Раптово і безповоротно знищивши свою медіа-імперію, Рінат Ахметов спалив мости у відносинах із Володимиром Зеленським та всією його командою. Це рішення матиме далекосяжні наслідки для української політики, економіки та медіа-ринку. Але перш ніж говорити про це, обговоримо мотиви рішення Ахметова.
До чого тут Зеленський
Взагалі Ахметов міг назвати цілу низку мотивів: величезні проблеми компанії SCM внаслідок повномасштабної війни; зростання витрат на підтримку медіа-бізнесу і водночас втрата будь-яких вигод від наявності власної медіа-імперії; нарешті, зникнення у медіа-групи перспектив перейти на самоокупність у найближчому майбутньому. Це абсолютно об’єктивні мотиви, проте Ахметов публічно назвав зовсім інший мотив: закон про олігархів. Зеленський захотів поставити на Ахметові тавро «олігарх». І Ахметов вирішив убити свою медіа-групу, але не дати Зеленському принизити себе.
«Я прийняв вимушене рішення про вихід моєї інвестиційної компанії SCM з медійного бізнесу. Цього тижня Медіа Група Україна відмовиться на користь держави від усіх ефірних і супутникових телевізійних ліцензій наших каналів і від ліцензій наших друкованих медіа в Україні. Ми також припинимо діяльність онлайн-медіа МГУ. Таке рішення продиктоване набранням чинності законом «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)». Як найбільший приватний інвестор в економіку України я неодноразово казав, що не був, не є і не буду олігархом», — заявив Ахметов, обґрунтовуючи своє рішення.
Директор із зв’язків з громадськістю та комунікацій SCM Наталія Ємченко наголосила, що SCM вважає цей закон «абсолютно дискримінаційним». За її словами, «важка і вимушена» відповідь у вигляді ліквідації медіа-бізнесу готувалась абсолютно таємно від влади. «Подальша доля зданих нами ліцензій нам не відома — жодних попередніх консультацій з владою не відбувалося і не могло відбуватися», — каже Ємченко.
Усі джерела в компаніях Ахметова та в Зе-команді стверджують, що рішення Ахметова стало несподіванкою і для топ-менеджменту SCM, і для керівництва МГУ, і для влади (Офісу президента, Кабінету міністрів, «слуг народу» у Верховній Раді). Коло осіб, які знали про ці плани, було дуже вузьким саме тому, що Ахметову була потрібна раптовість.
І ще йому потрібна була безповоротність. Він міг би просто заморозити діяльність МГУ під приводом фінансових проблем SCM, щоб залишити собі можливість відродити групу після закінчення воєнного стану. Але він вирішив відмовитись від ліцензій — а без ліцензій нічого відродити не можна буде.
У чому логіка Ахметова
Щоб зрозуміти логіку Ахметова, треба врахувати, що дії влади застали його зненацька. Він мав підстави розраховувати, що в умовах повномасштабної війни закон про олігархів не запрацює, тим більше, що головні інформаційні активи МГУ телеканали «Україна» та «Україна 24» з дня запровадження воєнного стану задіяні у телемарафоні «Єдині новини». І справді, на початку червня голова Нацагентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков повідомив, що ідея створення реєстру олігархів «втратила актуальність, адже люди, яких ми раніше вважали олігархами, втратили центри свого впливу. Йдеться не лише про бізнес, а й, наприклад, про телеканали».
23 червня Україна набула статусу кандидата в члени Євросоюзу. Однією із семи умов стало «впровадити антиолігархічний закон… це має бути зроблено юридично обґрунтованим чином з урахуванням майбутнього висновку Венеціанської комісії з відповідного законодавства». Було логічно очікувати, що українська влада відкладе реалізацію закону, якщо не до закінчення дії воєнного стану, то принаймні до виправлення закону згідно з рекомендаціями Венеціанки.
