Український наступ проявляється не лише у знищенні ворожих об’єктів та звільненні територій. Воно стало випробуванням на міцність для всієї структури російської армії від генштабу до військ на фронті. І вже чітко видно, як у цій структурі посилюються лінії напруги, по вертикалі та горизонталі, які точно не допомагають ворогові воювати.
Чи перетворяться вони на лінії розлому, за якими вороже військо розвалиться на частини? Після заколоту господаря «вагнерівців» Євгена Пригожина жодний варіант не можна вважати фантастичним. Тим більше, що процеси саморуйнування ЗС РФ уже почалися. Вони торкнулися не лише військової верхівки, а й бойових частин, зокрема, 58-ї армії на фронті в Запорізькій області та 27-ї бригади на фронті в Луганській області.
Куди зник Суровікін
Для нас було б найнебезпечнішим, якби Путін зробив головним критерієм для всіх кадрових рішень в армії ефективність. На щастя для нас, ми бачимо натомість конфлікт між угрупованнями у військовій верхівці, в якому Путін уже не здатний відігравати роль арбітра. Наразі можна констатувати перемогу угруповання міністра оборони Сергія Шойгу. А для Шойгу головне не ефективність, а беззаперечна слухняність.
Можна лише аплодувати тому, як Шойгу в кілька прийомів зруйнував залишки ПВК «Вагнер», які ще не встигли знищитись українською армією. «Військова геніальність» Шойгу чудово розкрилася в тому факті, що для нього виявилася повною несподіванкою реакція Пригожина, і в результаті «вагнерівці» взяли Ростов і Воронеж, а Путіну довелося шукати домовленостей з Пригожиним і давати йому всілякі обіцянки, в тому числі і щодо відставки Шойгу.
Зараз може скластися враження, що Путін таки «зберіг» Пригожина. Це враження спеціально створюється заднім числом. 10 липня прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков розповів, що 29 червня Путін у Кремлі протягом майже трьох годин розмовляв із Пригожиним, командирами загонів та керівництвом ПВК «Вагнер». Справа в тому, що Путін не може миттєво позбутися Пригожина, бо ПВК «Вагнер» займається важливою для Кремля (і для Путіна особисто) діяльністю в Африці (у Лівії, Судані, Малі, ЦАР, Мозамбіку, Буркіна Фасо та на Мадагаскарі). Але у російсько-українській війні такого учасника, як ПВК «Вагнер», уже немає. При цьому Шойгу не просто залишився міністром оборони, а й зміцнив своє становище.
Водночас похитнулося становище начальника генштабу ЗС РФ генерала армії Валерія Герасимова, у якого свої лінії напруги як із Шойгу, так і з Пригожиним. Два тижні після заколоту «вагнерівців» він взагалі не з’являвся ані на публіці, ані в телевізорі. І вже не лише російські воєнкори, а й західні медіа почали розповідати, що Герасимов усунений від командування війною, а всі рішення ухвалює його заступник на посаді командувача російських військ в Україні генерал-полковник Михайло Теплинський.
Щоправда, 10 липня у Telegram-каналі міноборони РФ з’явилося відео з Герасимовим. У пояснювальному тексті сказано, що «командувач об’єднаного угрупування військ генерал армії Валерій Герасимов заслухав доповідь» і «поставив завдання».
Як і раніше, невідоме місцезнаходження генерала армії Сергія Суровікіна, який зник після 24 червня. Він, як і Теплинський, є заступником Герасимова на посаді командувача російських військ в Україні. 13 липня газета The Wall Street Journal повідомила, що Суровікін та ще не менше 12 старших офіцерів російської армії затримано для допитів після заколоту Пригожина. ФСБ розпочала затримання за кілька годин після того, як Пригожин підняв заколот, стверджують співрозмовники видання. Затримання проводяться, щоб «очистити лави». Зокрема, Суровікіна допитували про заколот, тому що він знав про плани Пригожина. За даними газети, вже близько 15 російських офіцерів відсторонили від служби або звільнили.
Тим часом у російських ТГ-каналах, пов’язаних з ФСБ, з’явилися повідомлення про те, що «останнім часом у московському регіоні було створено одразу кілька секретних ізоляторів для високопосадовців (переважно генералів) Міноборони, ФСБ РФ та інших відомств. Поряд з камерами неодмінно є і кімнати для допитів, а охороняють високопоставлених ув’язнених бійці спецназу».
Це можна розцінювати як своєрідну підготовку Путіна до зростання невдоволення всередині генералітету. Причому це було ще до заколоту Пригожина.
