субота, 15 червня 2024 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Далі буде: Саміт Україна-ЄС пройшов у турборежимі 3 лютого у Києві відбувся черговий саміт Україна-ЄС, який ворог очікувано «відзначив» авіазалякуванням з території Білорусі (проте без обстрілів). Саміт ще до його початку багато хто називав історичним. І не без підстав

Захід став дуже потужним сигналом підтримки України Європейським Союзом і задля цього було змінено певну традицію проведення самітів – замість Брюсселю він знов відбувся у Києві.

Але ще більш знаковими були як підготовка європейців до саміту, так і склад делегації, а також програма заходів за участі топ-чиновників ЄС.

Їх візиту, зокрема, передувало ухвалення Європарламентом резолюції на підтримку інтеграційних прагнень України, пункти якої були тотожними тим, що містяться у комюніке за результатами саміту. А це вже є свідченням існування консенсусу в Європі.

Щодо складу високоповажних гостів. Тут маємо безпрецедентну ситуацію, оскільки до української столиці завітали і керівництво ЄС, і одразу 15 єврокомісарів з 27-ми. Такої кількості єврокомісарів одночасно в одній країні-кандидатці на вступ раніше ще не було.

Отже, до Києва прибули очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, президент Євроради Шарль Мішель, виконавчий віцепрезидент з питань Європи Маргрете Вестагер (питання інтеграції), виконавчий віцепрезидент з економіки Валдіс Домбровскіс (економічна підтримка і співпраця), верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель (голова європейської дипломатії), віцепрезидент з міжвідомчих відносин та прогнозування Марош Шефчович (співпраця на рівні міністерств), віцепрезидент з питань цінностей та прозорості Вера Юрова (аудит, зокрема законодавства), комісар з питань юстиції Дідьє Рейндерс (трибунал для росіян), комісар у справах добросусідства та розширення ЄС Олівер Варгеї (інтеграція).

Представники головного виконавчого органу ЄС мали 2 лютого міжвідомчі зустрічі – предметні перемовини з відповідними українськими міністерствами у контексті процесу інтеграції нашої держави до Європейського Союзу. Під час зустрічей були прийняті важливі рішення, що були закріплені в комюніке.

Комюніке

Передусім треба зазначити успіх української дипломатії щодо процедури інтеграції. Взагалі планувалося, що 3 лютого єврочиновники мали дати лише усну оцінку виконання Києвом семи критеріїв вступу до ЄС.

Ось ці сім умов, висунуті нам для вступу до ЄС, щодо виконання яких Київ відрапортував наприкінці року:

  • Реформа Конституційного суду – ухвалення і впровадження процедури відбору суддів з відповідним оцінюванням кандидатів.
  • Судова реформа – перевірка Радою з етики кандидатів до Вищої ради юстиції; відбір кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
  • Боротьба з корупцією – її посилення (активніші та результативні розслідування, відповідні вироки), призначення нового керівництва САП та НАБУ.
  • Боротьба з відмиванням коштів – законодавство має бути приведене у відповідність до стандартів Групи з фінансових заходів і реформування правоохоронних органів.
  • Антиолігархічний закон – запровадити з урахуванням майбутнього висновку Венеціанської комісії.
  • Аудіовізуальне законодавство – ухвалити закон про ЗМІ у відповідності до Директивою ЄС про аудіовізуальні медіапослуги.
  • Законодавство про нацменшини — завершити реформу відповідних законів.

Тож керівництво ЄС після аналізу відповідних доповідей з України мало надати вищезгадану усну оцінку під час саміту, яка була б основою вже для письмової оцінки цієї осені, яка необхідна, щоб в процесі виконання семи критеріїв були виправлені помилки, внесені корективи, тощо.

Проте під час перемовин українській стороні вдалося домовитися про надання письмової оцінки на базі усної вже навесні. Це означає, що гіпотетично, за умови сумлінного та швидкого виконання умов, початок перемовин про вступ до ЄС може бути восени цього року. Тобто ми виграли півроку часу.

Будемо в ЄС

Тепер розглянемо інші важливі пункти з комюніке.

В Києві президент Євроради Шарль Мішель заявив: «ЄС та Україна – родина». Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн: «Україна точно буде членом ЄС».

Це той самий важливий і потужний сигнал підтримки. І гарантія з боку Брюсселю виконання ним своєї частини «угоди». Але і Україна має виконати свою. Себто всі ті вищезазначені сім вимог у повному обсязі.

