Протягом останніх двох тижнів Зеленський встиг кілька разів розповісти про свій план не лише українцям, а й американцям. Вперше він повідомив про існування плану перемоги на прес-конференції 27 серпня, а 3 вересня анонсував його в інтерв’ю NBC News.
6 вересня під час візиту до Італії Зеленський обговорив деякі деталі свого плану з делегацією конгресу США, що приїхала на форум Ambrosetti. В обговоренні взяли участь п’ять республіканців (сенатори Ліндсі Грем і Роджер Маршалл, члени Палати представників Джо Вілсон, Вільям Тіммонс, Рассел Фрай) та один демократ (глава комітету Сенату з міжнародних відносин Бен Кардін).
22-23 вересня в рамках Генасамблеї ООН відбудеться так званий «Саміт майбутнього». Скориставшись цим приводом, Зеленський привезе свій план до США, щоб представити його президенту Джо Байдену та двом головним кандидатам на президентську посаду — Камалі Гарріс та Дональду Трампу.
«Незмінно працюємо з представниками обох партій у Сполучених Штатах Америки — на полях форуму в Італії провів зустріч із делегацією Конгресу США. Говорили, зокрема, про план перемоги для України — про певні його деталі. А повністю ми представимо всі кроки президенту Сполучених Штатів Байдену й обом кандидатам у президенти — Трампу та Гарріс», — розповів Зеленський українцям у відеозверненні 8 вересня.
Задум Банкової зрозумілий. Наразі увага американських медіа сфокусована на президентських виборах, а Україна витіснена на задній план. Але якщо Гарріс і Трамп отримають план перемоги України, це, ймовірно, підштовхне їх до того, щоб більше говорити про Україну та конкурувати одна з одним в цій темі.
Чого не може бути в плані перемоги
Якби Зеленський готував свій план лише для президента Байдена та віце-президента Гарріс, тоді він міг би бути впевненим, що конфіденційні подробиці не з’являться у медіа. Але документ призначено також і Трампу.
Це означає, що Трамп зможе використовувати його на власний розсуд. По-перше, він може озвучити та прокоментувати якісь його фрагменти. По-друге, він може злити його в пресу, якщо вирішить, що це йому вигідно. Або, по-третє, він може «поділитися» ним із Путіним.
Очевидно, на Банковій враховували ці ризики. Більше того, не можна виключати, що цей документ був підготовлений саме для того, щоб він потрапив або в медіа, або на стіл Путіну.
Тому там точно немає жодних військових секретів. І навряд чи там перераховуються військові операції, які готує Генштаб ЗСУ. Це документ не військовий, а політичний.
З іншого боку, він не може зводитись до набору гасел. Це не може бути друге видання Формули миру, яку Зеленський оприлюднив два роки тому у зверненні до саміту G20 в Індонезії. Формула миру адресована всьому людству, а нинішній план розрахований насамперед на трьох читачів: президента США та двох його можливих наступників.
Що там точно є
Назагал зміст свого плану Зеленський розкрив на прес-конференції 27 серпня. За його словами, план складається з чотирьох напрямків, і перший із них — це український наступ у Курській області, який розпочався 6 серпня.
«Один із напрямків, частина якого вже зроблена, це Курщина. Другий — це стратегічне місце України в безпековій інфраструктурі світу. Третій напрямок — це потужний пакет примусу Росії до закінчення війни дипломатичним шляхом. І четвертий напрямок — економічний. Про все це детально говорити не буду. План підготовлений», — наголосив він.
І далі Зеленський таки розкрив ще подробиці. Він розповів найголовніше: у чому сенс цього плану. Цей документ — це список наших бажань, чого ми хочемо (або навіть вимагаємо) від США.
«Буде справедливо, якщо я спочатку представлю цей план президенту США. Від нього залежить успіх цього плану, дадуть нам те, що в цьому плані, чи не дадуть… І я думаю, у вересні представлю цей план йому на зустрічі. І я думаю, що буде правильно передати цей план як Камалі Гарріс, так і Дональду Трампу. Тому що ми не знаємо, хто буде президентом США. А виконати цей план дуже хочеться», — зізнався Зеленський.
Головна загадка
Найголовніша загадка цього плану — його мета: перемога чи мир. Це дві різні цілі, і шлях до них різний.
