Вже кілька днів в Україні обговорюється американська внутрішньополітична подія — лист члена Палати представників Вікторії Спартц до президента Джо Байдена. Усіх цікавить, навіщо Спартц у своєму листі атакувала керівника Офісу президента України Андрія Єрмака. Однак це неправильне питання.
Метою конгресвумен є Володимир Зеленський. Просто претензії до Зеленського вона сформулювала у формі претензій до Єрмака, щоби послабити негативний піар-ефект для України.
«Припинити грати в політику та театр»
Суть цієї історії полягає в тому, що Банкова проігнорувала внутрішньополітичні проблеми Білого дому. Тому зараз вона ризикує отримати аналогічне ставлення у відповідь.
8 листопада очікуються вибори до Конгресу США, і однією з головних тем передвиборних дебатів стала американська допомога Україні. Ця допомога базується на двопартійній підтримці, але є нюанс. Республіканці, щоб підняти свій рейтинг та опустити рейтинг демократів, за будь-якої можливості наголошують, що адміністрація Джо Байдена допомагає Україні мало і неефективно.
Як пробивну силу вони вирішили використати найбільш, на їхню думку, придатну кандидатуру — єдину уродженку України серед членів Палати представників Вікторію Спартц (у дівоцтві Кульгейко). Вона була серед трьох законодавців, яких Джо Байден запросив на підписання ним закону про ленд-ліз для України 9 травня. Саме їй Байден передав ручку, якою він підписав закон. 12 травня Спартц і демократ Сара Якобс внесли двопартійний законопроект (він ще не прийнятий) про розслідування військових злочинів Росії.
І саме Спартц очолила кампанію, яка закликає Конгрес контролювати усю допомогу США Україні. Вона домоглася проведення 18 травня у комітеті з нагляду та реформ Палати представників секретного двопартійного брифінгу щодо реакції США на вторгнення Росії в Україну. У ньому взяли участь посадові особи Держдепартаменту, Пентагону та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). З розповіді голови комітету демократки Керолін Мелоні відомо, що там обговорювалося «ефективне та дієве використання допомоги Україні, яку фінансують американські платники податків». Спартц була співголовою брифінгу від республіканців. «Американці — щедрі люди, але як Конгрес ми повинні забезпечити, щоб ресурси платників податків доходили до нужденних і використовувалися ефективно», — наголосила вона після брифінгу.
На 12 липня заплановано другий такий брифінг. Піар-підготовку до нього Спартц розпочала минулого тижня. 6 липня вона випустила прес-реліз, у якому перерахувала «три пункти термінових дій»: «1) Президент Байден повинен припинити грати в політику, мати чітку стратегію та узгодити допомогу в галузі безпеки з нашою стратегією; 2) Президент Зеленський повинен припинити грати в політику та театр і почати керувати, щоб краще підтримувати свої військові та місцеві органи влади, а також 3) Конгрес повинен встановити належний нагляд за критичною інфраструктурою та доставкою зброї та допомоги».
Порятунок для Зеленського
Як бачимо, спочатку Спартц не згадувала про Єрмака та фокусувала свою критику на Зеленському. Але невдовзі вона скоригувала свою позицію. У листі до Байдена 8 липня вона перемістила увагу на Єрмака. «Оскільки президент Зеленський дуже старанно працює над створенням союзів із Заходом та нашою країною, ми зобов’язані інформувати його, якщо у нас можуть бути якісь побоювання з приводу ключових людей у його оточенні. Це також наш обов’язок перед хоробрими українськими солдатами та сильним українським народом, які ведуть цю боротьбу за свободу та міжнародний порядок для всіх нас», — заявила конгресвумен.
І вона попросила Байдена, щоб його адміністрація на секретному брифінгу 12 липня «поінформувала Конгрес про проведені процедури належної перевірки та нагляду, пов’язані з головою адміністрації президента Зеленського Андрієм Єрмаком». «Грунтуючись на різних розвідувальних даних та діях пана Єрмака в Україні, Конгресу необхідно терміново отримати цю інформацію. З огляду на нашу матеріальну участь у цьому конфлікті ми зобов’язані забезпечити такий рівень суворості та підзвітності перед американським народом, щоб гарантувати, що наша допомога не потрапить до рук не тих людей», — пояснила Спартц своє прохання.
9 липня у спеціальному прес-релізі вона сформулювала список «серйозних звинувачень проти Єрмака» з шести пунктів. Втім, для передвиборної кампанії в США найважливіші два пункти, які безпосередньо торкаються відносин між Києвом і Вашингтоном.
