Писклява росіянка із пляжу Новофедорівки сформулювала нову національну ідею для тих, хто підтримує рускій мір – «Мамулечка, надо сваливать отсюда». І воно ідеальним пазликом лягає в наше побажання: «Русский военный корабль, иди на х…й!».
Нема жодного «величия русского народа», нема байок про «русских богатырей» и «русские своих не бросают». Знаю, що чимало українців уперше за півроку випили шампанського за переглядом метушні та істерії на нашому краденому пляжі в Криму.
Росіяни точно знають, що це не їх земля. Що їх тихо ненавидять істинні господарі квартир, будинків, землі на окупованому півострові. Уже легендарна істерія росіянки в соплях, яка з валізами їхала на Росію знову: «Вообще не хочу уезжать из Крым, из Алушты. Как здесь классно, я привыкла здесь, как в своем доме жили…».
«Как в своем доме», – дуже точний діагноз росіянки про саму себе. Нема потреби будувати свій дім в Сизрані, Пензі, Рязані. Нема ідеї, як зробити щось для себе і під себе. Краще прийти, застрелити господарів у потилицю, закопати і залізти спати у невихололу постіль. Ця жінка в соплях плаче не за достроково завершеною відпусткою, не від розуміння, чого саме Україна викурює окупантів із військового аеродрому, дбайливо оминаючи російських туристів. Вона плаче, що тут у Криму було так добре… Як у своєму будинку жили!
Наші пошуки простих невинних росіян, які не знали про «спецоперацию на Украине» мають припинитися. Вони невиліковні. Зовсім! І ніколи не вдасться вилікувати їх від недуги хронічного ленінізму. Сто років тому на наші землі приходили голодупі червоноармійці, вони приходили до будинків «контри», ставили її до стінки. І все – уже ділили квартири, шуби і сервізи. «Контрою» міг бути кожен – професори, поети, художники, хазяїн на своїй землі. А самі на правах переможця ішли заселятися в просторі апартаменти. «Хто був ніким, той стане всім!».
Минуло кілька десятиліть внучка цього самого пролетаря і будівника комунізму навіть не подумала над тим, що вкрадений Крим – це територія чужої держави. Що вона нічим не краще за злодіїв, які викрадають авто і виносять плазми із квартир. Що це вчинок тотожній до знаменитого фото із Попасної, де російський солдат виніс із квартири бойлер і діснеївську постіль маленької дівчинки. Елементарні побутові речі. А потім наша біженка Аліна Коренюк розповіла усьому світу, що це її майно. Що «друга армія світу» – типові мародери. Це було одне з ключових інтерв’ю для того, щоб Захід припинив заглядати в очі Путіну і пектися про простих росіян. Бо ж завтра за діснеївську постіль можуть убити будь-яку іншу європейську дитину.
У російському телевізорі про смаженину на аеродромі Саки поблизу Новофедорівки нема нічого. Так, трошки про «хлопки», дрібка страшилок про жахливого Бена Воллеса, який начебто сам особисто складає плани з утилізації Кримського моста. Скабєєвих і Соловйових заціпило – їм нема чого сказати росіянам, яким вони десятиліття втюхували, що Крим наш, Південь України наш і загалом нема ніяких українців – це дрібка росіян так приколюється на діалекті Шевченка. Глибинний народ в шоці, Симоньян заспокоює: «Не ной. Не истери. Не критикуй». І нас це влаштовує – у недалекому майбутньому для лікування ПТСР, для оплакування всіх наших героїв, для зцілення – нам просто необхідна потужна міжусобна масакра в Росії. Нам потрібно, щоби нові «червоноармійці» брали «контру» – Симоньян, Скабєєву і Аліну Кабаєву. Щоби «спецоперация» різко перекинулась із України на Москву і Петербург.
