25-річного одеського активіста Сергія Стерненка засудили, і це стало певною несподіванкою, адже не за найбільш резонансною справою з числа тих, у яких він фігурує. Суспільству більш відомі інші події: у травні 2018 року, захищаючись від кількох нападників, Стерненко убив ножем одного з них. Слідчі вважають це перевищенням меж самооборони, сам підозрюваний каже, що рятував своє життя і наміру вбивати не мав. Зауважимо, це був третій напад на одесита, який став відомим за активною участю в подіях Революції Гідності 2014 року в Одесі, як один з лідерів одеського Євромайдану і «Правого сектору». Про просування в розслідуванні нападів на Стерненка інформації в публічному обігу немає. А за справою про ненавмисне вбивство суд у середині 2020 року відправив Стерненка під домашній арешт (на початку 2021 року активіста узяв на поруки нардеп від фракції «Голос» Роман Лозинський, а запобіжний захід скасували).
Натомість учора одеський суддя Віктор Попревич, котрий прославився своєю любов’ю до комунізму, виніс вирок за справою про викрадення і катування очільника одеської організації партії «Родіна» (займає виразно проросійські позиції) Сергія Щербича. Факт злочину, за даними слідства, мав місце ще у квітні 2015 року, коли потерпілого, який саме виграв вибори до однієї з райрад Одеської області, запросили на зустріч, відвезли кудись з мішком на голові, били, забрали 300 гривень і, за його заявою, вимагали відмовитися від депутатства. Начебто одним з нападників був Стерненко. Свою причетність до викрадення він заперечує і називає справу, що тягнулася майже шість років, сфабрикованою з політичних мотивів.
У залі суду активіст заявляв, що за вироком стоять генеральний прокурор Ірина Венедіктова, заступник глави Офісу президента Олег Татаров (високопоставлений чиновник адміністрації президента часів Віктора Януковича) і мер Одеси Геннадій Труханов. Оголошений суддею вирок Стерненко назвав «початком їхнього кінця».
Ще одна особа, яку активіст звинувачує в інспіруванні справ проти себе, — колишній заступник глави президентської адміністрації Януковича, юрист Андрій Портнов. Нагадаємо, після кількох років перебування за кордоном, відлік яких почався із Революції Гідності, після обрання президентом Володимира Зеленського 2019 року Портнов повернувся до Києва. Про нього говорять як про людину, котра зберігає впливи у суддівському корпусі та може бути зацікавленою в тиску на активістів і політиків, що мали безпосередній стосунок до Майдану.
Формально Портнов не присутній у справах щодо Стерненка, але раніше у своєму Телеграм-каналі анонсував вирок одеситу і назвав його «першим з трьох майбутніх вироків <…>, якому наші адвокати присвятили вже кілька років». Якщо сприймати ці заяви всерйоз, то не варто виключати, що в перспективі можна чекати і на вирок суду у резонансній справі про загибель нападника на одеського майданівця. А саме на такий розвиток подій чекає та частина суспільства і політичного класу, що жадає сатисфакції за події Революції Гідності.
Та вже зараз кримінальне переслідування Стерненка і ставлення до нього як до злочинця або до жертви політичних переслідувань розділили громаду, і небагато хто зберігає здатність розглядати цю ситуацію в суто правовій площині, без урахування політичного тла, на якому триває слідство. Не торкатимемося юридичного боку справ і ми: зосередимося на політичному аспекті. Тим паче, що переслідувачі Стерненка підкидають один привід задуматися за іншим. У ворогів ув’язненого майданівця — неприхована радість. А патріотичній частині громадян показовим видається те, що згаданий вирок винесено відразу після чергової річниці завершення подій на Майдані-2014, в день, коли «русскій мір» відзначає свято своєї армії. Проукраїнські активісти бачать за цим не просто збіг, а приурочену до дати помсту представників старого режиму.
Як на замовлення рельєфно однозначною є й особа судді, який виніс вирок Стерненку. Це Віктор Попревич, передпенсійного віку виходець із Донбасу, про якого журналіст, блогер, представник України у Мінській контактній групі Денис Казанський пише у Фейсбук як про шанувальника радянських вождів: ще до війни на Донбасі слуга Феміди уславився, встановивши біля свого особняка в Донецьку бюсти Леніна і Сталіна. Після Майдану 2014 року, додамо, Попревича не те що не вигнали з суддівського корпусу, а призначили до одеського суду. «Мабуть, ніхто інший виконувати замовлення ОПЗЖ і Портнова не погодився. Тому й перенесли засідання на 23 лютого. Спеціально захотіли поглумитися», — вважає Казанський.
