Ціна на газ у Європі що не день, то б’є нові рекорди. Не встигли всі надивуватися блакитному паливу по $650 за тисячу кубів, як сьогодні ціна взяла позначку у $760. І, відкотившись на відсоток-другий, застабілізувалася.
Причин для такої ситуації є чимало. Тут і пожвавлення промисловості після кризи, і несподіваний штиль в Північному морі, який зупинив вітротурбіни – і підвищив попит на компенсаційні потужності з боку газогенерації, і посуха в Китаї та Південній Кореї, яка зменшила гідрогенерацію та підштовхнула ці країни до посиленої закупки зрідженого газу.
Але ключовим фактором зростання ціни є, звичайно, політика російського «Газпрому». Який впродовж всього літа тримав поставки газу до Європи на рекордно низькому рівні. Шантажуючи в подібний спосіб ЄС з метою примусити до швидкої і безпроблемної згоди на введення злощасного «Північного потоку-2» в експлуатацію.
Втім, шантаж, здається, зайшов задалеко. Оскільки на думку західних аналітиків, наповнити європейські сховища, наразі більш ніж наполовину порожні (чого раніше не траплялося на початку осені), не вдасться, навіть якщо запустити і «Північний потік-2», і українську ГТС на повну потужність. Оскільки помітна частина цих сховищ може працювати або на закачку газу, або на його викачку. Змішаний режим є неможливим, а опалювальний сезон розпочнеться впродовж лічених тижнів.
В результаті складається цікава ситуація. По Європі – Іспанії, Великій Британії та Італії – прокотилася хвиля протестів проти підвищення цін на газ для опалення та електрики. Які, приміром, в Іспанії за останні два місяці зросли більш ніж наполовину. Протестують наразі проти компаній, що надають комунальні послуги – але потроху цілями народного роздратування стають і уряди, які ніяк не реагують на ситуацію.
У США намагаються натякнути європейським партнерам, що ситуація близька до критичної. «Якщо зима буде справді холодною, до січня-лютого у вас можуть закінчитися запаси газу. І це те, що мене турбує, – заявив старший радник з енергетичної безпеки Держдепу США Амос Хохштейн. – Мова йде не тільки про якісь геополітичні ігри. На карту поставлені життя людей».
Європейські лідери наразі намагаються проблеми не помчати. Президент Франції, вочевидь, тішиться, що його країна, попри значний тиск з боку екологістів, не зрадила своїй ядерній програмі, отримуючи з АЕС три чверті своєї електроенергії. Ангела Меркель готується до пенсії і, ймовірно, шукає заміський будиночок з пічкою та запасом дров на наступну зиму. А частина залежної від газу європейської промисловості, зважаючи на ціни та перспективи перебоїв, потроху планує йти на вимушений перепочинок.
Україна в цій ситуації, якщо вірити офіційній статистиці, виглядає вельми непогано. При потребі в 17 мільярдів кубів, у підземних сховищах ніби як є цілих 19. І якщо в якийсь момент комусь не прийде в голову чудесна ідея, користуючись астрономічними європейськими цінами, цей газ продати – то все має бути добре.
Натомість в Європі вся історія з газом підштовхує генеруючі компанії пришвидшити перехід на альтернативні джерела енергетики. І послабити залежність від «волатильного ринку викопного палива», як делікатно називають тамтешні експерти «Газпром» з його божевільними ціновими експериментами. Якщо зима і справді видасться холодною, і енергетична криза помітно вдарить по інтересах ЄС, ці погрози буде в тій чи іншій мірі реалізовано. Шкода тільки, що фінальне скорочення споживання газу в ЄС навряд чи допоможе українській ГТС.
Тарас Паньо / Depo.ua
