Читаю я чудову новину про те, що з недобудованого крейсера «Україна» (до речі, само по собі – вагомий привід заборонити давати ім’я держави будь-яким предметам та проектам) знімуть озброєння й оснастять їм інші кораблі зі складу ВМС.
Тішуся – бо ті кораблі, вочевидь, мають таки бути готові. Хоча неясно, що то будуть за бойові одиниці такі, які можна використати як платформи для зброї, знятої з крейсера.
Інше питання – що то за зброя. Отже, головний калібр пр. 1164 «Атлант», до якого відноситься «Україна» (в минулому – «Адмірал Лобов») – це протикорабельний ракетний комплекс П-1000 «Вулкан», результат модернізації ПКР П-500 «Базальт». Характерно нахилені 16 пускових контейнерів (по 8 на борт) для них є типовою ознакою пізньорадянської корабельної архітектури, яка наразі безнадійно застаріла: вертикальні системи, що ховаються в нетрях корпусу, набагато надійніші й безпечніші.
Менше з тим, «вулкани» Україна не виробляє. І якщо ці ракети є в наших арсеналах, їх однозначно треба «допилювати», як то було з С-200 та С-300 – тільки з огляду на апріорі значно меншу чисельність ціна робіт буде – космос. Те саме стосується й електроніки пускових систем – тим більше, що «Нептун» у ці контейнери, очевидно, не запхаєш. Налагоджувати випуск – безглуздо через застарілість системи («базальти», якщо що, застаріли ще на час розпаду СРСР).
АК-130 – двоствольна артустановка калібру 130 мм. Унітарне заряджання, високий темп стрільби, потужний снаряд, автоматична система перезарядки аж до останнього снаряду – круто. От тільки важить вона 98 т, плюс 12 т – система управління (застаріла, доведеться переробляти), і ще 40 т – автоматичний погріб. Ви, бува, не знаєте, який з кораблів зі складу ВМСУ підійде для такої бандури в якості носія?
Йдемо далі. АК-630 – хороша шестиствольна 30-мм зенітно-артилерійська установка на основі автомата А-213. Це такий собі радянський «Vulcan», роботи над яким розпочалися в 1963 р. (звідси індекс). Він теж реалізований за принципом Ґатлінґа, що дає темп стрільби до 5 тис. пострілів на хвилину. З АК-630 можна розстрілювати міни та навіть крилаті ракети, якщо вони низько летять. Щоправда, радар для неї, побудований на елементній базі початку вісімдесятих, вочевидь, доведеться перебрати. Пропонується встановлювати по дві такі установки на артилерійські катери типу «Веспа» (розвиток миколаївського проекту «Лань» для В’єтнаму). Але оскільки розробник – Кузня на Рибальському, «вознікаєт вопрос». Втім, на три катери «України» би стало… Та катерів тих нема. А з огляду на вагу – майже 4 т – встановити їх на якісь умовні «Айленди» – ідея в прямому сенсі фантастична.
Далі, за проектом мають бути 8×8 ПУ морської модифікації ЗРК С-300Ф «Форт». Які для москітного флоту, з огляду на габарити, підходять, м’яко кажучи, з трудом. І мені справді цікаво, до чого допиляють цю систему (попутно випилявши її з крейсера – бо ж вертикального пуску) – якщо візьмуться, звісно. Втім, її, мабуть можна спробувати запхати в багатостраждальний перспективний корвет пр. 58250, вкотре його перемалювавши. А, ну і так, С-300 ми теж не виробляємо.
Щодо ЗРК 4К33 «Оса-МА», тут з габаритами дещо краще – але таких пускових на «Україні» за проектом усього дві, ця зброя теж далеко не першої свіжості, теж не випускається в Україні та її теж доведеться добряче обробити напильником.
Я можу помилятись, але з огляду на вищевикладене, схоже, нас знову годують прекраснорайдужними новинами – завтрашніми. А завтра, як відомо, ніколи не настає.
Олексій Кафтан / Facebook