А нам? Нам треба зрозуміти, що тамтешній Путін, російські ліберали, псевдоопозиційна журналістика невіддільні від мародерів на танках, які кошмарять наші окуповані території і мирні міста. Багато хто досі винуватить у всьому тільки Путіна, а там майже весь народ такий – ласий на чуже.
Вчителі і лікарі окупованого Півдня масово відмовляються від колаборації з окупантами. І росіяни придумали лайфхак – привозять туди безпринципних педагогів, які радо розкажуть українським діточкам про триєдине братство і ненависть до України. Але от дуже хочеться український садочок біля хати. «Жена хочет свой садик», – каже 60-річний потенційний учитель історії, новий «червоноармієць», який преться до нас із Пермі в Запорізьку область.
Дєдушка Юра дуже хоче халяви, попри ненависть до українців, попри скарги на те, що «русскоязычной среды» навіть на окупованій частині Запоріжжя не бачити. Він хоче наших черешень після вбивства справжнього господаря. Всі росіяни – нашадки нквдшників, як то кажуть плоть від плоті, для них нормально жити в квартирах чи на землі, яку перед цим відібрали у власників.
Їх можна викурити із нашого дому вогнем і димом. Капітальним ремонтом – не треба знову тягнути диван із смітника з клопами. Треба ставити жорсткий бан на російській літературі, на московському православ’ї, на спільних культурних зв’язках. Аеродром у Новофедорівці добре показав рецепт боротьби з росіянами. Це – один з ключових пунктів для російської армії. Саме звідси вилітала авіація на материкову частину України та бомбила житлові райони, міста та селища. Саме звідси відправляли десант для захоплення півдня. Саме з Сак прилетів десант, який висадився на Антонівському мосту і попри рішучий бій наших військових – згодом допоміг окупувати Херсон. Від військової бази лишились вигорілі п’ятна, а росіяни уже тікають – і це приємний факт.
Росіянка на кримському пляжі чує вибухи на аеродромі і кричить матері: «Мамулечка, давай! Надо сваливать отсюда!! Надо ехать, это уже какой-то треш! Да домик ничо нам не сделает твой деревянный домик!!! Пока не поздно, мааааамаааааа!» Це надзвично потужний меседж на звільнення нашого Півдня. Ми не хочемо жодного гостя із РФ на наших землях – солдата, понаєхавшого вчителя, російського туриста, який кладе око на чужий будинок у Алушті. Втікайте, поки є чим бігти. Біжіть, поки є мости над Дніпром, Сіверський Донець, озеро Сиваш і той самий Кримський.
«Мамулечка, надо сваливать отсюда!» звучатиме із кожного московитського рота, хто незаконно – без віз, законного перетину кордону, поваги до наших законів і персонально до українців — приперся на нашу землю. Російські туристи на пляжі в Новофедорівці не мали при собі зброї, але вони точно знали, куди вони лізуть. Просто думали, що улюблена Армія Росії їх прикриє. Вони точно бачили уривки жахіть, які зробила російська авіація з Черніговом, Харковом і Маріуполем. Мабуть, писали коментарі: «как хорошо, освобождаем Украину от нацистов». І тому зараз смішно бачити ці сльози, чути зойки і крики «деревянный домик не спасёт».
Наша нова національна ідея – очисти свій дім від паразитів. Видави їх з кухні, вичави із ванни, не дай їм впасти в кількарічний анабіоз в темній комірчині. Врятуй своїй дітей і внуків, раз уже така доля нашого покоління від революції до війни і ще раз по новому колу. Самки орчинь мають загрібати нашвидкоруч панталони, маленьких орченят і тікати. Це буде найкраща психотерапія для тих, хто клав дітей спати у погребі між закрутками, хто добував технічну воду з батарей, щоб не вмерти зі спраги. Для тих, хто передчасно став вдовою. Хто не дочекався сина. Хто оббиває пороги, щоб звільнити з полону рідну людину. Ні, ми мстиві. Ми хочемо кари для злочинця.
Марина Данилюк-Ярмолаєва / Еспресо