Проте Зеленський вчинив усупереч цій логіці. 29 червня РНБО затвердила положення про реєстр олігархів, і того ж дня Зеленський ввів це рішення в дію. Зважаючи на все, для Ахметова це стало несподіванкою. Принаймні він не готувався до нього заздалегідь — інакше він би виступив із своєю заявою про ліквідацію медіа-бізнесу не 11 липня, а одразу після рішення РНБО.
В очах Ахметова дії Зеленського виглядали навіть не просто як недружній крок, а як відверте знущання. Мовляв, і що ти мені зробиш? Ось Ахметов і відповів.
Наслідки для політики
На даний момент переможцем є, безперечно, Зеленський. Він змусив Ахметова змиритися із законом про олігархів. Якщо ж оцінювати політичні наслідки, то вони для Зеленського райдужні.
Справді, телеканали «Україна» та «Україна 24» до великої війни служили майданчиком для різноманітних опозиційних сил. Причому не лише для проектів, які можна вважати близькими до Ахметова, на кшталт команди екс-спікера парламенту Дмитра Разумкова, а й для багатьох інших діячів. І теми там порушувалися будь-які, у тому числі найнеприємніші для Зеленського та його команди. До речі, саме це забезпечило МГУ лідерські позиції у сегменті політичних ток-шоу.
Ще раз: канали Ахметова користувалися популярністю та довірою глядачів, бо давали простір різним точкам зору, а не лише одній. І завдяки довірі мільйонів глядачів ці канали після закінчення воєнного стану могли б стати чудовим майданчиком для передвиборної кампанії політпроектів, дружніх до Ахметова та недружніх до Зеленського.
Тепер цього не буде. Зеленський може спати спокійно.
Чому ж Ахметов капітулював? Тут можливі дві відповіді.
Перша: об’єктивно кажучи, через велику війну можливості Ахметова для політичного впливу знизилися. Він міг вирішити, що його попередні політичні розрахунки втратили сенс. І що сподівання щось змінити за допомогою політичних ток-шоу вже надто сміховинні.
Друга: все тільки починається. Якщо Зеленський змусив Ахметова знищити свій медіа-бізнес, то сумнівно, щоб власник SCM не прорахував удари у відповідь. Принагідно зауважимо одну цікаву обставину. Якби Ахметов зберіг МГУ та отримав статус олігарха, він за законом про олігархів не мав би права фінансувати нічию виборчу кампанію. А якщо він, вбивши свій медіа-бізнес, врятує себе від статусу олігарха, він зможе вкласти кошти, куди захоче, включаючи і політику.
Сигнали для економіки
Наслідки для економіки не такі очевидні, але вони теж будуть. Насамперед нагадаємо, що медіа-ресурси Ахметова досить ефективно працювали на захист його бізнес-інтересів. Маються на увазі піар-кампанії, націлені на запобігання та дискредитацію рішень влади, невигідних SCM, а також на лобіювання та підтримку рішень, які SCM вигідні.
Не виключено, що ліквідація медіа-бізнесу — це лише перший крок, за яким буде згортання й інших напрямів бізнесу SCM в Україні. І це фактично вже здійснюється.
29 червня група «Метінвест» (гірничо-металургійний напрямок бізнесу SCM) повідомила, що з 1 липня вона зупиняє видобуток на двох гірничо-збагачувальних комбінатах (Інгулецькому та Південному) у Кривому Розі та скорочує роботу меткомбінату «Каметсталь» у Кам’янському до однієї домни. З середини липня також буде призупинено видобуток на Північному ГЗК. Із гірничо-збагачувальних комбінатів групи в Україні продовжить роботу із зменшеною потужністю лише Центральний ГЗК.
За кілька днів до цього гендиректор «Метінвесту» Юрій Риженков повідомив про інвестиційні плани групи. «Одна з передумов, яка у нас є, це криворізька руда. На ній можна будувати в інших країнах виробництво», — розповів він і уточнив, що зараз група розглядає можливість побудувати новий завод у Болгарії чи Італії. «Ми розглядаємо різні сценарії, переглядаємо різні стратегії», — додав Риженков. За його словами, можливі «як інвестиції в Україні, так і інвестиції в інших країнах».
