Зараз дві найобговорюваніші теми – чи будуть президентські вибори і чи буде відставка Валерія Залужного. Поєднує ці питання те, що суспільство так і не отримало на них надійної відповіді. І вони продовжують вносити сум’яття в роботу всієї вертикалі влади як цивільної, так і військової.
Чи будуть вибори
Про те, що президентські вибори можуть бути проведені навіть в умовах війни, Володимир Зеленський заявив ще наприкінці літа – в інтерв’ю Наталії Мосейчук (Раєвській), яке показали на телемарафоні 27 серпня, та в інтерв’ю португальському громадському телеканалу RTP, оприлюдненому 30 серпня. Тоді ж він сформулював низку умов для проведення виборів.
Потім 10 жовтня під час візиту до Румунії в інтерв’ю телеканалу Digi24 він підтвердив, що якщо вибори будуть проведені під час війни, він візьме в них участь. Його запитали, чи він би балотувався знову на виборах. «Якби війна продовжилася – так, якби війна закінчилася – ні. Я не можу втекти під час війни«, – відповів він.
3 листопада міністр закордонних справ Дмитро Кулеба під час візиту до Німеччини повідомив на брифінгу, що Зеленський розглядає можливість проведення президентських виборів наступної весни. «Ми не закриваємо цю сторінку. Президент України обмірковує та зважує різні плюси та мінуси«, – розповів він.
Однак 6 листопада у відеозверненні до українців Зеленський дав зрозуміти, що він проти виборів. «Мають припинитися хвилі з будь-якими речами, які розколюють політично. Ми повинні визначитись, що зараз час оборони, час битви, від якої залежить доля держави й людей, а не час вкидів, яких від України очікує лише Росія. Я вважаю, що зараз вибори не на часі», – наголосив він.
Можна було подумати, що в цьому питанні вже поставлено крапку. Але 9 листопада телеканал «1+1» повідомив новину: «В Україні будуть вибори, якщо є готовність виконати 4 пункти президента Зеленського»: Андрій Єрмак у «Мосейчук+».
«Єдиною відповіддю є відповідь нашого президента, який говорить, що не тримається за владу і готовий до виборів в будь-який час», – заявив керівник Офісу президента і далі перерахував умови, які звучали ще в серпневому інтерв’ю Зеленського португальському телеканалу RTP. По-перше, щоб ці вибори були визнані світом як демократичні. По-друге, щоб кожен із наших захисників, які зараз воюють, мав змогу проголосувати. По-третє, щоб кожна людина, яка тимчасово виїхала, змогла висловити свою думку. І, по-четверте, щоб вибори проводилися на гроші наших партнерів. «Якщо наші партнери готові вирішити всі ці чотири питання, влада в особі президента готова провести вибори», – наголосив Єрмак.
Очевидно, що все це вносить сум’яття в голови українців. Вони вже не знають, що й думати. Але проблема глибша. Сум’яття виходить у мізках усієї виконавчої вертикалі. А вона, за даними різних джерел, вже почала активно готуватися до виборів.
Наприклад, сайт glavcom.ua 7 листопада оприлюднив депеші, які «згори» отримали місцеві чиновники на Київщині. Це офіційні листи, надіслані районними державними (військовими) адміністраціями керівникам територіальних громад. Суть вказівок така: центральна влада вимагає сформувати політичні паспорти громад. Такі документи зазвичай створюють штаби політичних партій. У них міститься інформація про лояльність голів населених пунктів до влади, політичні розклади в місцевих радах, потенційних кандидатів від влади та опозиції. Датовано ці «листи щастя» 30 жовтня.
Трохи раніше розпочалася робота над створенням аналогічних «політичних паспортів» військових частин. Журналіст Юрій Бутусов повідомив, що 20 жовтня адміністративне управління штабу командування Сухопутних військ ЗСУ розіслало наказ із позначкою «терміново» до всіх підлеглих військових частин та з’єднань усіх рівнів надати інформацію про членів керівних органів політичних партій, мобілізованих до лав ЗСУ. «Джерела у військовому керівництві заявили, що наказ, який відправили до військ, не є ініціативою командування Сухопутних військ, його видано за дорученням одного з керівників Генштабу. А джерела, близькі до одного з керівників Генштабу, стверджують, що ініціатива не їх, а вони отримали такий запит від Кабміну«, – стверджує Бутусов.
Про те, що влада зайнялася підготовкою до виборів, розповідали і народні депутати. Наприклад, Олексій Гончаренко 5 листопада в ефірі espreso.tv заявив, що, за його інформацією, Зеленський дав доручення своєму офісу готуватися до президентських виборів, які планують провести 31 березня 2024 р. Раніше Вікторія Сюмар на «Прямому» каналі припустила, що про своє висування Зеленський може заявити 16 грудня.
Тому, коли 6 листопада президент заявив, що «зараз вибори не на часі», можна було почути дві версії. Одні пояснювали , що на Банковій усі ці місяці точилася боротьба між прихильниками та противниками виборів 31 березня. Раптова заява Зеленського начебто свідчила про перемогу прихильників відкладення виборів до кінця війни.
Згідно з іншою версією, на Банковій просто вирішили зам’яти тему виборів, бо вона надто рано почала звучати надто голосно. А за місяць до неї можуть повернутися.
