Отже, у Верховній Раді зареєстровано законопроект №10378 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби». Він розроблений Міністерством оборони та внесений до парламенту Кабінетом міністрів. Представляти проект у Раді доручено міністру оборони Рустему Умєрову.
Два прогнози
Можна спрогнозувати, що закон буде ухвалено більш-менш швидко. Бо армії потрібні люди. Як зазначив Умєров у пояснювальній записці, «прийняття проекту закону України створить умови для належного укомплектування бойових підрозділів під час відсічі збройної агресії проти України. Після прийняття даного законопроекту очікується покращення процесу комплектування особовим складом Збройних сил України та інших військових формувань під час проведення мобілізації. Його впровадження сприятиме відновленню та розвитку суспільства, що базується на цінностях патріотизму та відданості державі».
Але можна зробити ще один прогноз: тема мобілізації, на жаль, весь 2024 рік розколюватиме суспільство. Воно вже розколоте. З одного боку є ті, хто хоче відсидітися в тилу. Вони проти будь-яких заходів (включаючи законопроект №10378), які підвищують їхні шанси потрапити на фронт. З іншого — є воїни та їхні сім’ї. Вони, навпаки, підтримують будь-які заходи, які забезпечать поповнення наших військ на фронті і наблизять звільнення із служби воїнів, мобілізованих на початку великої війни.
Втеча від відповідальності
Чи можна було тему мобілізації зробити менш гострою та хворобливою? Можна. Для цього верховний головнокомандувач ЗСУ Володимир Зеленський мав звернутися до народу: громадяни, які сидять у тилу, відсидітися не вдасться; якщо не буде кому воювати, то Путін через рік проведе парад у Києві, тож ласкаво просимо до ЗСУ.
Але ми бачимо рівно протилежне — ані президент, ані правляча партія «Слуга народу» не хоче визнавати свою відповідальність за це рішення, а натомість є велике бажання перекласти відповідальність на військових.
Як повідомила «Українська правда», «слуги народу» у парламенті отримали рекомендації взагалі не коментувати законопроект №10378. За даними джерел УП, у фракції наголосили на необхідності дотримуватися однієї з президентом лінії з огляду на «чутливість питання», тому «мобілізацію з суспільством повинні комунікувати військові, від яких цей запит виходить». У фракції наголосили, що тут необхідно проявити дисципліну та утримуватися від коментарів доти, доки військове керівництво не почне коментувати положення законопроекту та не пояснить суспільству, чому саме такі норми пропонуються і чим вони мотивовані. «Фракції слід утриматися від коментарів з цього приводу у ЗМІ, на міжнародному рівні, у соцмережах, у особистих комунікаціях. Усі питання, якщо вони будуть, мають бути переадресовані військовому командуванню», — зазначили у «Слузі народу».
Після цього Зеленський постарався максимально дистанціюватись від законопроекту №10378. У своєму відеозверненні ввечері 26 грудня він дезінформував українців, ніби військове командування представило до парламенту законодавчу пропозицію щодо нових правил мобілізації, хоча насправді це проект Кабміну.
«Сьогодні почалася дискусія щодо нових правил мобілізації. Є законодавча пропозиція — військове командування, Міністерство оборони, інші залучені органи представили її у Верховну Раду України. Буде правильним, щоб такі норми обговорювалися та ухвалювалися не кулуарно. А так, щоб люди розуміли, яке бачення у військового командування, які мотиви в тих чи інших правил та умов, що пропонують депутати та як розв’язуються питання, які вже є в наших воїнів у Силах оборони», — заявив Зеленський. За його словами, відповідальність за остаточний варіант закону лежить на «військових разом із депутатами»: «Буде правильно, щоб на базі комітету Верховної Ради України військові разом із депутатами визначились із тим, як саме на законодавчому рівні має бути забезпечений наступний рік для наших Сил оборони. Чекаємо на остаточний текст закону».
За що відповідають військові
Тут може виникнути питання: а хіба військові не повинні відповідати за цей закон? На це можна відповісти зустрічним запитанням: а хіба військові в нас є владою? Відповідальність — це синонім влади. Кожен орган влади має свою сферу відповідальності. У Конституції немає такого органу влади — Збройні сили України.
