Про повоєнні плани влади розповіли спікер парламенту Руслан Стефанчук в ефірі «Суспільного» та кілька «слуг народу», з якими поговорила «Українська правда». Серед усіх цих ідей одна особливо небезпечна: залишити Україну на місяць взагалі без парламенту.
Гра заради гри
Стефанчук заявив, що після закінчення війни Верховна Рада має зайнятися внесенням змін до Конституції для оптимізації своєї діяльності, зокрема зменшення кількості народних депутатів. Він нагадав, що Володимир Зеленський у перший же день роботи нинішнього парламенту вніс законопроект №1017 про зміни до Конституції, у тому числі про зменшення кількості народних депутатів до 300. Цей проект пройшов стадію попереднього схвалення 4 лютого 2020 року, коли його підтримали 236 нардепів.
У проекті №1017 міститься норма про те, що «Верховна Рада України, обрана до набрання чинності зазначеним Законом, продовжує виконувати свої повноваження до наступних виборів народних депутатів України». Тобто з дня виборів і до першого засідання нового парламенту (цей проміжок часу зазвичай триває від одного до двох місяців) Україна взагалі не матиме законодавчого органу. Це означає, наприклад, що більше місяця не буде органу, який за Конституцією має затверджувати указ про введення воєнного стану, якщо Путін знову нападе.
Ця дивна норма президентського законопроекту була однією з причин, чому його підтримали лише «слуги народу» та ОПЗЖ, а решта фракцій і груп не дали за нього жодного голосу. Особливо радів Нестор Шуфрич з ОПЗЖ (зараз сидить у СІЗО та підозрюється у держзраді). Він висловив сподівання, що Верховна Рада остаточно прийме цей закон у перший місяць нової сесії, «не пізніше як у вересні».
Втім, Банкова не поспішала через брак голосів. 14 січня 2021 року профільний комітет рекомендував прийняти проект №1017 у цілому як закон. Залишалося зробити останній крок: підтримати проект не менш як 300 голосами. Цей крок так і не було зроблено.
Чому ж зараз Стефанчук раптом вирішив реанімувати цю ідею? Очевидно, він би не займався цим без вказівки з Офісу президента, тим більше, що законопроект президентський, і гальмувати його чи просувати — це не Стефанчуку вирішувати. Невже Банкова всерйоз розраховує знайти 300 голосів? І навіщо їй ця дивна авантюра — залишити Україну на місяць без легітимного парламенту?
В офісі Зеленського сидять досить тверезі люди, аби розуміти, що цей проект не буде прийнято. Очевидно, Банкова збирається використовувати його з іншою метою: відвернути увагу суспільства від важливіших проблем і заразом дискредитувати опозицію. Тобто це той випадок, коли гра розігрується не заради перемоги, а заради самої гри.
Можна припустити, що спочатку сам Зеленський, «слуги народу» та позитивні блогери Банкової максимально голосно розповідатимуть народу про необхідність прийняття проекту №1017 до парламентських виборів, щоб нова Верховна Рада налічувала лише 300 нардепів. А коли цей проект нарешті буде винесений на остаточне голосування і благополучно провалиться, «слуги народу» скажуть: ось бачите, опозиція вбила чудову ініціативу Зеленського, бо вчепилася у свої крісла і не хоче їх втратити.
Прощальний ремонт
Однак це лише частина плану Банкової. Стефанчук озвучив також інші ідеї. За його словами, потрібно вносити зміни до Конституції не лише для скорочення кількості депутатів, а й для покращення якісного складу майбутнього парламенту, зокрема для розподілу чітких обов’язків влади та опозиції — «чого, на жаль, сьогодні немає».
«Під час воєнного стану ми не можемо вносити зміни до Конституції, але після закінчення війни ми повернемося до оптимізації діяльності парламенту», — анонсував Стефанчук. «Нам потрібно повернути для парламенту наступного скликання чіткі правила, які існують у всьому світі. Це права влади, це права опозиції, це питання кількості комітетів, керівництва комітетів, питання внесення тих чи інших питань. Все має бути унормовано, як це унормовано в європейських парламентах. Це абсолютно нормальні традиції парламентаризму, коли є уряд, а є тіньовий уряд», — виклав він суть необхідних змін.
Стефанчук сидить у президії Верховної Ради понад п’ять років. Важко повірити, що він тільки зараз побачив, що в нашому парламенті «на жаль, сьогодні немає» тих «чітких правил, які існують у всьому світі». Звісно, він усе це бачив, і усе це зовсім не хвилювало його п’ять років, а зараз раптом схвилювало. Чому?
Якби «слуги народу» дотримувалися «нормальних традицій парламентаризму», вони перейнялися б правами опозиції ще п’ять років тому. Можна, звісно, припустити, що «слуги народу» вирішили подарувати опозиції більше прав у парламенті нового скликання, тому що бачать у цій ролі самих себе. Однак це теж надто наївна версія. Переважна більшість «слуг народу» знає, що до наступного парламенту вони не потраплять. У ролі найбільшої опозиції швидше будуть ідеологічні спадкоємці ОПЗЖ. Сумнівно, щоб Банкова та Стефанчук старалися заради них.
Реалістичнішою виглядає версія прощального ремонту. Іноді квартиранти, бачачи наближення кінця контракту, пропонують господарям: «А нумо ми вам на прощання забабахаємо ремонт». І під цим приводом квартирують ще півроку.
Якщо Стефанчук запропонує зміни до Конституції про права опозиції, треба буде на одній сесії (наприклад, тій, що розпочнеться у лютому 2025 року) схвалити цей проект 226 голосами, потім на наступній сесії (наприклад, тій, що розпочнеться у вересні 2025 року) прийняти його 300 голосами, і тільки після цього настане черга виборів. Напевно, можна зробити добрий проект, здатний отримати підтримку 300 депутатів. Але чи захочуть депутати заради цього відкладати вибори?