А після новини на «1+1» про інтерв’ю Єрмака з’явилася нова загадка. Інтерв’ю було записано наприкінці жовтня, тобто ще до заяви Зеленського про те, що «зараз вибори не на часі». І ось загадка: для чого зараз знадобилося вкидати в інформпростір тезу, що «влада в особі президента готова провести вибори».
Тепер українці змушені розгадувати ребус та намагатися зібрати із цих фрагментів якийсь зрозумілий пазл. На це витрачає свій час і вся чиновницька вертикаль та армія. І цей період невідомості може тривати до середини грудня. А далі – чи то буде терміново ухвалено рішення про проведення виборів та внесено необхідні зміни до законів, чи то вибори 31 березня вже остаточно стануть неможливими.
Чи буде відставка Залужного
Не меншим подразником для українського суспільства, особливо для армії, стала тема ймовірної відставки головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Одним із приводів для таких припущень стала дивовижна активність заступника голови парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Мар’яни Безуглої.
1 листопада Безугла отримала ще один портфель – голови підкомітету з демократичного цивільного нагляду та контролю за сектором нацбезпеки та оборони. Тобто «слуги народу» (читай Банкова) уповноважили її наглядати за командуванням ЗСУ та давати публічні оцінки.
Цей портфель Безугла отримала якраз того дня, коли в The Economist вийшла стаття Залужного, яка викликала протилежні оцінки Білого дому та Банкової. І Безугла одразу виступила проти Залужного: «Не скоординувати таку статтю з Верховним Головнокомандувачем — це свідчення військово-політичної кризи».
Далі Безугла вирішила роздмухати інформацію про те, що Залужний захищатиме дисертацію в Одеській юридичній академії. У наукових працях, що додаються до дисертації, зазначено, що Залужний – аспірант кафедри адміністративного, цивільного та господарського права та процесу Академії Державної пенітенціарної служби. Ця академія знаходиться у Чернігові, а не в Одесі. Головнокомандувач ЗСУ неодноразово приходив на заходи цієї академії, наприклад, з нагоди випуску її студентів.
Але Безугла заявила, що «дисертація у Ківалова писалася», і звинуватила Залужного у «співпраці з Ківаловим», «який має нагороди від Путіна та Медведєва». Вердикт Безуглої: «Сергій Ківалов не має бути на волі. Захист [дисертації Залужного] треба скасувати».
Це не була істерика. Це був ретельно продуманий чорний піар проти головнокомандувача ЗСУ. 6 листопада нардеп Олексій Гончаренко повідомив у своєму ТГ-каналі, що по сайтах і ТГ-каналах пішла розкидка постів про захист Залужним «дисертації у Ківалова». «Виглядає все так, що хтось із ОП хоче зняти Залужного«, – прокоментував Гончаренко.
Наступного дня нардеп Володимир Ар’єв повідомив, що міністр оборони Рустем Умеров нібито вніс подання про звільнення Залужного. І хоча за годину Ар’єв свій пост видалив, у соцмережах встигла піднятися буря. Багато хто висловив припущення, що Ар’єв був використаний для удару на випередження: мовляв, відставка Залужного готувалася, але передчасний розголос змусив відкласти ці плани.
Втім, ця версія зустріла аргументовані заперечення. «Не знаю, чи справді Володя Ар’єв врятував Залужного своїм постом, але, за моєю інформацією, співбесіди з кандидатами на посаду головнокомандувача Єрмак таки проводив і дзвінки від союзників Зеленському з цього приводу були. Вони й зупинили відставку, – припускає політолог Карл Волох. – А головне, поінформовані люди вважають, що Єрмак таки докрутить Зеленського до звільнення генерала». Серед кандидатів, які були на співбесідах, Волох назвав командувача Сухопутних військ ЗСУ Олександра Сирського та попередника Залужного на посаді головнокомандувача ЗСУ Руслана Хомчака.
Подібні припущення висловив і нардеп Євгеній Шевченко, обраний до парламенту як висуванець партії «Слуга народу». «Головкома Залужного звільнять із ймовірністю 99%. Питання часу. Причина: порушено принцип єдиновладдя. Новим головнокомандувачем ЗСУ буде призначено Сирського», – спрогнозував він у своєму ТГ-каналі 7 листопада.
Зрештою, загадкою залишаються мотиви Банкової. Хтось скаже, що Зеленський шукає ефективнішого командувача. А хтось – що тут грають політичні ревнощі.
Зараз медіапростором прокотилася хвиля коментарів Єрмака щодо чуток про те, що Зеленський збирається замінити Залужного кимось іншим. «Я не чув про це. У мене немає такої інформації», – заявив він в інтерв’ю журналістці «1+1» Наталії Мосейчук (Раєвській). Також він відповів на запитання, чи є єдність у взаєминах Зеленського та Залужного. «А як може бути по-іншому. Ми маємо єдину позицію – перемогти у цій війні. Сьогодні йде постійний діалог, постійна робота – 24/7».
Інтерв’ю це було записано 28-29 жовтня на Мальті, де проходив саміт української «формули миру» на рівні радників. Стаття Залужного в The Economist з’явилася пізніше, як і дивовижна активність Безуглої. Тому питання залишається підвішеним.
Чи допомагає така ситуація зміцнювати військову вертикаль та згуртовувати суспільство? Кожен читач може додати власні спостереження і роздуми та спробувати сам скласти пазл.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