Але це було до рішення РНБО про реєстр олігархів. Нині ж, особливо після ліквідації медіа-бізнесу SCM, сумнівно, щоб Ахметов захотів інвестувати в Україні. Який сенс в інвестиціях, за які тебе покарають статусом олігарха?
Наслідки для медіа-ринку
Як зазначає SCM, швидкість ухвалення рішення щодо анулювання ліцензій після подання відповідних заяв — відповідальність держави. Процес відповідно до вимог законодавства може тривати від місяця до двох. У цей період МГУ продовжуватиме виконувати взяті на себе зобов’язання за ліцензійними угодами та продовжуватиме трансляцію та участь у національному марафоні новин, а також у іномовленні (FreeДом). Вихід будь-яких власних проектів та виробництво контенту на всіх телеканалах, виданнях, онлайн-майданчиках групи припиняється.
Без роботи залишаються 4000 журналістів та інших співробітників групи. Для них ліквідація їхніх робочих місць стала несподіванкою. «Ми вдячні команді МГУ за більш ніж 20-річну спільну та успішну роботу і зробимо все, що залежить від нас, щоб завершення нашої співпраці з кожним членом багатотисячного колективу було максимально прозорим та людяним. Це справді зараз найважливіше завдання для менеджменту МДУ та для нас у SCM «, — заявила від імені SCM Наталія Ємченко.
Гіпотетично ці люди могли б працевлаштуватись у нових власників ліцензій. Але, як уже заявила голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення Ольга Герасим’юк, під час воєнного стану конкурс на частоти не проводитиметься.
І навіть якщо Нацрада за вказівкою з Банкової віддасть комусь ліцензії без жодного конкурсу, новому власникові доведеться витратити багато часу та грошей, щоб запустити проект, порівнянний за масштабами з МГУ. Ахметов, за його словами, вклав у медіахолдинг понад $1,5 млрд.
І тепер ми можемо оцінити, яку гру поламав Зеленському власник SCM. Навіщо Зеленський під час великої війни запустив механізм реєстру олігархів? Відповідь у тому, що саме під час масштабних бойових дій жоден західний інвестор не наважиться купувати в Україні будь-які виробничі активи, зокрема медіа-компанії. Це залишає один вихід: продати медіа-бізнес за копійки зіц-власнику від Банкової. Маються на увазі особи, які у законі про олігархи визначені як «покупці з бездоганною діловою репутацією».
Цим особам статус олігарха не загрожує. У законі прямо так і написано: покупця ЗМІ не може бути визнано олігархом, якщо він має бездоганну ділову репутацію. А визначатиме репутацію, знову ж таки, влада — Нацрада та РНБО.
Тобто Банкова розраховувала, що Ахметов, якщо він хоче уникнути статусу олігарха, побіжить домовлятися про продаж свого медіа-бізнесу з дуже великим дисконтом (орієнтовно за 10% тієї ціни, яку можна було б виручити до великої війни). Але Ахметов вирішив, що краще він уб’є МГУ, ніж продасть її якомусь другові Зеленського за безцінь. «Короткий шестимісячний термін, визначений законом для продажу медіаактивів, і російська воєнна агресія проти України не дають можливості компанії SCM продати медіабізнес на ринкових умовах», — пояснив Ахметов, чому він саме вбиває МГУ, а не продає.
Отже, ми стали свідками цікавого випадку, коли хтось спробував віджати у Ахметова дуже великий бізнес, а він не зміг захистити цей бізнес і вирішив знищити його, щоб той не дістався здирнику. Дуже важко повірити, що ця історія не матиме продовження. Сценарії наступної серії, напевно, вже пишуться. І у Ахметова, і у Зеленського.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
