Довгий час Банкова просувала дві геополітичні ініціативи: другий саміт миру та План перемоги. Обидві ініціативи покликані примусити Росію до миру. Другий саміт миру замислювався як інструмент глобального дипломатичного тиску на Москву, для цього планувалося зібрати лідерів майже сотні країн світу. На відміну від нього, План перемоги був розрахований насамперед на країни НАТО — вони мали запросити Україну до свого альянсу та забезпечити всебічне військове посилення.
У грудні ми бачимо, що обидві ініціативи фактично відправлені на брухт. Ідуть гарячкові пошуки нового (третього) формату, який би як мінімум не дратував обраного президента США Дональда Трампа. І Володимир Зеленський уже озвучив варіант заморожування війни. Але опрацьовуються й інші ідеї.
Ані саміту, ані плану
Два місяці тому, 10 жовтня, президент Франції Еммануель Макрон приймав у Парижі свого українського колегу. На спільному брифінгу після переговорів Зеленський заявив, що другий саміт миру має відбутися у листопаді. «Я не знаю точної дати, я думаю, ніхто не знає сьогодні. Але ми підготуємо все, що ми вирішили на початку листопада», — анонсував він.
Листопад пройшов — а другого саміту миру нема. На офіційному сайті президента України остання згадка про цю ініціативу датована 28 листопада. Того дня заступник керівника ОП Ігор Жовква повідомив: «Ми вважаємо, що другий саміт миру має відбутися вже найближчим часом. Наші пропозиції на столі, ми дискутуємо про них з усіма ключовими лідерами». Тобто ініціатива застопорилася.
А невдовзі з’ясувалося, що вона вже і не дискутується. Наприклад, її могли б обговорити Зеленський, Макрон та Трамп під час своєї знаменитої зустрічі у Парижі 7 грудня. Але вони цієї теми не торкнулися. Принаймні жоден із трьох учасників, розповідаючи журналістам про розмову, ані словом не згадав жодного саміту миру (ані першого, ані другого).
План перемоги також ніхто з них не згадав. Хоча Зеленський 27 вересня особисто представив цей документ Трампу та 10 жовтня Макрону. «Домовилися опрацювати план разом із союзниками найближчим часом», — повідомив сайт Зеленського 10 жовтня.
Але на тристоронній зустрічі 7 грудня було обговорено зовсім інший план: не перемоги України, а заморожування війни.
«Він хоче припинення вогню»
Наступного дня Трамп у телефонному інтерв’ю газеті New York Post розповів, що він почув від Зеленського. «Він хоче припинення вогню. Він хоче укласти мир. Ми не обговорювали деталі. Він думає, що настав час, і Путін повинен думати, що настав час, тому що він програв — коли ви втрачаєте 700 тисяч людей, час настав. Це не закінчиться., поки не настане мир. Я розробляю концепцію того, як покласти край цій безглуздій війні», — сказав він.
«ДС» вже писала, в яку гру грає Зеленський із Трампом. Суть гри в тому, що Зеленський взяв собі роль «містера Так», який погоджується з вимогою Трампа швидко заморозити війну і залишає Путіну роль «містера Ні». За результатами зустрічі 7 грудня ми бачимо, що ця тактика працює: Трамп переконався, що Київ хоче миру, і тепер чекає на таке ж бажання від Москви.
Сам Зеленський підтвердив, що хоче миру. «Ми всі хочемо, щоб був мир. Але для нас дуже важливо — і це наша позиція, — щоб мир був справедливий для всіх нас і щоб не було можливості у Росії, у Путіна або ще в якихось агресорів колись повернутися. І це найголовніше — справедливий мир і гарантії безпеки, сильні гарантії безпеки для України», — підсумував він на своєму сайті.
Втім, тут важливо, який сенс він вкладає у слова «справедливий мир» та «гарантії безпеки».
«М’яка капітуляція»
9 грудня з’ясувалося, що під «справедливим миром» можна розуміти заморожування війни. Коментуючи повідомлення про те, що Трамп хоче заморозити російсько-українську війну, Зеленський підтвердив, що саме це обговорювали він з Трампом та Макроном 7 грудня. «Коли ми говоримо про заморожування конфлікту, якщо між нами, то ми про це говорили. Я сказав, що ми більше, ніж хтось у світі, хочемо завершення війни, і безумовно, дипломатичне завершення війни принесе більше збереження життів, і ми хочемо цього», — сказав він.
Раніше слова про заморожування війни було табуйовано. «Україна ніколи не погодиться на жоден із варіантів замороженого конфлікту, на жоден! Навпаки, Україна допоможе нашою Формулою миру всім іншим народам світу, які прагнуть справжнього, справедливого миру», — проголосив Зеленський у Верховній Раді 28 червня 2023 року. «Жодного замороженого конфлікту», — підтвердив він 6 вересня 2024 року в Італії на форумі «Амброзетті».
1 жовтня цю позицію докладно обґрунтував радник керівника ОП Михайло Подоляк в ефірі 24 каналу. За словами Подоляка, пропозиція заморозити конфлікт є ідеєю «м’якої капітуляції». «Якщо Росія залишиться на території, яка є окупованою, то в Кремлі не відбудеться жодних змін, а агресор почуватиметься переможцем. Росія продовжуватиме інвестувати у свої мілітарні, пропагандистські програми і не відмовиться від плану показово знищити Україну», — пояснив він.
