Вже тиждень практично щодня з’являються повідомлення про нові обшуки у різних єпархіях Української православної церкви, яка зберігає єдність з московським патріархатом. Спочатку така активність СБУ виглядала як превентивний захід перед синодом УПЦ 23 листопада, щоб підштовхнути його до правильних та розсудливих рішень. Мінімум, що могли зробити церковні ієрархи, це повністю порвати з московським патріархатом, засудити та заборонити пропаганду «русского міра» (така пропаганда, до речі, це кричуща брехня, фактично боговідступництво) і очистити свої лави від колаборантів. Проте предстоятель УПЦ Онуфрій і з ним синод вдали, що не зрозуміли попереджень.
«На жаль, сьогодні на адресу деяких священнослужителів УПЦ лунають звинувачення у колабораційній діяльності, — йдеться у заяві синоду. — Заявляємо, що ці штучні звинувачення є недоведеними та безпідставними». А у відповідь на обшуки в монастирях та у священнослужителів УПЦ синод взагалі пригрозив «внутрішньою війною»: «Слідство має бути неупередженим і не супроводжуватися бездоказовими звинуваченнями. Ще раз переконливо закликаємо не розпалювати внутрішню війну».
Удар по Онуфрію
Після цього СБУ розпочала серію нових обшуків, використовуючи їх для інформаційних ударів по УПЦ. Особливо показовим став обшук у Чернівецько-Буковинській єпархії — рідній єпархії Онуфрія (він очолював її у 1990-2014 рр. до обрання предстоятелем УПЦ). За повідомленням СБУ, виявлено документи, які підтверджують наявність російського громадянства у керівництва єпархіальних структур. Також викрито листування керівників єпархії зі своїми московськими кураторами, де вони отримують «методички» про особливості проведення церковних літургій після повномасштабного вторгнення. Представники РПЦ ставили завдання займатися дезінформацією про суспільно-політичну обстановку в Україні та ситуацію на фронті. Зокрема, вимагали від священиків УПЦ заперечувати збройну агресію Росії в Україні, розповідати про нібито утиски «московської церкви» тощо. СБУ знайшла і склади з оптовими партіями прокремлівської літератури, яка вихваляє країну-агресора та закликає підтримати окупантів. Кримінальне провадження ведеться за статтею про державну зраду.
Судячи з документів, які оприлюднила СБУ, російське громадянство виявлено у митрополита Мелетія — наступника Онуфрія на посаді глави єпархії. Крім того, як розповіли джерела журналістки Соні Кошкіної, «під час обшуку співробітники СБУ застукали у момент фізичної близькості секретаря єпархії архімандрита Микиту з 17-річним хлопцем, який співає у місцевому хорі». Можна не сумніватися, що СБУ спеціально зробила цю історію надбанням медіа. Успіх спецслужби виглядає особливо пікантним через те, що синод УПЦ 23 листопада обрав архімандрита Микиту головою Івано-Франківської та Коломийської єпархії (замість митрополита Серафима, який 24 лютого втік до Москви).
Після синоду очікувалося, що Микиту висвятять на єпископа 27 листопада. Скандал з хористом вніс у ці плани лише мінімальні корективи: процедуру перенесли на наступну неділю, тобто на 4 грудня. СБУ, схоже, вирішила, що Онуфрій дуже погано розуміє тонкі натяки, і 27 листопада провела в Івано-Франківській та Коломийській єпархії контррозвідувальні заходи (огляд території та приміщень, перевірку осіб) — за офіційною інформацією, для перевірки даних про намір використання єпархії як осередку «русского міра».
Всі ці новини, звісно, цікаві, але залишається загадкою, чого чекати далі. Наступного разу синод УПЦ збереться у травні 2023-го. І на ці півроку Банкова може обрати три різні стратегії.
Швидкий шлях
Важливим чинником будуть результати розслідувань СБУ. Не виключено, що вони підштовхнуть Банкову до висновку про необхідність позбавити УПЦ домінуючого положення. Найшвидший шлях до цього — заборонити цю церкву рішенням РНБО.
Про таку можливість вже натякає секретар РНБО Олексій Данилов. Коментуючи британській газеті The Guardian обшуки СБУ у Києво-Печерській лаврі, він заявив: «Там було знайдено певні документи. І там були виявлені деякі громадяни… швидше за все, громадяни Російської Федерації. І тепер ми намагаємося з’ясувати, що вони там роблять і чому вони там опинилися». І далі, коментуючи розслідування СБУ, він повідомив: «Все, що я можу сказати, це те, що певні інститути здійснюють дії, не передбачені їхніми статутами. Більше вони не зможуть цього робити. Неважливо, чи це громадські, чи релігійні, чи інші інститути, це питання національної безпеки нашої країни».
А в інтерв’ю «24 каналу» Данилов розповів, що релігійну установу чи будь-яку іншу, якщо вона втручатиметься у справи нашої держави, буде обов’язково ліквідовано. За його словами, якщо під час перевірки буде виявлено, що дії тих чи інших осіб чи установ розходитимуться з нашим законодавством, реакція держави буде миттєвою та обов’язковою. Це питання лише часу та доказів відповідними органами, які займаються такими справами. «Ми не можемо ризикувати своєю країною заради когось, хто виконує завдання, які вони отримують з Кремля», — наголосив секретар РНБО.
