикою організації переворотів та політичних убивств». І назвав жертв «переворотів і політичних убивств» – Януковича, Мадуро та Лукашенко. Характерно що і Мадуро і Лукашенко – все ще діючі керівники своїх країн (за вельми умовного рівня легітимності). Слова ж Путіна щодо Лукашенко, це просто феєрія: «А что бы было, если попытка госпереворота в Белоруссии была бы предпринята. Ведь к этому же все и велось. Сколько людей бы пострадало?.. Об этом никто не думает».
Доречне питання – і від чиїх же рук постраждали б люди? Хто розпочав би війну, за умови що пацифізм змагарів шокував Україну, яка гарно пам’ятає Майдан?
Але мова не про це. Путін висловив збурення «практикою Заходу переворотів і політичних убивств». Кого він мав на увазі? Януковича і Лукашенко? Чи себе самого?
Пройдемося по хронології. Економічна ситуація в Росії нині – м’яко кажучи. Саме нею можна пояснити той факт що Путін ніяк не втрутився у ситуацію в Білорусі (Лукашенко там розрулив все сам, по суті) і проспав перемогу Азербайджану (читаймо – Туреччини) у війні з Вірменією. Що б там не розповідали нам про російських миротворців у Вірменії, факт такий – вперше від часів Кавказської війни 19 ст., Туреччина поширила свій вплив на територію, яку Росія традиційно вважала своєю. Москва це просто з’їла.
Ба більше. Перед місцевими виборами Москва відверто шантажувала Україну, вимагаючи проведення виборів синхронно на підконтрольних і непідконтрольних Києву територіях Донецької і Луганської областей, з очевидною метою – аби на непідконтрольних територіях з’явилися органи місцевої влади з ознаками законної легітимності, але непідконтрольні Україні. Аби Україна була змушена вести переговори з ними, а Москва позбулася санкцій. ОПУ під тиском громадськості на це не пішла. Москва – не відреагувала. Загострення в ООС почалося з Нового року і збіглося з перемогою Джозефа Байдена на виборах у США.
Що сталося ще у 2020 році? А сталася нафтова війна між Росією і Саудівською Аравією, у якій від повної економічної поразки Москву врятував як раз американський президент Трамп. Подія неймовірно болісна для Кремля. Там дуже гарно пам’ятають, що СРСР знищили не танки НАТО, його знищили ціни на нафту. Ще сталося отруєння і повернення до Росії опозиціонера Олексія Навального – це повернення до кінця незрозуміло мені самому. Особливо за умови, що у Навального нині крупні проблеми зі здоров’ям. ПАРЕ готує по Навальному окрему резолюцію.
Й нарешті. Коли в Путіна зірвало дах і до кордонів України потекла військова техніка? Відповідь – після того як Джозеф Байден назвав Путіна убивцею. Такого президенти США не дозволяли собі навіть щодо лідерів СРСР, до злочинів яких Путіну ще рости й рости.
Одним словом. Я вважаю що слова Путіна були реальною претензією до Заходу, яка перекладається: «Залиште мене в спокої!» Путін всерйоз думає, що наш Майдан був інспірований Заходом, а не здійснений самими українцями. Він вважає, що всі попередні події, від нафтової війни з саудитами до акцій на підтримку Навального – це зухвала спроба Заходу підняти в Росії її власний Майдан, з метою усунути від влади його самого.
Вже повірте, Путін як ніхто розуміє якою країною він керує. Ще Новодворська казала, Майдан на кшталт українського в Росії неможливий, там він обов’язково переросте в різню – у нас б’ють до першої крові, в Росії до останньої. Путін чудово розуміє, що почнися заворушення в Росії – його гарантовано чекатиме доля Каддафі.
Він панічно боїться. І саме тому сьогодні про зовнішні справи він згадав краєчком. Бо попереду – зустріч з Байденом. А Путін не хоче загострювати.
Дмитро Вовнянко / Facebook
