За останніми даними на карті DeepState, Росія окупувала 200,75 кв. км Хотінської, Юнаківської та Миропільської територіальних громад Сумського району Сумської області України. Крім того, «сіра зона» у цих громадах складає 55,34 кв. км. За інформацією Кордон.Медіа, ворожа піхота з’явилася також у селах Мар’їне та Проходи Краснопільської територіальної громади того ж району.
Зокрема, на Юнаківському напрямку ворог просунувся на глибину до 8 км та контролює ділянку траси H-07 від кордону до Юнаківки. Це траса загальнонаціонального значення, що веде на Суми та далі на Київ.
Усі чотири напрями російського наступу на Сумщині (Хотінський, Юнаківський, Миропільський та через село Проходи) ведуть на обласний центр. І що ближче ворог просувається до Сум, то більше в нього можливостей для обстрілів міста.
Ані мінних полів, ані фортифікацій
Вже сам факт просування росіян на досить широкій ділянці кордону на значну глибину викликав питання про якість наших оборонних споруд. Упродовж трьох років повномасштабної війни можна було створити на Сумщині нездоланну лінію оборони. Два роки тому літній наступ ЗСУ на півдні Запорізької області захлинувся саме тому, що ворог упродовж одного року зумів збудувати глибоко ешелоновану лінію оборони, яку нам не вдалося прорвати. У нас було цілих три роки, щоб зробити те саме на Сумщині: спочатку суцільні мінні поля, потім кілька ліній бетонних загороджень, укріплень, окопів, траншей, бліндажів, підземних укриттів тощо.
Великий репортаж щодо ситуації на Сумщині опублікувала «Українська правда». Він підтверджує найгірші побоювання. Майже всі військовослужбовці, які тримають оборону вздовж кордону та в районі Юнаківки, а також керують цими підрозділами на рівні командування — десантники, прикордонники, — визначили обстановку як «складну», «критичну», «хаос» і «супер ж…па». Для ефективної оборони їм бракує фортифікацій, підготовлених позицій, завчасних мінувань; також їм бракує людей, особливо потужних FPV-екіпажів, дронів на оптоволокні та налагодженої взаємодії між підрозділами. Військовослужбовець з напрямку на Миропілля сказав, що там такі ж проблеми: «Якщо вони підуть на наш напрямок такою ж кількістю людей, як на Юнаківку, то є ймовірність, що їхній сценарій повториться і в нас. Є проблема з фортифікаціями, а в хатах довго не посидиш — їх розберуть керовані авіабомби; є проблема із захищеністю доріг життя».
Співрозмовники УП у чотирьох підрозділах в один голос повторили: вздовж кордону над Хотінню, Писарівкою та Юнаківкою не було суцільної лінії оборони. Лише одиночні окопи та бліндажі. Україна не використала час Курської операції для укріплення свого кордону на Сумщині.
«Коли ми сиділи на російських позиціях, нас дуже дивувало, що у них є траншеї по 6-8 кілометрів, які тягнуться під землею і всі ведуть до кордону. Вони дуже добре свій кордон укріпили. А зараз ми на Сумщині, і тут взагалі немає нічого… Ти маєш поспіхом собі щось робити, — обурився головний сержант одного з підрозділів БПЛА, який раніше воював на Курщині, а тепер діє на Сумщині. Він наголосив, що під час Курської операції «можна було включити фантазію і зробити підземний світ на Сумщині. Але ніхто нічого не робив». «Забетонованого там точно нічого не було. Поки можна було в повний зріст робити фортифікації з технікою, цього ніхто не робив», — підтвердив співрозмовник УП у 17-й бригаді.
Неправильні діагнози
Звісно, зараз необхідно терміново виправляти ситуацію. Але перш ніж обговорювати можливі рецепти, потрібно спочатку розібратися в головному: чому так сталося. Якщо неправильно поставити діагноз, то і рецепт буде неправильним.
Прикладом неправильного діагнозу може бути «Це все через Курську операцію». Тоді і рецепт напрошується: «Потрібно просто не лізти на російську територію, тоді у нас все буде чудово». Фальшивість цього рецепту (і діагнозу) доводиться тим фактом, що у травні минулого року ворог розпочав наступ на півночі Харківщини, незважаючи на те, що ми не лізли на територію Бєлгородської області РФ.
