Добровільне зречення від влади Байдена – один із болючих ударів по 71-річному Путіну.
По-перше, це прецедент. Брєжнєв так не пішов, Черненко і Андропов – також. Зрештою, досі в світі лідери такого рівня не йшли так, мені здається. Росіяни хочуть бачити наступника, бо реально найбільше (підкреслюю, найбільше), в політичному плані, бояться смерті Путіна і відсутності наступника. Байден ніби каже Путіну: «Де наступник?». А Путін говорить їм: «Наступника не буде».
По-друге, видно, що російська пропаганда готувалася до цього. І поки головний їхній посил дуже примітивний і озвучив його спікер Володін: «Байдена надо привлекать к ответственности за развязанный конфликт на Украине, разрушение экономики стран Европы и санкционную политику против РФ и других стран». Це головна лінія контратаки, чи точніше захисту, росіян. І вона тупа, бо розрахована виключно на частину росіян та невелику частину країн глобального півдня.
Є ще один неочевидний аспект.
Путін мислить своє життя не тільки і не стільки величчю Росії, скільки бажанням щось довести США. І Байден тут переграв Путіна. І це розуміє велика частина оточення Путіна.
Я в жодному разі не хочу робити лінійних висновків в цьому аспекті. Просто маємо розуміти: ця історія буде мати продовження в той момент, коли Путін похитнеться. Біологічний годинник все одно спрацює. Символічні речі, а добровільний відхід Байдена – символічний, працюють інколи ефективніше за репресивні чи воєнні операції.
Вадим Денисенко / Facebook
