Негативна хвиля в Інтернеті проти Віктора Ющенка розпочалась тому, що деякі ЗМІ почали перебирати на своїх шпальтах всіх можливих і неможливих кандидатів на посаду президента України після нещодавніх соціологічних опитувань – на наступні вибори. І згадали за Ющенка. Ну, а на це прізвище – негайно спрацьовує спусковий механізм для неймовірної активізації в ЗМІ антиющенківської діяльності маси інтернетних блогерів і ботів різного фінансового утримання – від тимошенківського до путінського.
Для них це завжди було як команда «Фас!», як червона ганчірка для бика. І, в основному, вони українські громадяни. За гроші все зроблять. Навіть війна з Росією їх нічому не навчила. Це – діагноз. Вони не усвідомлюють, що якби у свій час Віктора Ющенка наші українці переобрали на другий президентський термін , то і війни з Росією не було б, і до НАТО та ЄС було б набагато ближче. Але історія не знає умовного способу дії. Для України та її громадян тепер є як вже є.
На цю тему досить до речі хочу запропонувати товариству свою статтю, яку я написав для ЗМІ у січні 2010 року, після першого туру президентських виборів в Україні, коли в другий тур вийшли (тільки згадайте!) Віктор Янукович та Юлія Тимошенко. Великі відсотки набрали (тільки подумайте!) Сергій Тігіпко та Арсеній Яценюк. Касандрою бути завжди дуже гірко. Висновки робіть самі, будь ласка.
Нас 5,45 відсотка
На жаль, як і передбачали, чинний президент України Віктор Ющенко програв президентські вибори. В незалежній Україні вже є закономірність – чинний президент поступається своєму наступнику. Кравчук у 1994 році програв Кучмі, Кучма у 1999 році гарантовано мав поступитись В’ячеславу Чорноволу, але хтось дуже вчасно «подбав» про його передчасну смерть. І Кучма, в результаті, за основного конкурента мав тільки одіозного комуніста Симоненка, та й того переміг тільки завдяки вимушеної підтримки виборців Західної України, значного адмінресурсу і певного проценту фальсифікацій. А ось тепер програв Віктор Ющенко. Програв цивілізовано, не використовував адмінресурсу, фальсифікацій, при ньому не кінчали свого життя наглою смертю його основні конкуренти.
З різних причин значно більше своїх голосів українці віддали В. Януковичу і Ю. Тимошенко, С. Тігіпку та А. Яценюку.
Перші два місця у першому турі виборів отримали кремлівські ставленики – безмежні обіцяльники та популісти, володарі колосальних виборчих фондів, які щедро, за свідченням ЗМІ, наповнювались рідною олігархією та з-за кордону, де п’ять років не могли дочекатись, когда ж уже на Украине будет свой президент.
Володарі третього і четвертого місця по різному до них йшли. Яценюка, вважають експерти, обирали ті виборці, хто не хотів голосувати за Ющенка і Тимошенко, здебільшого – україномовні. За Тігіпка – ті, хто не хотів голосувати за Януковича, здебільшого – російськомовні.
А. Яценюк, побувавши на багатьох високих посадах (крім президента та прем’єра), заручившись чималими грішми і російськими політтехнологами, найраніше розпочав свою виборчу кампанію. Його спочатку багато хто сприймав як наступника В. Ющенка, згадуючи, як президент активно сприяв дуже швидкому кар’єрному підйому молодого політика. Але вдячність – це не у нас, Яценюк дуже швидко відхрестився від Ющенка.
С.Тігіпко, колишній перший секретар комсомолу Дніпропетровщини, керівник виборчого штабу Януковича на виборах президента у 2004 році і радник Тимошенко у 2008 році, трохи покерував Нацбанком, трохи побув міністром і віце-прем’єром. Після виборів 2004 року на три роки з неясних причин зник з України. Один з найбагатших людей України, мультимільйонер. Відповідно свою виборчу кампанію вів з відповідним розмахом, майже не поступаючись Януковичу і Тимошенко. І за цю людину проголосувало більш як у два рази виборців, ніж за чинного президента України. Мабуть, всі теж дуже хочуть стати мільйонерами.
Як бачимо, українці, голосуючи за свого обранця, думали про різних кандидатів, думали про своє та про тих, хто найбільше пообіцяє, думали, які вони у своєму кінцевому виборі розумні, глибоко мислячі або оригінальні, про що завгодно, тільки не про наслідки свого такого голосування для долі України. Державницьке мислення, і це очевидно, виявилось у небагатьох.
В результаті маємо на виборах президента України у другому турі два кримінальних суб’єкти.
Більшість народу у своєму виборі далеко не завжди буває права, цьому маса прикладів в нашій та світовій історії. Якщо діяльність Ющенка для України українці не оцінили, це ще не значить, що Ющенко у своїй діяльності був неправий. Але для нього цей український «вибір» є дуже корисним.
Він йому наочно показав, на якому рівні нині знаходиться українське суспільство, яка чимала відстань ще до побудови з нього зрілої та патріотичної української нації, які сильні все ще в народі примітивні пострадянські та відверто споживацькі настрої, як уміло з-за кордону підживлюються антиукраїнські сили, процеси та ворожа «п’ята колона» в самій Україні, який сильний вплив на простих людей мають ЗМІ, які в більшості своїй тривалий час проводили явну або приховану антиющенківську пропаганду, який поки що невеликий попит у народу на державницькі та національні цінності тощо.
