Ну, якщо вже всі пішли малювати червоні лінії для нової влади – то і я піду. А чому б і ні.
Перше і найголовніше не тільки для мене, але і для кредиторів, зокрема МВФ – завдяки яким, нагадаю, ми тут купуємо по пів-вареника тільки у Фейсбуці, а в реальному житті у супермаркетах ЗАВЖДИ черги, зубожилі змітають все за цінами навіть в деяких випадках вищими за європейські.
Так от – все це може закінчитись, як може закінчитись взагалі підтримка України Заходом – у всіх сенсах. Це незалежність НБУ і кейс Приватбанку. Якщо все ж таки Бєня і ко отримають бажане, якщо все ж таки незалежність НБУ закінчиться введенням туди «хороших людей» від бабусі – одночас закінчиться досить хитка і непевна фінансова і економічна стабільність. І ми всі станемо значно біднішими. А хтось взагалі жебраком. Жирна червона лінія.
Друга червона лінія – Арсен Борисич Аваков. Який не просто архитектор усього п…здецю, але й один з його бенефіціарів. І дійсно, в самому існуванні такого упиря винні всі влади і всі президенти. Тому що такого п…дора треба б було задушити при народженні, але ж ні – воно не просто живе, а ще й виступає, як от вчора. Провалена реформа МВС, провалені усі гучні справи, відмазані усі упирі, мусорська система не просто не зникла – вона підсилена і вже вбудована в усі сфери суспільного життя – через кишенькові ГО, через мусорські об’єднання накшталт славнозвісних нацжон. Так, цей камінь в город Віктора Адрійовича і Петра Олексійовича, яких цей камінь з рештою і потопив. Але цей камінь потопить і коломоїв – якщо вони його мудро не позбудуться. І тут я не впевнений – хто з них крашій, кращого тут я думаю немає.
Ну, і третя червона лінія – загравання з Рашкою. Якщо в якомусь вигляді нам впихнуть перемовини з колаборантами, особливий статус, воду в окупований Крим і утримання окупованих теріторій взагалі – тут все просто – п…зда Україні, як державі, і все.
Звісно, що я розумію, що коломоям зараз срати на мої і ваші червоні лінії, це так, нотатки для себе.
Сергій Єсипов / Facebook
