Президент Сполучених Штатів на своїй прес-конференції, яка була присвячена першим роковинам його перебування на посаді глави держави, гранично жорстко висловився стосовно Росії.
Це був, можна сказати, і батіг, і пряник. Батіг – якщо Путін наважиться напасти на Україну, на його державу очікують руйнівні наслідки у короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективі. Пряник – США готові обговорювати з Москвою її занепокоєння щодо розміщення озброєнь на території України. І в короткостроковій перспективі вступ України до НАТО навряд чи є можливим. Байден попередив Путіна, що той зіткнеться з небувалими санкціями, з якими не стикався навіть Радянський Союз у роки холодної війни – а Радянський Союз, тим часом, все одно програв цю холодну війну і зник. Але одночасно він з розумінням говорив про те, що Путін намагається знайти для Росії місце у світі.
Виступ Байдена був виступом політика, який одночасно стурбований збереженням геополітичної стабільності у світі, підтримкою союзників та перспективами своєї партії на проміжних виборах до конгресу. Тому що очевидно, що політичні перспективи демократів залежать не тільки від внутрішньополітичних здобутків адміністрації, а й від готовності президента США захищати цінності – зовсім не випадково рейтинг Байдена стрімко пішов донизу після невдалої операції із виведенням військ з Афганістану.
Неважко помітити, як виступ Байдена контрастує із відеозверненням Зеленського – хоча обидва президенти виступали практично у один і той же час, склалося враження, що вони живуть на різних планетах. Байден, як і Блінкен у Києві, попереджає, що російське вторгнення відбудеться будь-якої миті. Зеленський заперечує саму його можливість. Байден попереджає про можливість відключення Росії від фінансової системи. Зеленський повідомляє, що після зими (пережити б зиму в умовах наших енергетичних проблем) будуть весна, літо та осінь. Байден переймається світовим лідерством Сполучених Штатів. Зеленський – шашликами.
Сполученими Штатами керує професійний досвідчений політик – хай він і допускає помилки та огріхи, але стурбований підтримкою відповідальних громадян. Україною керує генератор випадкових чисел, стурбований лише одним – щоб йому і тим, хто його все ще, попри здоровий глузд, підтримує, не заважали насолоджуватися незаслуженим успіхом. Ми повинні подивитися в обличчя небезпеки та перемогти її – каже Байден. Не дивіться вгору! – закликає Зеленський.
В одному український президент має рацію: з таким стилем керівництва вберегти Україну від агресії можуть лише її західні союзники – ну і ще ті, хто виступів Зеленського не дивиться і всерйоз їх не сприймає, громадяни з великої літери. Але чим ми заслужили те, що у вирішальний для нашої державності момент у президентському кабінеті на Банковій, як і у момент агресивних приготувань Росії у 2013 році, панують невігластво та порожнеча?
Віталій Портников / Еспресо