Частина експертів і політиків уголос говорить про провину чи й інтерес Банкової у появі саме такого жорсткого вироку активістові. Та чи справді у Зеленського можуть бути зацікавлені в такому розвитку подій? Видається що ні. Понад те, саме Зеленський може виявитися одним із «потерпілих» внаслідок згаданих подій, адже тепер ситуацію в країні гойдатимуть дуже різні політичні сили, кожна в своїх інтересах. Уже в день винесення вироку прибічники активіста провели акцію на захист Стерненка на Банковій. Результат: затримано 17 осіб, продовження протестів анонсоване на суботу, 27 лютого.
Внаслідок вироку Стерненку потужний мобілізаційний імпульс, подібний до того, який 2011 року забезпечила влада Януковича, кинувши за грати батька й сина Павліченків за сумнівною провиною у справі про вбивство судді Шевченківського райсуду Києва, отримують праві та крайньо праві структури. Протести проти судового вироку за часів регіоналів об’єднали футбольних фанів більшості команд країни і представників неформальних молодіжних організацій та сприяли їхньому гуртуванню під час подій Революції Гідності. Після Майдану, нагадаємо, Павліченків політичним рішенням парламенту звільнили як політв’язнів.
На цьому полі працюють і партії націонал-демократичного спрямування. Так, парламентська фракція «Голос» почала безперспективну, але гучну справу – збирають підписи за відставку генпрокурора Венедіктової. Кажуть, вона «спровокувала політичне рішення і вирок Стерненку». У свою чергу, Петро Порошенко у Фейсбук назвав вердикт одеського суду наслідком впливу «команди Януковича-Портнова на правоохоронні органи і суди, які особисто Зеленський надав їм в оренду», і покаранням Стерненка за те, «що захищав Одесу від прокремлівської агентури та протидіяв планам із створення Новоросії».
У свою чергу, проросійські діячі задоволено заявляють, що добилися справедливості – посадили за грати «нациста». Але і від них не варто чекати на компліменти на адресу президента. Навпаки, казатимуть: молодець суддя, який виніс вирок, попри політику «партії війни», яку тепер, після останніх своїх дій, уособлює для «ватного» виборця Зеленський.
А ось хто програє – то це сам президент, в якого тепер новий головний біль. Зе-команда не встигла отримати очікувані позитиви за санкції проти Медведчука, як доводиться розбиратися зі звинуваченнями в потуранні проросійським силам. Їй, владі, у вівторок згадали й те, що за дуже неоднозначними, м’яко кажучи, звинуваченнями у вбивстві журналіста Павла Шеремета під прицілом правоохоронних органів досі перебувають волонтери Яна Дугарь, Юлія Кузьменко і Андрій Антоненко. А тут ще й Стерненко, нова жертва режиму.
Якщо Володимир Зеленський має намір і бажання вижити в умовах вітчизняного політичного тераріуму, то вже сьогодні, в середу, Банкова має вийти з дуже предметною заявою щодо справи Стерненка, з якої суспільство повинно дізнатися про чітку позицію президента з цього питання. Мовчанку тлумачитимуть як підтвердження того, що Стерненка посадили Венедіктова, Татаров і Портнов, а Зеленський як мінімум закрив очі на їхні дії.
При цьому Банковій варто пошукати відповідь на питання, чому саме зараз з’явився вирок від колишнього донецького судді. Хто зробив таку явну підніжку президентові і чи не є саме ця людина його особистим опонентом, який намагається спровокувати колотнечу в країні.
Але, швидше за все, нічого такого не буде. Максимум, якого варто чекати, це дописи в соцмережах від представників команди гаранта, які зазвичай краще б мовчали. І це значитиме, що позиції Зеленського ставатимуть більш вразливими для внутрішніх опонентів і зовнішнього ворога.
Тут немає сенсу обговорювати, чи зможе ув’язнення Стерненка спричинити масштабні і тривалі акції протесту: радше ні, аніж так. І причина саме в тому, що в протестах зацікавлено багато сил, які не можуть знайти згоди між собою, тому кожна тягнутиме цю тему на себе. Заслуговує на увагу інше: як технічно рішенням судді Попревича у справі Стерненка загальмували розворот Зеленського у бік націонал-патріотичного виборця.
Игорь Петренко / Depo.ua
