Два дні тому я вже писав про три речі, які важливі для Путіна.
- Він вважає, що в ході літньої кампанії зможе суттєво покращити воєнні позиції. Як на мене – це ілюзія, але він все більше живе в ілюзіях.
- Він не готовий до переходу до мирного життя. Не готовий особисто через повний провал тих мрій, які його штовхнули у 2022-му до повномасштабного вторгнення (провал історичної місії). Не готовий через страх перед тим, як себе поведе еліта, яка боїться Путіна, але вже живе в логіці «постпутін». Він боїться також і реакції ура-патріотичної меншості (30-35% населення), яке не має вождів, але може стати кістяком озлобленості на Путіна.
- Судячи з усього, Путін повірив: що б там не сталося, Трамп не зможе розпочати нафтову війну з РФ щодо часткового витіснення російської нафти зі світових ринків. Окрім того, Путін вважає, що завдяки КНДР, можливо, Ірану та низці інших теоретично можливих точок напруги він буде потрібен і Трампу, і Сі під час переговорів Китай – США.
Тепер щодо війни. Ми практично увійшли в новий цикл війни, де наступне переговорне вікно можливостей може відкритися не раніше кінця осені.
Чи можливе все-таки повернення до переговорів зараз? Як на мене, вірогідність мінімальна. Путін виставляє такі вимоги, які просто неможливо виконати.
Якою буде реакція США? Ще деякий час переговори будуть іти за інерцією. А далі – три варіанти:
Трамп заплющує очі на все це і тисне на Україну (вірогідність низька).
Трамп у тій чи іншій формі підтримує Україну, не дотискає Росію і перемикається на щось інше.
Трамп підтримує Україну, включається у витіснення Росії з нафтового ринку світу, хоч і перемикається на щось інше.
Який варіант виграє, залежить від того, як ми спільно з європейцями спрацюємо. Зараз головними переговорами можуть стати не переговори Україна – Росія – США, а Україна – ЄС – США.
Вадим Денисенко / Facebook