Зокрема, на думку конгресвумен, Єрмак «запевняв українське керівництво в тому, що в лютому цього року, всупереч західним розвідданим, жодного нападу з боку Росії не станеться, щоб перешкодити Україні належним чином підготуватися до війни». Практично Спартц тут рятує Зеленського, зміщуючи акцент на Єрмака. Нагадаємо, що Байден місяць тому розповів, що Зеленський «не хотів чути» його попередження про російське вторгнення. А тепер Спартц пропонує версію, що винен у цьому Єрмак.
Також Спартц звинувачує Єрмака у «навмисному затягуванні через свого заступника Олега Татарова призначення незалежного антикорупційного прокурора». Про це вона нагадала у своєму листі Байдену: Татаров, «як ви добре знаєте, більш ніж рік відтягує призначення незалежного антикорупційного прокурора, виводячи з ладу Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру та Національне антикорупційне бюро (НАБУ)». Знову ж таки, Спартц тут рятує Зеленського, зміщуючи акцент на Татарова, хоча Байден чудово знає, що причина — не в Татарові і не в Єрмаку.
Точка неповернення
Нагадаємо, що САП вже майже два роки (з 21 серпня 2020 р.) не має повноцінного керівника. За останній рік Зеленський примудрився чотири рази продати західним партнерам обіцянку призначити нового керівника САП, обраного на чесному конкурсі.
Вперше — 1 вересня минулого року — він продав це Байдену у їхній спільній заяві про стратегічне партнерство України та США. Там Зеленський пообіцяв обрання керівника САП «негайно».
Вдруге — 8 листопада — він продав це МВФ у меморандумі, на підставі якого той 22 листопада виділив нам транш у розмірі $700 млн за програмою stand-by. У меморандумі Зеленський пообіцяв призначення керівника САП до кінця листопада 2021 р. 21 грудня на фінальному засіданні конкурсної комісії переможцем конкурсу став кандидат, незалежний від Банкової, керівник відділу детективів НАБУ Олександр Клименко. Проте комісія відмовилася оголосити його переможцем.
Втретє Зеленський продав те саме три тижні тому, 23 червня, — коли Україна отримала статус кандидата в члени Євросоюзу. Один із семи кроків, які наша влада зобов’язалася зробити, це «завершити призначення нового керівника САП шляхом затвердження виявленого переможця конкурсу».
Вчетверте — тиждень тому на міжнародній конференції з питань відновлення України, що відбулася у швейцарському Лугано. Представники 41 країни світу, зокрема. всіх країн «Великої сімки», підписалися під декларацією на підтримку Плану відновлення та розвитку України на $750 млрд. У цьому плані українська влада пообіцяла «завершення перезапуску антикорупційної системи (САП, НАБУ)».
На 12 липня у Шостому апеляційному адміністративному суді призначено розгляд (у порядку письмового провадження) скарг на рішення Окружного адміністративного суду Києва від 20 грудня 2021 р. про скасування порядку, за яким проводився конкурс до САП. Не виключений варіант, що конкурс буде визнаний недійсним, а Банкова вдасть, що вона тут ні до чого.
Символічно, що секретний брифінг у Конгресі США призначено на той же день. Це можна вважати тонким натяком на те, що якщо результати конкурсу буде скасовано, це стане точкою неповернення у відносинах між Вашингтоном та офісом Зеленського. Скасовувати допомогу Україні не захочуть ні демократи, ні республіканці. Але знайти способи помститися саме Банковій, напевно, зможуть обидві партії.
Попередження з Брюсселя
Це не єдиний скандал, викликаний невиконанням нашою владою своїх міжнародних зобов’язань. Ще один скандал зчинила в Брюсселі Європейська федерація журналістів (EFJ). 8 липня вона заявила про необхідність відкликати з Верховної Ради проект закону «Про медіа». Цей проект №2693-д був внесений два роки тому Микитою Потураєвим та іншими «слугами народу» та включений до порядку денного нинішньої сесії парламенту.
Серед семи кроків, які Україна зобов’язалася зробити у зв’язку із набуттям статусу кандидата в члени Євросоюзу, записано «Боротися з впливом корисливих інтересів шляхом ухвалення закону про медіа, який приведе законодавство України у відповідність до директиви Євросоюзу про аудіовізуальні медіа-послуги та наділить повноваженнями незалежного регулятора ЗМІ». Проте проект №2693-д, за оцінкою EFJ, «містить безліч положень, що суперечать європейським цінностям. Він пропонує надати довільні та непропорційні регулюючі повноваження національному регулятору, Національній раді з питань телебачення та радіомовлення, яка матиме повноваження не лише щодо аудіовізуальних, але також щодо друкованих та цифрових ЗМІ».
