Чоловік має вирішувати свої проблеми, а не тікати від них. Це – база. Так мене вчив батько. Так правильно і так я намагаюся жити.
Коли ти тікаєш від армії, маєш знати, що твоя проблема не ТЦК, а росія. Бо ТЦК можуть реформувати, розформувати, передати функції іншій структурі, але для тебе нічого не зміниться – якщо ти військовозобов’язаний і ховаєшся від армії, тебе будуть шукати і спокою тобі не буде.
А ще маєш знати, що якщо в армії не буде людей і ворог окупує твоє місто, в тебе вже не вийде вий…буватися, як вий…буються українські тіктокери до військовослужбовців ТЦК.
Бо Україна – не росія. російські воєнкоми швиденько засунуть тобі той телефон глибоко в сраку. Щоб знав, як нову родіну любіть. І похурчиш ти не в учебку, а на штурм. Там сильно розумних не люблять.
А щоб веселіше було штурмувати, ззаду поставлять кадирівців з кулеметами. Можливо, тоді ти згадаєш, що міг би воювати в українській армії зі своїми побратимами за свою землю, замість служити окупантам. Але це не точно, бо ти ж будеш під наркотою бігти в атаку, не помічаючи поранень, як зомбак. Така в них технологія.
І тоді тебе вб’ємо або ми, або кадирівці, якщо побіжиш назад. А міг би ще жити.
Ваша проблема не ТЦК. Ваша проблема – росія, дорогі співвітчизники. Цю проблему треба вирішувати. І ніхто, крім нас з вами, її не вирішить.
Наш обов’язок, наша слава, наш привілей – захищати свою землю і свої сім’ї. Долучатися до армії треба, інших варіантів немає. А ми знаходимо для цивільних підрозділи і посади, які найкраще відповідають їхній кваліфікації. Таким чином, зменшуємо ризики від служби в армії до мінімуму.
Коли я бачу такі історії, як на скріні, згадую Премію Дарвіна. Але мені не смішно. Прикро, що молоді люди бояться смерті на фронті, але масово гинуть у Тисі, вистрибуючи з машин чи вікон ТЦК. Безглузді, абсолютно не обов’язкові смерті, яких не мало би бути.
Сергій Марченко / Facebook
