Отож, ситуація зараз виглядає так:
- Звільнення Умєрова, схоже, тепер вже є лише питанням часу. І воно різко ослабить президента. Якщо хочете, це помістить його в певну пустоту, де поруч нема людини, на яку він може спертися. За своїм психотипом Володимир Зеленський потребує біля себе «менеджера-консільєрі», який організовує процеси, запущені творчою натурою президента. Таким менеджером багато років був Шефір. Богдан не прижився, бо не міг в силу складу своєї особистості виконувати цю роль. Він хотів керувати Зеленським, а той не міг цього допустити. Єрмак ідеально вписався в цю гру. Умєров, безумовно, далекий від талантів Єрмака, але якщо немає гербової, як відомо, пишемо на простій. Втрата Умєрова стане серйозним викликом для Зеленського саме тому, що поряд не проглядається цього самого «менеджера-консільєрі».
- Я вже доволі багато писав і говорив, що загальноукраїнську внутрішню повістку дня задають лише два субʼєкти: президент та антикорупціонери. При чому президент задає її майже виключно через свою зовнішньополітичну активність. А антикорупціонери цю повістку задають виключно через корупційні звинувачення певних персон. Є ще низка вагомих з електоральної точки зору бульбашок, які тримаються на ненависті до… (тут кожен може поставити те, що побажає). Простіше кажучи, у нас є величезна проблема з позитивною повісткою дня всередині країни. Позитивна повістка – це не про рожевих поні і тим більше не про є-бачок. Це складний багаторівневий діалог про те, як нам виходити з нинішньої політичної, соціальної, економічної, корупційної та демографічної задниці. Міндічгейт, чи точніше його обговорення, на жаль, не породжує таку дискусію.
- Повторюся: ідеологи бульбашок працюють на пониження рейтингів супротивників і консолідації свого електорату навколо ворога, але без створення власної позитивної картини майбутнього. На жаль, наша дискусія звелася до того, хто злив плівки (НАБУ чи адвокати) та до контрпродуктивного (висловлюся мʼяко) скандалу навколо виробника далекобійних дронів та ракет.
- Варто звернути увагу на ще один надважливий момент: суспільство стоїть на роздоріжжі між страхом порушити поганий, але умовно безпечний статус-кво, та бажанням покарати корупціонерів. Оцінка дій ворогуючих сторін буде залежати саме від цього балансу і наслідків його змін.
- Є ще один суто технологічний момент. Наш ухил в Телеграм, як ключовий інформаційний ресурс країни, в принципі різко ускладнює створення позитивної повістки дня. Телеграм в своїй суті – мережа, яка слабо налаштована на створення довготривалого позитиву. А в наших умовах це майже нереалістично. Тому, шановні політтехнологи, якщо ви надумаєте створювати позитивну картину світу, не лінуйтеся будувати екосистеми, де Телеграм – лише елемент для розгону сигналу.
Вадим Денисенко / Facebook
