четвер, 18 липня 2024 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Зрушення у свідомості після шоку: Чому європейці вирішили захищатися від арабських мігрантів Антиєврейські акції у європейських містах – це плоди тієї політики, яка велася у Євросоюзі десятиліття. І від якої вже відмовляються німці

Два тижні Західну Європу збурюють масові антиєврейські виступи. Перша хвиля піднялася одразу після вторгнення до Ізраїлю терористичного угрупування ХАМАС, яке контролює сектор Газа. Учасники мітингів на площах європейських міст відверто захоплювалися кривавою різаниною, вчиненою терористами. А коли ізраїльська армія почала завдавати ударів у відповідь, Європою пішли нові хвилі антиєврейських акцій – тепер уже з вимогами негайно зупинити Ізраїль.

Зрозуміло, що у більшості європейців усе це викликало спочатку шок, а потім – зрушення у свідомості. Особливо чітко це проявилося у німців. Після Другої світової війни минуло вже понад 78 років, і за цей час у Німеччині не було настільки масштабної і тривалої антиєврейської істерії, що нагадує часи Гітлера.

Зрушення у свідомості після шоку

Найбільша німецька газета Bild оприлюднила результати соцдослідження, яке, за оцінкою самої газети, є поворотним моментом у німецькій міграційній та інтеграційній політиці.

71,1% німців вважають, що імміграція людей з країн з переважанням мусульманського населення є найвищим ризиком для безпеки Німеччини. І лише 9,1% відсотків дотримуються протилежної думки (інші 19,8% не дали чіткої відповіді). Таким є результат опитування, проведеного 13-16 жовтня інститутом дослідження громадської думки INSA для Bild.

62,5% відсотка опитаних сказали, що люди, які вітають терористичну атаку ХАМАС на Ізраїль, мають бути покарані. Не згодні із цим 20,2%.

57,7% німців також вважають, що серед мусульман Німеччини є багато людей, які підтримують терор проти Ізраїлю. Не вірять у це 24,2%.

Як бачимо, німці не просто налякані тим, що в країні багато прихильників терористів ХАМАС. Найбільшої популярності набула навіть не ідея покарання учасників антиізраїльських акцій, а необхідність радикального перегляду міграційної політики – щоб не допустити подальшого зростання частки мусульманського населення.

Ця ідея згуртувала прихильників майже всіх політичних сил, представлених у Бундестазі. Bild спеціально підкреслює: лише серед виборців «Зелених» (на відміну від інших груп виборців) не переважає думка, що іммігранти з мусульманських країн становлять високий ризик для безпеки Німеччини.

«Мають покинути Німеччину»

Політики з різних таборів оперативно відчули цю зміну у мізках німців. Примітним є коментар, який дав газеті генеральний секретар Вільної демократичної партії (ВДП) Біджан Джір-Сарай. ВДП входить до правлячої коаліції разом із Соціал-демократичною партією Німеччини (СДПН) та «Зеленими». Біджан Джір-Сарай, як неважко здогадатися з його ім’я та прізвища, уродженець Ірану. Живе в Німеччині з 11 років і є прикладом мусульманина, який успішно інтегрувався в німецьке суспільство, аж до того, що багато років активно виступає на підтримку Ізраїлю.

Зараз він застерігає від загальних підозр щодо мусульман, але водночас визнає небезпеку з боку «політичного ісламу» та закликає до зміни міграційної політики. «З огляду на те, що в нашій країні багато добре інтегрованих мусульман, про загальні підозри не може бути й мови. Однак ми також повинні відмовитися від своєї наївності, коли маємо справу з організаціями, які представляють політичний іслам», – сказав Джір-Сарай в інтерв’ю Bild. Їхні цілі, наголосив він, «несумісні з нашим ліберальним суспільством».

Генсек ВДП запропонував чіткий і зрозумілий рецепт: «Помилки міграційної політики епохи Меркель не повинні повторюватися. Іммігранти, які йдуть проти наших демократичних цінностей, не можуть стати частиною нашого суспільства та мають залишити Німеччину».

Німці не жартують

Ще раніше таку саму позицію висловила міністр внутрішніх справ Німеччини, член правлячої СДПН Ненсі Фезер. Вона заявила в інтерв’ю Bild am Sonntag, що німецькі правоохоронні органи мають намір жорстко протистояти силам ісламізму. З цією метою 13 жовтня відбулася спеціальна конференція міністрів внутрішніх справ земель ФРН. «Тут об’єднуються всі 16 земель та федеральний уряд», – заявила Фезер. Вона зазначила нульову толерантність до антиєврейських та антиізраїльських підбурювань і анонсувала: «Ми використовуватимемо всі законні можливості для вигнання прихильників ХАМАС».

