Динамо виграло у футбол. Динамо виграло у єврокубках. У тих єврокубках, звідки викинули російські клуби, залишивши їм на вибір матчі з футболістами з Сиріі чи Еритреї. Динамо виграло у турецького клубу, фанати якого назло українцям викрикували прізвище Путіна. Динамо виграло у парі, в якій букмекери перед початком матчу не залишали нашій команді шансів так саме, як західні розвідки і оточення Путіна не залишали шансів Україні. Динамо виграло і йде далі. Динамо виграло, забивши вирішальний гол в кінці другого додатково тайму. Динамо виграло, а гол забив Караваєв, який кожного разу нагадує, забиваючи голи і граючи у футбол, що його рідний Херсон – то Україна.
І знов, як після Євробачення, як після матчу з Шотландією, когось у бункері вкурвило і у Києві всю ніч повітряні тривоги, а на Київщину летіли десятки ракет.
Яке ж передбачуване воно. Яке ж передбачуване ху…ло. І яке ж хворе. Це ж треба мати такі комплекси і так на все реагувати. Як багато книжок напишуть провідні психіатри, описуючи хвороби Путіна. Який наказує стріляти ракетами із ревнощів, із заздрощі, через власну імпотенцію. Через те, що колись в дитинстві якийсь хтивий дядько дав йому потрогати свого пісюна. Чи якась дівчина дала відкоша, посміявшись з недолугого хлопця. Чи в підворотні відібрали останні 20 копійок, принизивши і розбивши носа.
І як же соромно має бути росіянам. Що вони потрапили у рабство до хворого. Який може бути раціональним, але при цьому залишається психічно хворим. Велика Росія знайшла найбільшого невдаху і надала цьому владу, щоб кожен малий невдаха в країні відчув, що він не такий і невдаха. І кожен раз, коли невдасі нагадують, що він невдаха, коли він усвідомлює, що якщо в дитинстві ти був лузерів, а зараз в тебе палац в гелінджику із шлюхами і блекджеком, але в дитинстві ти все рівно був невдахою, то він починає кидати ракети навкруги. І усвідомлення це приходить через такі прості речі, як футбол чи пісенний конкурс для домогосподарок.
До війни ми часто думали, що Україні не вистачає еліти, справжньої, викристалізованої сторіччями. Як в Британії. Як у Франції. Як в Норвегії. Чи як в росіі, де мав бути клас людей, який стоїть за владою і має досвід і несе відповідальність. Мав бути. А на виході є купка божевільних і лише їх обслуга. І ніякої еліти, яка б могла це зупинити. Яка б могла зупинити лідера, який веде країну до прірви, послуговуючись своїми комплексами. Пусто. І тоді ясно, яка країна має бути «фейл стейт».
Сергій Фурса / Facebook