В основному, народ пішов за «цінностями»: можливі і неможливі обіцянки-цяцянки в блискучій упаковці. Бо ж хочеться всього і якомога скоріше.
Президент Асоціації українських банків О. Сугоняко 14 січня у своїй статті «Ю-ЩЕН-КО!» в «Українській правді» писав: «Народження» Януковича, Тимошенко в якості «нової» української влади є патологією. Це не плід. Це чужі зозулині «пташенята» в українському гнізді. Чужі за духом».
Мені, як простому громадянину України, дуже гірко, що в другому турі вільних українських виборів свого президента Україна залишилась без цивілізованого вибору.
Дуже соромно цього разу за свій народ, який з різних (недержавницьких!) причин обрав собі двох таких кандидатів на президента країни. В будь-якій іншій європейській країні таких нікчемних, недостойних людей на гарматний постріл навіть не підпустили б до участі в балотуванні на пост президента держави. Значить, ми ще не доросли до рівня свідомості європейців.
Совки ми ще, в більшості своїй, пострадянські, а не горді українці-патріоти.
Мені тепер абсолютно однаково: як Україну здадуть як незалежну державу і будуть тягти в Росію, в її затхле імперське стойло – за допомогою рецидивіста чи кримінальної барині з косою.
Другий варіант, мабуть, все-таки гірший, бо до першого кандидата у більшості народу просто існує природне відторгнення, і цього кримінального пахана, тупого і неосвіченого, у якості президента України, гаранта її Конституції, народ може і повинен якомога скоріше позбутися.
А солодкоголоса сирена, яка за короткий час вже загнала Україну на багато років у газове боргове провалля та наробила чимало інших антиукраїнських справ, завдяки своїй облудній брехні та вмілій демагогії, на яку ведеться і ще, певне, вестиметься якийсь час простий народ, швидко доведе Україну до колоніального статусу, а потім і втрати нею незалежності, при цьому і далі маскуючись, хитруючи і обдурюючи всіх і вся псевдопатріотичною та популістською риторикою. Маючи, як і сьогодні, всіх нас за лохів.
Український народ, по суті, на цих демократичних виборах вперше зробив з себе всесвітнє позорище і сам загнав себе у ганебний політичний глухий кут. Починає збуватися все те, про що Ющенко попереджав народ перед виборами. Виходить, все-таки, доведеться йому для набуття статусу державницької нації багато що в своєму найближчому майбутньому втратити, переосмислити і навчитися. Аби тільки не було занадто пізно для такого навчання.
Щоб втрати були якомога меншими, слід хоч би зараз показати цим промосковським наймитам – переможцям першого туру українських виборів, що проти них все ж таки більшість народу.
Згідно з чинним законом про вибори президента України переможцем у другому турі стає той, хто просто набере більше голосів виборців, ніж його суперник. Тобто, образно кажучи, навіть якщо весь народ не прийде на вибори чи проголосує проти них обох, а прийдуть голосувати тільки родичі кандидатів, то президентом стане той, у кого виявиться більше родичів.
На жаль, такий закон у нас з подачі БЮТ і Партії регіонів, і тому переможець цих виборів при повторному голосуванні обов’язково буде.
Один з них виграє безперечно (нікуди вже від цього не дітися – сам народ про це дуже подбав у першому турі). Просто його виграш може бути різним. Якщо, скажімо, переможець набере 30% голосів, переможений – 20%, а 50% – будуть ті, хто не підтримав жодного кандидата або не взяв участі в голосуванні, то виграш переможця буде досить непевний, некомфортний – 70 % народу його не підтримали.
Моя думка: потрібно всім йти на вибори (вашим невикористаним голосом можуть скористатись фальсифікатори!) і не підтримувати жодного кандидата.
Переможець потім весь час буде пам’ятати, що значно більші сили в країні йому не довіряють і просто поки що його терплять. І сама ця обставина вже буде суттєво сковувати, обмежувати, гальмувати антиукраїнські проекти і апетити московського ставленика та його оточення.
Нас, хто проголосував за Віктора Ющенка, 5,45% або 1,34 млн. українців.
Нас небагато, але ми не здали нашого президента, патріота і демократа, ми з ним, ми підтримали його державницький курс і нам за нього зовсім не соромно.
Навпаки, ми ним пишаємось. Ми вже знаємо, що він – великий українець.
На підставі цих скромних, але красномовних цифр будемо вважати, що в Україні поки що саме стільки українців, які хочуть мати справді українського президента-державника, надійного, перевіреного часом і серйозними випробуваннями, який буде будувати українську націю, незалежну, сильну і заможну Україну та вести її в союз європейських держав.
Майбутньому президенту України, який, дуже сподіваємося, таки обов’язково буде (той самий Віктор Ющенко чи його послідовник) після президента-зека чи кримінальної президентші, багато що в нашій країні, на превеликий жаль, знову доведеться розпочинати спочатку.
Віктор Катишев