ЗСУ, на відміну від Верховної Ради, президента, Кабінету міністрів, судів, не мають жодних повноважень щодо інших громадян. Рада видає закони, президент — укази, Кабмін — постанови, суди — рішення, обов’язкові до виконання на всій території України. А ЗСУ не видають жодних нормативних актів для всього народу, а лише виконують свою конституційну функцію оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Якщо Зеленському та «слугам народу» хочеться перекласти відповідальність на ЗСУ — це легко зробити цілком законним чином. Для цього парламент має сформувати Кабмін із військових. Якщо військовий Кабмін напише законопроект про мобілізацію та внесе його до Ради — ось тоді можна буде говорити, що військові та депутати спільно за нього відповідають.
Якби ЗСУ були владою, тоді вони, звісно, могли б ставити завдання суспільству, зокрема й щодо мобілізації. Але влада у нас — не ЗСУ, а президент, «слуги народу» та сформований ними уряд. Саме влада, користуючись своїми повноваженнями, ставить завдання як військовим, і цивільним. І саме вона відповідає за забезпечення військових усім необхідним, включаючи людські ресурси, для виконання тих завдань, які вона перед ними поставила. А військові можуть лише інформувати владу про свої потреби для виконання поставлених завдань.
Навіщо знадобився законопроект №10378
Можна припустити таку версію подій.
Влада вимагає від військових у 2024 році продемонструвати помітні успіхи на полі бою.
Військові доповіли: нам для цього потрібно 2024 року мобілізувати втричі більше, ніж 2023-го.
Влада: обґрунтуйте.
Військові: тих, кого мобілізували 2023-го, не вистачило навіть для поповнення втрат. У багатьох бригадах на фронті зараз є великий некомплект. При цьому 2023-го ми не досягли помітних успіхів на полі бою. Щоб провести великі наступальні операції, потрібне додаткове поповнення. Крім того, 2023-го люди воювали другий рік поспіль. 2024-го вони воюватимуть третій рік поспіль. Після трьох років служби їх потрібно демобілізувати хоча б на два роки, але для цього потрібно підготувати заміну.
Влада: а якщо нічого не міняти?
Військові: тоді успіхи на полі бою будуть ймовірнішими не у нас, а у ворога.
Після цього влада дала вказівку Міноборони підготувати законопроект, який би забезпечив необхідний людський ресурс для ЗСУ.
Новини для військових
Для тих, хто на фронті з початку великої війни, головна новина полягає у двох змінах у законах.
У статтю 26 закону «Про військовий обов’язок і військову службу» вводиться норма про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом (у тому числі мобілізовані, резервісти, особи офіцерського складу) або кадрову військову службу, звільняються із служби «у зв’язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) — у разі безперервної служби під час дії воєнного стану протягом 36 місяців».
У статтю 23 закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вводиться норма про те, що військовозобов’язані, які проходили військову службу під час дії правового режиму воєнного стану та були звільнені із служби в запас, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом двох років з дня звільнення з військової служби.
Отже, усі, хто після початку великої війни відвоює три роки, зможуть звільнитися у запас. І їх можна буде призвати знову не раніше, ніж за два роки.
Новини для цивільних
Законопроект №10378 пропонує знизити з 27 до 25 років вік, після досягнення якого чоловіки не підлягають призову на базову військову службу і, отже, можуть бути мобілізовані. Це може забезпечити істотне поповнення ЗСУ свіжими силами.
Крім того, звужуються можливості для відстрочки. Зокрема права на відстрочку позбавляються ті студенти, які вже мають одну вищу освіту.
Водночас розширюються обов’язки громадян:
- громадяни зобов’язані реєструвати електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста у порядку, встановленому Кабміном;
- громадяни, які перебувають на військовому обліку, зобов’язані протягом 30 днів уточнити адресу проживання, номер контактного телефону, адресу електронної пошти та інші військово-облікові дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування (ТЦК) або центру надання адміністративних послуг, а також в електронному кабінеті призовника, військовозобов’язаного, резервіста;
- громадяни, яких визнано обмежено придатними до військової служби, підлягають повторному медичному обстеженню.