Тепер акценти змістилися. Щоб переконати Трампа у своїй миролюбності, Зеленському довелося погодитись на заморожування війни, тобто фактично на м’яку капітуляцію, як це дуже точно зауважив Подоляк. Але тут треба сказати два «але».
Перше «але» — це Путін. Як уже було сказано, гра Зеленського полягає в тому, щоб Путін в очах Трампа виглядав «містером Ні». Якщо Путін гратиме цю роль, то жодної заморозки війни не буде.
Друге «але» — це гарантії безпеки. Для Банкової це нині остання надія. Якщо Путін погодиться на заморожування, Зеленський не зможе відіграти назад і відмовитися від своїх слів. І його єдиним аргументом для народу будуть гарантії безпеки. Якщо він їх отримає, то зможе сказати українцям: так, ми змушені погодитися на м’яку капітуляцію, і це геть не той справедливий мир, про який ми мріяли, але ми воювали недаремно — ми отримали від Заходу надійні гарантії, що Путін більше не нападе, а якщо нападе, то Захід стане на наш захист.
Отримати такі гарантії — це і є головною турботою Банкової.
Три варіанти без НАТО
«Ми переконані, що єдиною такою реальною гарантією безпеки для України, а також стримуючим фактором для подальшої агресії Росії проти України та інших держав, є лише повноправне членство України в НАТО. Маючи за плечима гіркий досвід Будапештського меморандуму, ми не пристанемо на жодні альтернативи, сурогати чи замінники повноправного членства України в НАТО», — заявило міністерство закордонних справ України 3 грудня.
Однак зрозуміло, що повноправне членство в НАТО не можна отримати швидко. І зовсім неможливо отримати його до підписання мирної угоди з Москвою. Тому Банкова зараз шукає саме альтернативи, сурогати та замінники — тобто те, на що ми, як сказано у заяві МЗС, «не пристанемо».
Наразі на Банковій обговорюються три ідеї. Це не секрет: про кожну з них публічно оголосив сам Зеленський.
Першу ідею ще взимку, 26 лютого, озвучив Макрон: відправлення в Україну французьких військ. Зеленський відповів на це 11 березня в ефірі французького телеканалу BFMTV: «Поки Україна тримається, французька армія може залишатися на французькій території». І він пообіцяв французам: «Ваші діти не помиратимуть в Україні».
Минуло дев’ять місяців — і Зеленський скоригував свою позицію. «Ми можемо подумати й попрацювати над позицією Емманюеля. Він пропонував, щоб якась частина військ тієї чи іншої країни була присутня на території України, які б гарантували нам безпеку, поки Україна не в НАТО», — написав він у своєму ТГ-каналі.
Другу ідею запропонував Фрідріх Мерц — лідер ХДС, партії, яка може прийти до влади у Німеччині після виборів 23 лютого 2025 року. Під час візиту до Києва 9 грудня він розповів Зеленському про ідею створення контактної групи за участю Німеччини, Франції, Великої Британії та Польщі з метою відновлення справедливого та тривалого миру для України. Зеленський запропонував включити до цієї групи Данію, а у вечірньому відеозверненні до українців поділився ентузіазмом: «Найближчим часом організуємо зустріч координаційної групи для Європи. Важливо, щоб усе відбувалось у єдності. Наш підхід до такої групи — щонайменше Німеччина, Франція, Британія, Італія, Польща, сподіваємося буде Данія, інші партнери. Політична координація, яка має значення. Єдність, яка дає успіх. Нам усім потрібен справжній мир».
Його прес-секретар Сергій Никифоров пояснив, що Україна збирає ключових європейських партнерів, які разом із США здатні забезпечити максимальне посилення нашої держави. «Остаточний перелік учасників іще формується, але це країни, які мають далекобійні здібності, країни, які роблять найбільші інвестиції в українське виробництво зброї, і країни, від яких залежить наше майбутнє в НАТО, — сказав він агентству «Інтерфакс-Україна». — Україна планує провести цю зустріч у грудні для координації, вироблення спільної позиції, забезпечення того, щоб бути сильною за будь-якого розвитку подій і на переговорах, і на полі бою».
А третю ідею Зеленський обговорив 9 грудня на зустрічі у Києві з прем’єр-міністром Естонії Крістеном Міхалом. Як розповів сайт Зеленського, Україна отримала запрошення взяти участь у саміті JEF (Joint Expeditionary Force — Об’єднаних експедиційних сил), який відбудеться у Таллінні 16-17 грудня. Зеленський подякував за запрошення і зазначив, що Україна має всі підстави стати членом цієї важливої організації.
Наразі членами JEF є 10 країн на півночі Європи: Велика Британія, Данія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія та Швеція. Ця організація призначена саме для військових операцій, про що говорить вже сама її назва. Лідер JEF — Велика Британія, і чи вона дійсно хоче прийняти Україну в JEF — це з’ясується на саміті в Таллінні.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