Розтягування термінів
Законодавчі плани, озвучені Стефанчуком, свідчать про плани Банкової та «слуг народу» зірвати старт виборчого процесу після закінчення воєнного стану.
Відповідно до статті 76 Конституції, термін повноважень Верховної Ради становить п’ять років. Нинішній парламент почав працювати 29 серпня 2019 року, його п’ять років минули 29 серпня 2024 року. Відповідно до статті 83 Конституції, у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради під час дії воєнного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання Верховної Ради, обраної після скасування воєнного стану.
Згідно з Виборчим кодексом, чергові вибори депутатів проводяться у зв’язку із закінченням конституційного терміну повноважень Верховної Ради та не потребують окремого рішення про їхнє призначення. Якщо виборчий процес не розпочався у зв’язку із запровадженням воєнного стану, то не пізніше місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану ЦВК оголошує про початок виборчого процесу чергових виборів депутатів. Цей процес розпочинається за шістдесят днів до голосування.
Таким чином, голосування за новий склад парламенту має відбутися не пізніше ніж через три місяці після припинення або скасування воєнного стану. Плани, озвучені Стефанчуком, у такий короткий термін не вписуються. Отже, «слуги народу» намагатимуться внести зміни до Виборчого кодексу, щоб відсунути початок виборів.
Про те саме розповіли «Українській правді» анонімні «слуги народу». Один із співрозмовників «УП» у президентській фракції, наприклад, взагалі обурюється тим, що люди чекають виборів у строк, встановлений законом. «Люди думають так, що от Трамп стане президентом 20 січня, тоді якийсь час треба на те, щоб змусити нас і росіян на переговори, а тоді ще два-три місяці на проведення кампанії і вибори. Отак і виходить якийсь квітень-травень. І всі настільки уже хочуть цих змін, що їм неможливо донести якісь раціональні аргументи, що це нереально», — заявив цей «слуга народу».
Як аргумент за відстрочку виборів «УП» наводить документ, підписаний представниками парламентських фракцій та груп 10-12 листопада минулого року у селі Тур’я Пасіка на Закарпатті. Там йдеться, що майбутні парламентські та президентські вибори «проводяться після завершення війни та завершення дії воєнного стану із часом, достатнім для підготовки проведення виборів (не менше 6 місяців після закінчення воєнного стану ) на основі діючого Виборчого кодексу».
Однак цей документ не має юридичної сили. Це лише декларація про наміри, яку було підписано ще рік тому, але досі не реалізовано у вигляді законів.
«У владі припускають, що на те, щоб реально все організувати і проголосувати потрібні зміни в закони, піде не менше ніж чотири місяці. Тобто якщо дуже напружитись, то найшвидше вибори можна провести місяців за чотири після скасування воєнного стану. Але це дуже оптимістичний сценарій», — додала «УП».
З усієї цієї інформації виходить, що влада має намір ще до скасування воєнного стану провести через парламент зміни до Виборчого кодексу, які дозволять відсунути старт виборчого процесу на кілька місяців. Це буде сумнівно з погляду Конституції, згідно з якою термін повноважень президента Зеленського та Верховної Ради IX скликання давно скінчився. Але нашу владу це не лякає.
Три перешкоди
Проте на шляху цих планів можуть виникнути три перешкоди. По-перше, після припинення воєнного стану радикально зміниться ситуація в інформпросторі. Чимало медіа відмовляться від самоцензури. Влада буде змушена припинити телемарафон та повернути в ефір незалежні телеканали. Ефект буде, як від прорваної греблі. Медіа конкуруватимуть у висвітленні питань, які під час великої війни були табуйовані, насамперед про прорахунки влади як до, так і після 24.02.2022.
Звісно, буде ставитись і питання про політичну відповідальність, а значить, про вибори. У цьому світлі будь-яка відстрочка виборів буде виглядати як спроба уникнути відповідальності.
По-друге, зміниться і поведінка народу. Зараз він просто хоче виборів одразу після закінчення війни. Цікаво порівняти два опитування, проведені Active Group 17-20 жовтня та 6-8 грудня. За півтора місяці частка респондентів, які заявили, що найближчим часом слід переобрати президента, зросла з 43,4% до 49,2%, а Верховну Раду — з 73,2% до 77,8%.
Як відомо, будь-які вибори – це лайт-версія акції протесту. Якщо не дати народу виборів, а сказати натомість, що потрібно ще потерпіти, то настрої народу можуть радикалізуватися, та й медіа цьому допоможуть.
По-третє, західні партнери та кредитори України хочуть, щоб у повоєнній Україні була стабільність. Тому вони зацікавлені в тому, щоб вибори (які завжди нестабільність) пройшли швидше. Крім того, вони схильні відкладати довгострокові угоди на період після виборів, щоб мати справу вже з новою владою, а не з тими, чий термін повноважень давно скінчився. І взагалі, країни Заходу хочуть переконатися, що Україна спокійно пройде через випробування виборами: виборча кампанія відповідатиме демократичним стандартам, а партії нової правлячої коаліції будуть віддані демократичним принципам.
Ймовірно, влада сподівається, що якщо відсунути вибори на кілька місяців, то старі гріхи відійдуть у минуле і можна буде встигнути попіаритися на нових успіхах — наприклад, у освоєнні мільярдів, отриманих від Заходу на відродження економіки. Але проблема в тому, що в очах медіа, народу та західних партнерів відстрочка виборів навряд чи виглядатиме розумним способом виправити свій імідж, хоч би як влада намагалася пояснити її турботою про виборців.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