І тут знову бачимо історію, коли наша влада намагається не просто проігнорувати власні обіцянки, а грубо порушити їх. Заява EFJ викликана побоюваннями, що скандальний проект буде ухвалено буквально днями. «Автори цього законопроекту стверджують, що його потрібно ухвалити негайно, щоб наблизити Україну до Європи! Але насправді цей законопроект відокремлює нас від Європи. Це зробить життя журналістів в Україні неможливим!» — цитує EFJ голову Незалежної медіа-профспілки України Сергія Штурхецького. .
Зважаючи на це, генеральний секретар EFJ Рікардо Гутьєррес попередив: «Предбачене законопроектом примусове регулювання в руках повністю підконтрольного уряду регулятора гідно найгірших авторитарних режимів. Він має бути відкликаний. Державі, яка застосовуватиме такі положення, просто не місце в Євросоюзі». Не зайве додати, що у своїх висновках щодо того, як Україна виконує цей пункт своїх кандидатських зобов’язань, Єврокомісія чималою мірою спиратиметься саме на думку EFJ.
Першопричина скандалів
Очікується, що подібні скандали будуть і за іншими пунктами наших зобов’язань перед Євросоюзом, США, МВФ тощо. Тому що невиконання обіцянок у нас перетворилося на стійку і свідому практику. І причина скандалів — саме в цьому.
У травні в інтерв’ю Nieuwsuur Зеленський розповів, що про можливе повномасштабне російське вторгнення його було попереджено ще рік тому. Можливо, саме це знання підштовхнуло його брати на себе зобов’язання, які він не збирався виконувати. Мовляв, коли розпочнеться велика війна, всі зобов’язання анулюються.
Ймовірно, подібною логікою він керувався й останніми місяцями. Розрахунок міг бути на те, що зараз, доки триває війна, ніхто із західних лідерів не посміє виступити проти нього, бо це виглядало б як атака на Україну. А коли війна закінчиться, можна буде порушити питання про перегляд усіх зобов’язань на тій підставі, що ми вже дуже багато заплатили за свободу Європи.
Але Банкова не врахувала, що західним країнам (як і будь-яким іншим) властиві внутрішньополітичні проблеми. І те, що допомога Україні може стати предметом міжпартійних дискусій, особливо перед виборами. Той самий Байден зараз опинився в ситуації, коли йому доводиться відповідати перед республіканцями, чому Зеленський уже рік обманює його з антикорупційним прокурором, а Білий дім це терпить і тим немов заохочує корупцію.
Будь-які невиконані обіцянки обертаються зіпсованими стосунками із тими, кому обіцяв. Тобто з усіма керівниками західних країн.
Але і з опозиційними силами західних країн відносини псуються не меншою мірою. Бо Банкова вигадала лише одну відповідь на критику: мовляв, це гра (свідома чи ненавмисна) на користь Кремля. Саме такі звинувачення посипалися на адресу Вікторії Спартц.
Більше того, для дискредитації Спартц було використано навіть лобістські можливості Банкової у Конгресі. Три роки тому «Голос Америки» розповів, що лобістська компанія Signal Group Consulting опублікувала звіт про роботу, яку виконала на користь Зеленського. «З деякими, як конгресвумен Марсі Каптур, контактували багато разів, зокрема, для надання додаткової інформації про візит Зеленського та представників його партії», — йшлося у публікації.
І ось зараз та сама Каптур виступила із заявою проти Спартц (втім, не називаючи її на ім’я). «Деякі члени [Конгресу] прагнуть посіяти розбіжності та розпалити напруженість… Ті, хто поширює дикі наративи, спрямовані на підрив позицій українських чиновників під час війни, необачно допомагають Путіну та його пропагандистам».
Спартц, звісно, у боргу не залишилася. «Перш ніж виступати зі своїми жорсткими заявами, Марсі Каптур має поїхати в Україну і подивитися, що відбувається на місцях — хоча б один раз. Слухаючи бюрократів у кишені Андрія Єрмака, Марсі не служить нікому, крім Кремля».
Навряд чи Банкова ставила собі за мету домогтися, щоб у США демократи та республіканці сперечалися про те, хто більше допомагає Кремлю — захисники Єрмака чи його критики. Але саме цього Банкова вже досягла.
Відомо про зв’язки Спартц із командою Дональда Трампа. Хоча Спартц не брала участі у кампаніях цієї команди, спрямованих на підрив довіри до України, але зараз діяльність конгресвумен може бути використана трампістами саме з цією метою. Виходить, що Банкова подарувала Трампу аргументи проти Байдена та України. Наразі ми маємо вже третю, після 2016 та 2019 років, спробу зробити Україну об’єктом (точніше — яблуком розбрату) внутрішньої американської політики. І це може негативно вплинути на двопартійну підтримку України.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