Ворог наступає не «у відповідь» на наші операції, а просто тому, що він поставив перед собою завдання захопити якнайбільше наших територій. І він шукає, де це зробити легше. Крім того, на російсько-українських переговорах у Стамбулі 16 травня глава російської делегації помічник Путіна Мединський заявив, що якщо Україна відмовиться вивести свої війська з усієї території Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей, то «наступного разу говоритимемо вже про Харківську та Сумську області». Тобто Курська операція тут взагалі ні до чого. Путін захотів створити плацдарм на Сумщині, аби посилити свою позицію на переговорах. І тепер плацдарм площею 200 кв. км у нього вже є. Він шукав шматок, який можна захопити легко. І знайшов.
Або ще неправильний діагноз: «Ніхто не чекав, що ворог наступатиме на Сумщині, тому ми там і не підготувалися». У такому разі рецепт зводиться до того, що потрібно покарати нашу розвідку, яка нібито проґавила плани Путіна, і терміново поставити завдання підготувати належну лінію оборони. Фальшивість цього рецепту (і діагнозу) доводиться тим фактом, що про плани ворога наступати на Сумщині було точно відомо ще навесні минулого року (до Курської операції). І завдання створити надійну оборону було поставлено ще тоді.
«З широко розплющеними очима»
27 березня 2025 року в інтерв’ю французькій газеті Le Figaro Володимир Зеленський розповів, що Путін збирається наступати на Сумщині і що Путін хотів це зробити ще у серпні минулого року, але Курська операція ЗСУ зірвала ці плани.
«Я можу підтвердити, що Путін готується до весняного наступу. Ми бачимо підготовку до цієї майбутньої операції. Ми поділилися нашими розвідданими з нашими союзниками. Ми повинні дивитися на ситуацію з широко розплющеними очима. Путін готує новий наступ, особливо у Сумській та Харківській областях. Він уже хотів розпочати цю операцію вісім місяців тому, але ми завадили йому завдяки нашому втручанню у Курській області», — розповів він.
Роком раніше, 27 березня 2024 року, Зеленський особисто оглянув будівництво фортифікаційних споруд на Сумщині. «Оглянув траншеї, бліндажі, вогневі та командно-спостережні пункти. Посилюємо наш захист», — повідомив він у своєму ТГ-каналі. «Володимиру Зеленському розповіли про організацію оборони на трьох лініях рубежів», — додав сайт президента. За його словами, Зеленському розповіли також «про типовий проєкт будівництва взводного опорного пункту. Він передбачає, зокрема, наявність залізобетонних конструкцій, місць ведення вогню для танків та БМП, укриття з гофрованої сталі. Важливим елементом також є смуга невибухових загороджень для стримування ворожої техніки».
Про початок масштабного будівництва за вказівкою Зеленського повідомлялося в січні 2024 року. «Головним пріоритетом, який визначив верховний головнокомандувач, є будівництво фортифікаційних споруд. Проекту такого масштабу, який реалізовуватиметься цього року, у Сумській області досі не було. Завдання має бути виконане і це відповідальність кожного керівника району, громади», — оголосив тодішній голова Сумської ОДА Володимир Артюх.
Сумщина – не виняток
Напевно, знайдуться охочі списати все на Артюха, оскільки Зеленський звільнив його з посади голови ОДА 17 квітня 2025 року. Однак це також фальшивий діагноз. Артюх лише один з багатьох виконавців. Фортифікації будувалися вздовж усієї лінії фронту, а також уздовж кордону з Росією та Білоруссю. 30 листопада 2023 року Зеленський провів у Запоріжжі всеукраїнську нараду на цю тему. Саме там він поставив завдання на всіх основних напрямках посилити та прискорити будівництво фортифікаційних споруд.
Про досягнуті успіхи він розповів 6 квітня 2024 року в інтерв’ю телемарафону. Зеленський наголосив, що три лінії оборони будують навіть там, де немає бойових дій. Незалежно від напрямку фортифікаційні споруди будують за однаковими стандартами. «Є і «зуби дракона», і протитанкові рови», — заявив він. Також він анонсував, що усі роботи зі зведення оборонних рубежів на найбільш небезпечних ділянках кордону мають бути завершені за кілька місяців.