Ми дійсно маємо дуже сильну підтримку європейців, проте це не є підставою сподіватися на те, що нас приймуть до ЄС навіть за тотального нехлюйства. Ні, реформи виконуються попри «складні часи» (і Брюссель це відзначив і привітав), і мають виконуватися.

Так, європарламентарі у резолюції звернулися до української влади не нехтувати «імпульсом» та «амбіціями народу України» продовжувати і прискорити впровадження антикорупційної, судової реформ, реформи у галузі медіа, тощо. Це 15-й і 16-й пункти резолюції.

У 13-му ж автори вітають надання Україні статусу кандидата на вступ, але також зазначають, що інтеграція має відбуватися за сталою процедурою виконання Копенгагенських критеріїв, що були затверджені в Мадриді у 1993 р. щодо країн Центральної та Східної Європи.

Іншими словами: ви будете в ЄС, ми вас підтримуватимемо і допомагатимемо, скільки потрібно, але домашнє завдання треба виконати. Тим більше, що є вже суттєві зрушення у виконанні семи умов.

А саме у сферах «забезпеченні незалежної та ефективної роботи антикорупційних інституцій та приведенні медіазаконодавства України у відповідність до законодавства ЄС».

Водночас Брюссель досить чітко наполягає на завершенні реформи КСУ. Тобто проскочити проміж крапельок в цьому питанні не вийде, адже ця, а також судова реформи є одними з ключових для подальшого євроінтеграційного процесу.

Ще один момент стосується питання нацменшин, яке та ж Угорщина перманентно використовує проти Києва, а останні дні – в одній тональності з Росією (йдеться про масовану дезінформаційну кампанію про примусову мобілізацію угорців Закарпаття). У провадженні законодавства про нацменшини має бути поставлено крапку після того, як Венеційська комісія владнає суперечку між Києвом та Будапештом.

До речі, щодо законодавства України. Воно має відповідати європейському, але цей процес зазвичай починається вже після перемовин про вступ. Проте на саміті було ухвалено ініціативу Києва розпочати його ще до початку перемовин.

Далі. Питання спільної протидії агресії Росії.

По-перше, у комюніке підтверджено намір посилити санкції проти Росії. Європарламент, до речі, пропонує розширити їх на російські компанії, які досі працюють в ЄС, наприклад, на «Лукойл» і «Росатом» (остання, як відомо, має проекти в Угорщині), і ввести повне ембарго на корисні копалини з РФ (нафту, газ, уран, тощо).

Проте найважливіші мабуть пункти в цьому секторі – це підтримка Євросоюзом права України звільнити всі – абсолютно всі – окуповані Росією території: не тільки частини Запоріжжя, Херсонщини, Харківщини, а також Донеччини, Луганщини і Криму. Власне, на це вказує підтримка українського мирного плану, презентованого Володимиром Зеленським на листопадовому саміті G19. Провідною для плану є ідея сукупності безпеки для України та світу, попри позицію Москви.

Зрозуміло, що після «Рамштайну-8», який приніс нам натівські танки (і не тільки), ЄС і надалі допомагатиме нам у втіленні цієї мети. Тим більше, що одразу після «Рамштайну» розпочалося обговорення надання Україні винищувачів F-16. І європарламентарі у резолюції закликали країни Європи розглянути можливість передачі бойової авіації.

А отже жодних перемовин із Росією (яка, зрештою, бажає їх проводити лише на своїх умовах) допоки не будуть звільнені всі тимчасово окуповані території, а російські війська – не виведені з України. Тобто Євросоюз прийняв за основу Kyiv Security Compact, презентований на саміті «Групи двадцяти», і допомагатиме в його реалізації, як і у створенні трибуналу. Останнє поки що на стадії створення механізму, який слугуватиме фундаментом для такого трибуналу – спеціального, як закликають Україна та наші партнери (Польща, Литва, Латвія, Естонія). Згідно ж резолюції ЄП, Брюссель волів, що б це було в юрисдикції Міжнародного суду, тому і закликав Київ ратифікувати Римський статут.

І наостанок. Звісно ж комюніке за результатами саміту містило також вельми практичні речі, як-от: промисловий безвіз, пролонгація скасування тарифів ще на рік, скасування плати за роумінг, фінансова та військова допомога (до речі євродепутати закликали зберігати прозорість і відновити роботу ProZorro), допомога у відбудові критичної та цивільної інфраструктури ще до закінчення війни.

Тому цьогорічний саміт, особливо зважаючи на процедурне прискорення, можна вважати геть вдалими. Таким, що є політично-семантичним близнюком останнього «Рамштайну».


Владислав Гірман / Ділова столиця
Поділіться цим