Вже кілька місяців на Банковій зайняті проблемою, на кого повісити усі головні провали влади у підготовці до великої війни. Необхідність цього з’ясувалась ще у квітні, коли було зупинено переговорний процес і стало зрозуміло, що війна буде довгою. Чим довше тривають бойові дії, чим більше гине українців, військових та цивільних, тим гостріше звучать питання щодо причин поганої підготовки до повномасштабного російського вторгнення.
Цілком природно на роль «головного винного» було визначено СБУ. Про таку перспективу «ДС» розповіла два місяці тому. Голова СБУ Іван Баканов хоч і був старим другом Володимира Зеленського, але це не врятувало його від президентської немилості.
Розслідування Reuters
Зрозуміло, що суспільство не влаштують абстрактні історії. Потрібні конкретні прізвища ворожих агентів та правдоподібні сюжети з подробицями зради. Для виконання цього громадського запиту вже вирує робота. Про один конкретний приклад розповіло агентство Reuters у своєму журналістському розслідуванні, яке вийшло 28 липня.
«Судові документи та показання свідків розкривають роль начальника служби безпеки ЧАЕС Валентина Вітера, який перебуває під вартою і під слідством за відсутність на своєму посту. Виписка з державного реєстру досудових розслідувань, з якою ознайомилося Reuters, показує, що Вітера також підозрюють у державній зраді…», – йдеться в публікації.
Вітер був відряджений із СБУ на роботу заступника гендиректора ЧАЕС з режиму фізичного захисту в середині 2019 р., тобто вже за Баканова на чолі СБУ.
Одне з джерел Reuters повідомило, що у листопаді минулого року Росія почала посилати в Україну агентів розвідки під прикриттям, яким було доручено встановити контакти з посадовими особами, відповідальними за безпеку ЧАЕС. Метою агентів було забезпечити відсутність збройного опору після приходу російських військ.
«За словами джерела, Чорнобиль також служив пунктом передачі документів із штаб-квартири СБУ. В обмін за плату українські чиновники передали російським шпигунам інформацію про військову готовність України, – стверджує Reuters. – Огляд українських свідчень та судових документів, а також інтерв’ю з місцевим чиновником показують, що Київ проводить як мінімум три розслідування поведінки людей, які працювали в Чорнобилі. Згідно з цими документами, в ході розслідування було виявлено як мінімум дві особи, підозрюваних у наданні інформації російським агентам або іншому сприянні їм у захопленні станції».
Один із цих двох людей – згаданий вище Вітер, а інший – колишній начальник головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрій Наумов. Його привів на цю посаду Баканов. До роботи в СБУ Наумов керував держпідприємством «Центр організаційно-технічного та інформаційного забезпечення управління зоною відчуження». Наразі військові прокурори у справі Вітера вивчають його зв’язки з Наумовим, «згідно з джерелами, знайомими з ходом розслідування, та стенограмою допиту Вітера, з якою ознайомився Reuters».
Дозована правда
Додамо, що справу щодо Наумова веде ДБР. Ще 17 червня програма «Схеми» повідомила інформацію від ДБР: «Здійснюється досудове розслідування за фактом можливої державної зради громадянина України, який, обіймаючи посаду керівника державного підприємства, що забезпечує діяльність зони відчуження ЧАЕС, та в подальшому керівну посаду в СБУ, збирав відомості щодо функціонування систем безпеки зони відчуження ЧАЕС та іншу інформацію конфіденційного характеру».
Немає сумніву, що в СБУ були зрадники, і викрити їх – це свята справа ДБР та прокуратури. Але треба сказати й інше: навряд цього достатньо.
ЧАЕС – це лише точка на карті. Навіть якщо два зрадники забезпечили ворогові захоплення ЧАЕС, це зовсім не пояснює, як ворогові вдалося за лічені години дістатися від білоруського кордону до Чорнобиля і потім до Іванкова, а звідти двома колонами до Вишгорода та Бородянки. Не можна це все повісити на двох СБУшників. Точніше, можна, але є небезпека того, що суспільство не задовольниться цією версією. І тоді недовіра до влади лише посилиться.
Те саме можна сказати і про провали, які були допущені на півдні. Нагадаємо, що наприкінці березня Зеленський звільнив з посади начальника управління СБУ у Херсонській області Сергія Криворучка та позбавив його (як і Наумова) генеральського звання. Криворучко також був протеже Баканова. 17 червня голова Херсонської облради Олександр Самойленко повідомив, що на ворога працював помічник Криворучка Ігор Садохін: «Вважається, що саме він видав ворогові сітку мінних полів».
Знову ж таки, можна, звичайно, спробувати повісити на двох СБУшників стрімке просування ворога з Криму на захід до Херсона та на схід до Маріуполя. Але сумнівно, щоб суспільство у це повірило.
Сигнал від військових
Більше того, спроби повісити всі провали влади на кількох СБУшників вже викликають реакцію у відповідь. І не лише від «диванних воїнів», а й від людей, шанованих серед військових. Як приклад наведемо оцінки генерал-майора запасу Сергія Кривоноса, який з березня 2019 р. до грудня 2020 р. був заступником секретаря РНБО. 29 липня він дав велике інтерв’ю російському історику Марку Солоніну, який перебрався до України у 2019 р., зараз мешкає у Києві.
Зокрема, в інтерв’ю обговорювалося, чому за кілька днів ворог дістався з Криму до Маріуполя. «Чи може бути якесь інше пояснення такого маршу, окрім злочинної недбалості?», – спитав Солонін. «Це не недбалість, – відповів Кривоніс. – Це зрада. Питання, хто віддав команду на розмінування мостів із Криму. Оце питання, яке хвилює всіх. Військові просто сміються з розповідей про те, що СБУшники здали [ворогові] карти мінних полів, здали порядок мінування об’єктів».
За його словами, СБУ не мала стосунку до цих питань, і «ніяк у людей навіть із генеральськими погонами в СБУ ці документи не могли з’явитися. І ці люди точно не могли дати команду на розмінування певних об’єктів. Це просто інформаційна маніпуляція, створення хибних цілей, на які всі відволікаються, насправді це пустушка. Тому це чистої води зрада, і хто ж зрадник – ще має почути суспільство».
Свідчення Кривоноса важливі ще й у тому плані, що, за його словами, свого часу він особисто відповідав за мінування всіх виходів із Криму. «У 2014 році з березня по середину травня я відповідав за протидиверсійну діяльність у Херсонській області. І я точно знаю про мінування всіх мостів, містків, навіть жердинок… І тому для мене був шок, коли ми втратили величезний шматок території… Це зрада… Я думаю, розслідування після нашої перемоги покаже, хто винен у цьому провалі».
Запис цього інтерв’ю прослухали вже понад 290 тисяч людей. Звичайно, можна припустити, що Кривоніс висловлює лише свою особисту думку. Але навіть у цьому випадку не можна заперечувати, що такі самі сумніви мають багато людей на фронті. Тому для нашої перемоги важливо, щоб влада думала не про порятунок свого іміджу, а про те, щоб провести реальне розслідування всього, що робилося останні 12 місяців перед великою війною. Тоді, до речі, і імідж урятується.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
