І про це нам яскраво свідчать результати голосування закордонних українців як на президентських, так і на парламентських виборах.
І справа тут, як на мене, не в тому, що там не транслюють 1+1, знайти його не проблема. Просто він там нікому не цікавий.
Українець за кордоном – нормальна, освідчена, культурна і цивілізована людина. І головне – спокійна і впевнена людина.
Українець за кордоном приймає цінності і порядок. Вчить і знає мову. Поважає культурні особливості. І плекає свої національні і культурні особливості. Незалежно від бекграунду – не бикує, не хамить і не намагається довести, що йому хтось винен.
Українець за кордоном не бридкий, на відміну від крикливих і масляних росіян – своїх за кордоном якось відчуваєш, відрізняєш і від них не воротить.
Цей же самий, можливо, українець на Батьківщині – чомусь зовсім інша справа. Чомусь тут він вважає, що можна все і вимагає для себе всього просто по факту.
Хоча за кордоном українець ЗНАЄ, що нічого йому не звалиться на халяву – треба важко попрацювати, щоб чогось досягти.
І от кожного разу, коли нормальна Україна в черговий раз не виходить, коли знову дивишся і дивуєшся, яка чомусь світоглядна різниця навіть в результатах волевиявлення між закордонним українцем і місцевим.
І в черговий раз розумієш, що все ж таки найкоротший шлях і можливо найвірніший шлях до Небесної України і до кращого себе – він, як не прикро, – через валізу і вокзал.
Сергей Есипов / Facebook
