Читаю багато роздумів на тему вчорашнього звернення «батька нації до народу». Основні коментарі поділилися на три групи: 1. Що це було? 2. Він неадекват 3. Нецензурні. Тож висловлю і свою думку з цього ганебного приводу.
Мені здалося, що я бачу наречену алкоголіка, або дитину алкоголіка у стані заперечення. «Ви всьо врьотє. Дядя Вова калоший. Он мнє подарил командірскіє часи». Це така суміш безпідставної віри, яку не здатні похитнути ніякі докази; заперечення реальності з міркувань особистої відданості та злісті на поганців, що «нагаварівают на хорошено человека». Це сліпа любов, друзі, до того, кому вірять і одночасно ненависть до тих, хто пропанує подивитися на об’єкт любові без рожевих окулярів.
Ви ж звернули увагу, як на зустрічі з Блінкеним, наш головнокомандувач віднєкувався, щось на кшталт: «ваша розвідка хороша, але наша краща і нам тут видніше чи нападе Путін чи ні». Янукович, до речі, теж агресивно заперечував реальність, коли розвідка доповідала йому в грудні 2013, що Росія таємно перекидає на Кримський півострів додаткові сили та накопичує резерви.
Він досі вірить Путіну. Ба більше, він вірить тільки йому. Він вірить йому так, наче отримав особисті гарантії, що нічого страшного не станеться і все це «проїскі ворогів, які хочуть посварити братні народи». Тому, моя відповідь на питання: «Що це було?» така: «Це була відповідь російського президента на запитання про можливий напад на Україну у виконанні артиста самодіяльності».
Лариса Волошина / Facebook