«ЗВО проти ПВО»
Ставлення до Пригожина — не єдина лінія напруги у російській військовій верхівці. І навіть не головна. Просто вона перша спрацювала. Є й інші лінії напруги, і вони теж пішли вглиб російського війська.
12 липня депутат держдуми Андрій Гурулєв опублікував аудіозвернення командувача 58-ї армії РФ генерал-майора Івана Попова до своїх підлеглих. «Чесно вам говорю — виникла ситуація складна із старшим начальством, коли треба було або змовчати і змалодушничати, сказати те, що вони хотіли почути, або назвати речі своїми іменами. Я… не мав права брехати, тому позначив усі проблемні питання, що існують на сьогодні в армії з бойової роботи, із забезпечення. Назвав усі речі своїми іменами», — розповів генерал і повідомив, що за це його «вивели в розпорядження, усунули з посади». «Старші начальники відчули в мені небезпеку якусь і стрімко, за один день світловий, приготували наказ міністра оборони… нас ударив з тилу наш старший начальник, зрадливо і підло обезголовивши армію в найбільш важкий і напружений момент». Під «старшим начальником» він мав на увазі саме Герасимова.
58-а армія входить до складу Південного військового округу РФ і зараз намагається утримувати ділянку фронту у Запорізькій області. Як вихваляються ворожі ТГ-канали, «58-а армія має найбільший бойовий досвід у ЗС РФ: обидві чеченські війни, Грузія, Донбас, починаючи з 2014 року». Також це кузня кадрів. Начальник генштабу ЗС РФ Герасимов теж колись (2001-2003) командував 58-ю армією. Серед депутатів держдуми троє колишніх командувачів 58-ї армії: Віктор Соболєв (2003-2006), Андрій Картаполов (2010-2012) та Андрій Гурулєв (2012-2016) — той самий, який оприлюднив аудіозвернення Попова. Усі троє під час публічного конфлікту Пригожина з генштабом активно підтримували Герасимова. Але тепер замість єдності ми бачимо, м’яко кажучи, розбіжності у думках.
Був змушений реагувати секретар генради «Єдиної Росії», заступник голови ради федерації Андрій Турчак. Він наголосив, що звернення Попова було непублічним і адресувалося виключно 58-й армії. «Те, що депутат Гурулєв його якимось чином отримав і зробив із цього політичне шоу, нехай залишається на його совісті», — заявив Турчак. Водночас він наголосив, що совість генерала Попова чиста і що можна пишатися такими командирами, як Попов. З чого неважко дійти висновку, що Турчак теж незадоволений діями Герасимова.
Увечері 13 липня z-блогери повідомили, що за прикладом Попова «вивели у розпорядження» командира 27-ї бригади, яка воює на фронті на Луганщині. «Командування Західного військового округу практично видавило комбрига, приблизно з тих же причин, з яких відсторонили командувача 58-ї армії, — він не мовчав про проблеми, показував ефективність вище багатьох, за що навіть був похвалений привселюдно Суровікіним… але ось дозволяв собі сперечатися з рішеннями командувачів, які дуже далекі від фронту», — плаче z-блогер, близький до колишнього комбрига.
Втім, між двома кадровими рішеннями є різниця: командира 58-ї армії (у складі ПВО) «з’їв» особисто Герасимов, а командира 27-ї бригади (у складі ЗВО) з’їло командування ЗВО. Один із z-блогерів побачив у цьому доказ «конфлікту блоків ПВО (бойові генерали, військова еліта та дружба з військовою розвідкою та найбільш ефективними військовими проектами країни) та ЗВО (паркетні генерали, заступництво Герасимова та Шойгу, політика та матеріальний інтерес)». За його спостереженнями, «просто так вийшло, що два військові округи управляються різними «угрупованнями» в генштабі. Одне хоче перемоги, цінує солдатів та їхню думку і бажає бути бойовою армією. Друге грає в політику, заробляє гроші і прагне зберегти репутацію своїх покровителів на верхівці влади. Конфлікт вкрай серйозний, є складовою великого внутрішньоелітного розколу і активно виривається в публічну площину, аж до подій червня цього року».
Звісно, будь-який російський z-політолог обов’язково перебільшує вдесятеро, на яку б тему він не говорив. Але навіть якщо казка про конфлікт між ЗВО та ПВО правдива лише на 10%, це вже непогано. Головне, щоб і надалі у цьому конфлікті щоразу перемагала не ефективність, а вміння складати звіти для Герасимова, Шойгу та Путіна.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