Повістка про виклик до ТЦК може бути вручена громадянинові особисто:
- у приміщенні ТЦК — представниками ТЦК;
- за місцем проживання (перебування) — представниками ТЦК або поліцейськими;
- за місцем роботи — представниками ТЦК, роботодавцем або поліцейськими;
- у громадських місцях — представниками ТЦК або поліцейськими.
Повістка про виклик до ТЦК може бути направлена громадянину через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного та резервіста або електронною поштою.
Що розповів Залужний
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в ефірі телемарафону 26 грудня підтвердив, що військове командування сформувало запит на людські ресурси. «Ми цю цифру сформували на наступний рік. Вона враховує покриття поточного некомплекту, який виник, формування військових частин та прогнозування наших втрат, які ми можемо зазнати протягом наступного року. Озвучувати цю цифру і яка цифра стосується того чи іншого розділу цих показників, я не можу. Це військова таємниця», — повідомив він.
Також Залужний пояснив, що ці цифри військове командування спрямовує до Міноборони. «Ми проводимо формування запитів на ресурс, у тому числі здійснюємо планування на наступний рік та показуємо орієнтовні цифри, необхідні для виконання завдань наступного року, — розповів він. — Усі ці пропозиції ми подаємо до Міноборони як для суб’єкта законодавчої ініціативи, який уже далі вирішує, яким чином ці потреби забезпечувати. Або шляхом формування якихось законодавчих ініціатив, або укладенням договорів тощо. Тому наша позиція досить проста: нам необхідні снаряди, нам необхідна зброя, нам потрібні люди. Все інше виконують відповідні органи, які мають на це повноваження«.
Про що Залужний промовчав
Головнокомандувач не висловив жодних претензій та закидів — ні на адресу політиків, ні на адресу медіа, ні на адресу суспільства. Власне, не його це функція — когось учити чи повчати. До того ж, подібні заяви могли б бути розцінені як політична самодіяльність і стати приводом для звільнення.
Виходить дивна ситуація. Зеленський та «слуги народу», будучи політичною владою, мають усі можливості пояснити народу, чому виникла потреба у законопроекті №10378, але бояться це робити, щоб не втратити на цьому рейтингу та не заробити антирейтинг. Водночас, Залужний не має права розповідати народу правду. Одного разу він уже спробував у статті для The Economist розповісти трохи правди про те, що війна зайшла в технологічний глухий кут, — і на нього з Банкової одразу посипалися звинувачення в тому, що він викликав «панічні настрої» у західних партнерів.
Тим часом, саме зараз, коли в суспільстві поглиблюється розкол з питання про мобілізацію, особливо необхідно частіше говорити суспільству правду. Це єдине, що може допомогти йому позбутися інфантилізму та швидше подорослішати. Чим більше суспільство привчиться до правди, тим спокійніше буде зустрічати погані новини і адекватніше на них реагувати. Натомість ситий тил годують дитячими казками з телемарафону, а потім у нього істерика — з якого дива раптом мобілізація, не хочу на війну.
Якщо зовсім грубо, то правда полягає в тому, що суспільство зараз перед вибором: воювати далі чи намагатися заморозити війну. Щоб воювати далі — потрібні свіжі сили. Без цього наступного року ми ризикуємо зазнати нових територіальних втрат, тим більше, що ворог продовжує нарощувати свою армію.
Який зробити вибір — це має вирішувати суспільство. На його думку реагують Зеленський та «слуги народу». І якщо влада, почувши зміни в настроях народу, захоче заморозити війну — то військові тут нікому нічого не зможуть довести, а лише виконають наказ влади.
Але перш ніж робити вибір, суспільство має усвідомити ще одну небезпеку. Якщо воно не хоче допомогти своїм воїнам свіжими силами, а вважає за краще шукати компромісу з Путіним, то у воїнів може зникнути бажання захищати таке суспільство. Вони почуватимуться зрадженими. Хто зможе, емігрує (щойно буде скасовано воєнний стан після заморожування війни). І коли через пару років Путін, накопичивши сили, нападе знову, розвиток подій може бути найсумнішим.
Тож єдиний порятунок зараз — єдність суспільства. Розкол наразі не між Зеленським та Залужним, а набагато глибший — між двома частинами суспільства. І лікувати його — це має бути спільною справою політиків, медіа та всіх громадян, хто не на війні, — поки військові воюють.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