Це було сказано за чотири місяці до початку Курської операції ЗСУ. Отже, на момент початку Курської операції вже мали бути готовими на 100% три лінії оборони не лише на Сумщині, а по всій лінії зіткнення з ворогом.
І зараз Сумщина – не виняток, подібні проблеми ми маємо по всій лінії фронту. В репортажі УП зазначається, що як на Сумщині, так і на Донеччині підрозділи стикаються з однаковими проблемами – слабкі резерви, не розділена між різними видами транспорту та не захищена логістика, відсутність фортифікацій або їхня невідповідність до нинішніх задач, а також відставання в кількості та якості дронів.
Журналіст Юрій Бутусов, який із травня служить стрільцем у 13-й бригаді Нацгвардії «Хартія» на Харківщині, не боїться давати жорсткі оцінки. «Нариті у полях сотні опорних пунктів з бетонними коробками, які видно за 10 км, оборонними позиціями не є, це просто дороговартісні картинки для фотозвітів, які наші війська не займають і які інколи навіть заважають нашій обороні. Наші опорні пункти побудовані у відкритих полях за фортифікаційними нормами приблизно 1915 року, за стандартами першої половини Першої світової війни. Бо відкриті бетонні коробки на висотах, з амбразурами фронтального вогню, вже тоді були зручними цілями для вогню прямою наводкою, і від них ще тоді відмовились, а зараз оптоволоконні дрони та мавіки зі скидом просто не залишать шансів чинити опір та вижити на таких незамаскованих та відкритих позиціях, які для високоточної зброї є мішенями», — зазначає солдат Бутусов.
Два рецепти
Бутусов дає рецепт: необхідно розпочати будівництво на відстані 25 км від діючої лінії фронту сучасної справжньої лінії оборони, яка захищає насамперед від дронів та моторизованих штурмів передній край. Ця лінія оборони повинна включати замасковані в посадках позиції, захищені та замасковані логістичні шляхи, хибні цілі.
Це абсолютно правильний рецепт, але сам по собі нездійсненний. Якщо обмежитися лише цим рецептом, то вийде те саме, що вже сталося з виконанням завдання, яке поставив Зеленський ще півтора роки тому. Проблема в тому, що будівництвом фортифікацій для військових займаються обласні держадміністрації, які не мають жодного відношення ані до ЗСУ, ані до Міноборони та дивляться на це завдання як на звичайну нагоду освоїти виділені гроші.
Наголосимо, що справа не лише у можливих зловживаннях, хоч вони, напевно, є. Член тимчасової слідчої комісії парламенту з питань розслідування можливих порушень законодавства України при здійсненні заходів з оборони держави Михайло Бондар в ефірі «Прямого» розповів, що на Харківському та Сумському напрямках не збудовано понад 20 опорних пунктів, фортифікації часто або взагалі не збудовано, або збудовано формально, без дотримання сучасних вимог. За його словами, частина об’єктів побудована так, що їх видно за кілометри, не мають захисту від дронів, не укріплені бетоном або просто «залиті» на землю. Бондар повідомив, що кримінальні провадження відкрито більш ніж на 20 млрд грн із 40 млрд грн, які були виділені на фортифікації. Це системне розкрадання, робить висновок нардеп.
Але навіть якби жодних зловживань не було, у будь-якому разі ми бачимо, що обласні адміністрації будують не те й не там, що й де треба військовим. Це системна проблема, і створили її, вочевидь, не військові.
Якщо поставити перед ОДА завдання побудувати «сучасну справжню лінію оборони» на відстані 25 км від лінії фронту, то вони це завдання виконають так само, як попереднє.
Цю функцію, разом із мільярдами з держбюджету, слід передати Державній спеціальній службі транспорту (входить до системи Міноборони) та Силам логістики ЗСУ. Навіть якщо будувати будуть цивільні структури, замовником та приймачем робіт мають бути військові.
І робити це потрібно негайно. Однак сумнівно, щоб це було зроблено. 8 червня, коментуючи ситуацію вздовж кордону України у Сумській та Харківській областях, Зеленський заявив у відеозверненні до українців: «На деяких ділянках ситуація дуже непроста, але все залежить від стійкості наших підрозділів». А проблема фортифікацій залишилася за дужками, наче її не існує.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