Позицію Фезер підтримав лідер СДПН Ларс Клінгбайль. «Якщо хтось, хто прославляє ХАМАС на німецьких вулицях, не має німецького громадянства, він має бути висланий з Німеччини», – заявив Клінгбайль в інтерв’ю медіагрупі Funke. «Той, хто не поділяє наші цінності, хто підтримує антисемітизм та терор, отримає відмову у видачі німецького паспорта», – додав він.

У той же час Клінгбайль застеріг від узагальнень на всі мусульманські групи і наголосив, що кримінальному переслідуванню підлягають лише ті, хто славить злочини ХАМАС.

В принципі, виявити прихильників ХАМАС неважко, якщо є записи мітингів із камер спостереження. До речі, у Берліні з 11 жовтня пропалестинські мітинги заборонені адміністративним судом, який у своєму рішенні послався на те, що їхні учасники «створювали безпосередню небезпеку громадському порядку» через антисемітські гасла, вихваляння ХАМАС та запуск піротехніки. Проте демонстрації прихильників терористів та їхні сутички з поліцією продовжилися. Тому очікується, що найагресивніші перед депортацією з Німеччини отримають тюремний термін.

Кінець мультикультуралізму

Втім, як уже було сказано, покарання учасників антиізраїльських акцій – це не головне. Головне – це радикальний перегляд тієї міграційної та інтеграційної політики, яка успадкована від Меркель. Успадкована не лише Німеччиною, а й усім Євросоюзом. Ми ж пам’ятаємо, як аж донедавна інституції ЄС шпиняли Польщу та інші країни, які відмовлялися приймати мусульманських мігрантів «за квотами». Тепер, з огляду на опитування Bild, німці можуть поборотися з поляками в небажанні пускати до себе мігрантів із мусульманських країн.

Перегляду підлягає не тільки міграційна, але й інтеграційна політика. Наголосимо, що це дві різні сфери. Міграційна політика – це фактично політика на кордоні: скільки пускати мігрантів та на яких умовах. А інтеграційна політика – це вже політика всередині країни щодо іммігрантів: як допомогти їм інтегруватися до місцевого суспільства.

У цій сфері конкурують дві концепції: культурної мозаїки (мультикультуралізму) та плавильного котла. З погляду інтересів держави, кращий котел, який усіх переплавляє в єдину політичну націю із спільною культурою. Однак таку концепцію не можна застосувати до Євросоюзу загалом, бо в ЄС немає титульної нації, як немає єдиної державної мови. Тож у Євросоюзі легко зміцнилася концепція культурної мозаїки. Її можна було б лише вітати, якби вона обмежилася рівноправністю національних культур країн-членів. Але на практиці вона сприяла мозаїці у кожній країні ЄС.

У результаті мігранти з мусульманських країн інтегрувалися до місцевого суспільства лише мінімально. Фактично вони сформували всередині європейських культур замкнуті субкультури, які живуть за своїми правилами та традиціями. А ці субкультури, у свою чергу, стали благодатним ґрунтом для посіву, вирощування та процвітання «політичного ісламу», про небезпеку якого попереджає генсек ВДП Біджан Джір-Сарай. Антиєврейські акції у європейських містах – це вже пожинання плодів.

Наслідки для України

Нас усе це стосується безпосередньо. Ні, проблема не в тому, що очікувані зміни міграційної та інтеграційної політики в країнах ЄС будуть поширені на українців. Проблема полягає у протилежному: мігранти з України будуть для країн Євросоюзу найбажанішою заміною мігрантам із мусульманських країн.

Точніше, вже стали. 18 жовтня міністр праці Німеччини Губертус Гайль та очільниця федерального агентства зайнятості Андреа Налес представили відповідну програму, спрямовану на інтеграцію на німецький ринок праці біженців із України. Для її реалізації призначено спеціального уповноваженого Даніеля Терценбаха. Німецька економіка гостро потребує робочої сили та кваліфікованих працівників, пояснив Гайль цей крок уряду. «Робота також веде до інтеграції», – додав він. Згадка про інтеграцію означає саме те, що ці люди за планами німців в Україну вже не повернуться.

Для концепції плавильного котла українці підходять ідеально. Вони чудово інтегруються в будь-яке європейське суспільство, у його культуру та політичне життя.

Це буде однією з головних проблем нашого повоєнного життя. Або навіть найголовнішою. І ми ще повернемося до цієї теми.


Юрій Вишневський / Ділова столиця
Поділіться цим