Втім, навіть якщо таке рішення буде ухвалено, його реалізація на практиці зіткнеться з багатьма проблемами. І головна з них — не у Києві та обласних центрах, а у малих містах та сільській місцевості. Не можна просто прийти і закрити храми. Церковним громадам потрібно буде дати час, щоб вони визначилися зі своєю позицією: ухвалили рішення про перехід до ПЦУ або обрали якийсь інший спосіб подальшого існування.
Повільний шлях
Замість заборони може бути обраний повільніший шлях до тієї ж мети — шлях поступового вичавлювання. Для цього потрібно зробити кілька кроків. Насамперед відібрати в УПЦ усі об’єкти, які вона орендує у держави. Це може бути зроблено рішенням РНБО чи постановою Кабінету Міністрів. До речі, у Верховній Раді вже зареєстровано проект постанови про звернення до Кабміну щодо передачі у безкоштовне користування ПЦУ комплексів споруд Почаївської Успенської лаври та Києво-Печерської лаври (автор — «слуга народу» Андрій Богданець).
Крім того, необхідно розвернути на 180 градусів державну політику у релігійній сфері. В останні три роки різні держоргани, включаючи Держслужбу з етнополітики та свободи совісті, СБУ, обласні держадміністрації, неодноразово виявляли прихильність до інтересів УПЦ та всіляко гальмували перехід церковних громад до ПЦУ. Якщо ця ситуація зміниться, вплив УПЦ може досить швидко ослабнути природним чином, без будь-яких заборон.
Зазначимо, що Володимир Зеленський 16 листопада в ефірі національного телемарафону дав зрозуміти, що на Держетнополітики чекають зміни. Він заявив, що інститут, який займається релігійними питаннями, необхідно зміцнювати та робити більш незалежним.
«Напевно, настав час, тому що ми стикаємося з серйозними викликами в державі, щоб цей інститут був більш інституалізований у Кабміні, але окремо, щоб на нього ніхто не мав жодного впливу», — сказав Зеленський. За його словами, цей інститут має бути справедливим, а люди, які там працюють, повинні бути професіоналами і розбиратися в питаннях релігії. «До них не повинно бути питань з боку держави та з боку суспільства», — наголосив він.
Тоді ж Зеленський повідомив, що він почав консультуватися з релігійних питань з релігієзнавцем Віктором Єленським. «Мені дуже сподобалася ця людина, і, наскільки я можу оцінити, вона добре розуміється на цих питаннях», — зазначив він.
Що пропонує Зеленському Єленський, можна зрозуміти з його виступу у програмі «Насправді» на YouTube-каналі «Укрінформу» 19 листопада, де він описав своєрідну дорожню карту для УПЦ. «Очевидно, що структурам московського патріархату не має місця в Україні. Якщо УПЦ хоче розірвати зв’язки з Москвою, вона має дати чіткі сигнали українському суспільству. Зокрема, вона має з’ясувати, хто її вороги та брати. Надіслати мирні грамоти предстоятелям помісних церков. Вона має засудити зрадників. Вона має відновити діалог з Константинополем, тому що жодна помісна церква не порвала з Константинополем, окрім Москви. І вона повинна розпочати діалог з Православною церквою України», — підкреслив релігієзнавець, додавши, що ПЦУ вже заявила, що не висуватиме попередні умови для переговорів.
Додамо, що повний розрив з московським патріархатом та діалог з Константинополем та ПЦУ — це шлях до злиття УПЦ та ПЦУ. Бо двох православних церков, визнаних всесвітньою церквою, на території однієї держави бути не може.
Можливо, обшуки СБУ — це якраз підштовхування до реалізації цієї дорожньої карти.
Шлях відступу
Але є й третя нагода — відступ. На Банковій залишилися лобісти УПЦ, і вони можуть постаратися зам’яти всі скандали, якщо Онуфрій піде назустріч по деяким дрібним (з погляду інтересів держави) проханням.
Щоправда, у такому разі постраждає імідж Зеленського. Адже обшуки СБУ в єпархіях УПЦ вже викликали чималий резонанс в інформпросторі. І суспільство чекає на реальні результати боротьби з п’ятою колоною Кремля.
Соціологічне дослідження, проведене 18-21 листопада компанією Active Group, свідчить, що майже 62% українців виступають за заборону УПЦ (41% відповіли, що однозначно слід заборонити діяльність цієї церкви, 20,9% — скоріше потрібно). І лише 12,4% дотримуються протилежної думки (5,6% респондентів вважають, що швидше не потрібно забороняти діяльність УПЦ МП, а 6,8% — що точно не потрібно забороняти). Решта (25,7%) не визначилися з відповіддю.
23 листопада у Верховній Раді зареєстровано законопроект «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій», який дає свій спосіб підштовхування УПЦ до злиття з ПЦУ. Під ним підписалися 34 нардепи, які представляють різні політичні сили: «Європейська солідарність» (18), «Голос» (6), «Слуга народу» та «За майбутнє» (по 3), «Довіра» та позафракційні (по 2).
Тому ігнорувати проблему — це вже явно не найкращий вихід для Банкової. Ситуація тут схожа на ситуацію з депутатами від ОПЗЖ, які досі засідають у Раді. Російський ракетний терор радикалізував наше суспільство. І воно все менш схильне прощати нинішній владі терпимість до любителів «русского міра».
Юрій Вишневський / Ділова столиця