Якщо мета — перемога України над Росією (і потім уже укладання мирного договору), то для цього можуть знадобитися ще роки війни. Порівняно легше досягти іншої мети — змусити Путіна припинити війну. Для цього може знадобитися менше часу — не роки, а місяці, принаймні якщо США дадуть нам усе, що записано в плані (а усе вони не дадуть).
Отже, загадка в тому, на скільки часу розрахований цей план. Це може бути план перемоги у війні, розрахований, скажімо, на наступні чотири роки — термін повноважень нового президента США, який буде обраний у листопаді та вступить на посаду у січні. Або це може бути план примусу Путіна до миру, розрахований, скажімо, на цю осінь, зиму і, можливо, весну.
На користь другого варіанта говорить заява канцлера Німеччини Олафа Шольца, яку він зробив в інтерв’ю ZDF після зустрічі із Зеленським 6 вересня. Шольц наголосив на тому, що необхідно докласти більш інтенсивних зусиль, ніж раніше, для пошуку мирних рішень. «Я думаю, що зараз той момент, коли нам також потрібно обговорити, як ми можемо вийти з цієї воєнної ситуації і досягти миру швидше, ніж здається можливим зараз. Важливо, щоб ми досягли прогресу в цьому питанні. Обов’язково буде ще одна мирна конференція», — сказав Шольц і уточнив, що вони з Зеленським обоє вважають, що у наступній мирній конференції має взяти участь Росія.
Що там може бути
У будь-якому разі в цьому плані мають бути чотири списки прохань — свій список для кожного із напрямків, озвучених Зеленським.
Перший напрямок — військовий. Це наші потреби для захисту від ворожих повітряних ударів, для стримування ворога на лінії фронту, для наших повітряних ударів по ворожій території та нашого наступу, який може йти і на нашій території, і на ворожій, причому не тільки на Курщині.
В інтерв’ю NBC News Зеленський сказав, що не може обговорювати, чи Україна планує спробувати захопити більше російської території. Також він заявив, що Київ планує утримувати захоплені російські території, щоб змусити Путіна сісти за стіл переговорів.
«Нам не потрібна їхня земля. Ми не хочемо привносити туди наш український спосіб життя», — запевнив він і потім уточнив: «На даний момент вона нам потрібна».
«Україна «утримає» цю територію, оскільки вона є невід’ємною частиною його «плану перемоги» щодо припинення війни, сказав Зеленський, додавши, що він представить цю пропозицію міжнародним партнерам, таким як Сполучені Штати», — йдеться у повідомленні NBC News.
Другий напрямок — це двостороння угода у сфері безпеки, яку підписали Зеленський та Байден 13 червня. Насамперед, хотілося б почути і від Гарріс, і від Трампа чітке підтвердження, що вони виконуватимуть цю угоду, розраховану на 10 років, включаючи пов’язані з нею імплементаційні домовленості.
Для прикладу процитуємо одне з цих зобов’язань: «Сполучені Штати зобов’язуються координувати з Україною та працювати, головним чином через союзницький консорціум, над модернізацією Повітряних сил України, зокрема над закупівлею ескадрилей сучасних винищувачів, забезпеченням, озброєнням і відповідною підготовкою для підтримки можливостей винищувачів четвертого покоління (включно з, але не обмежуючись, багатоцільовими літаками F-16), а також інших можливостей повітряного простору, таких як транспортні та розвідувальні, спостережні та розвідувальні платформи (зокрема безпілотні)».
Подібні зобов’язання записано й у інших сферах, таких як протиповітряна та протиракетна оборона, вогнева спроможність, наземний маневр, морська сфера. І це також важелі тиску на Путіна.
Третій напрямок, як його сформулював Зеленський, — це «потужний пакет примусу Росії до закінчення війни дипломатичним шляхом». Ймовірно, до цього пакета входять фінансові, торговельні, економічні санкції, обмеження та заборони, причому вони повинні накладатися не лише на саму Росію, а й на ті країни та компанії, які допомагають Путіну обходити санкції та здійснюють постачання для потреб армії та військової промисловості РФ.
А четвертий напрямок — це фінансова та економічна допомога. Втім, зараз не найкращий час, щоби просити гроші. Ані Гарріс, ані Трамп, швидше за все, не розповідатимуть виборцям про плани надати Україні ще мільярди доларів для потреб її держбюджету та інфраструктури.
Інша річ, якщо акцент робиться на пріоритетній участі американських компаній у повоєнному відновленні України. І тут ми знову упираємося в загадку, яка мета плану: перемога чи мир.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
