З цього інтерв’ю стало зрозуміло, що Зеленський точно хоче на другий термін, хоч і обіцяв, що прийшов тільки на один. А також те, що операція по вагнерівцям як мінімум точно була.
Щиросердне визнання у «зливі» спецоперації із затримання «вагнерівців»
Отже, дві цитати. Перша, голови ОП Андрія Єрмака від 18 вересня 2020 року. «Це детективна історія, яка була вигадана від самого початку до кінця. Взято декілька фактів з реальності, додано художні вигадки – і створилася масштабна історія, яка дійсно вражає».
Друга – слова президента Зеленського у вчорашній програмі Наталії Мосійчук. «Ми з вами бачили, що сталося в Білорусі, як посадили літак, чим це закінчилося. Чим закінчуються такі випадки, до якої ізоляції країни призводять такі спецоперації. Це точно не була наша операція. Я точно розумію, що ця ситуація… що ідея такої операції – це була ідея інших країн, точно не України. Слава Богу, що ми проявили суб’єктність у цьому важливому питанні. Коли «вагнерівці» були на території Білорусі, я був залучений в цю тему, подзвонив Олександру Григоровичу (Лукашенку), попередив його, сказав, що ми готові передати повну інформацію про цих людей. Ми вже розуміли, які там прізвища, хто вони такі. Я був впевнений, що він передасть нам цих вбивць. Але потім відбулося те, що відбулося, і це була остання з ним бесіда».
Висновок перший: у вересні минулого року Єрмак брехав українцям про начебто фантастичність історії з «вагнерівцями». Висновок другий: виходить, що злив спецоперацію особисто президент. Наївний, бо годі було чекати від Лукашенка передачі в Україну російських терористів? Чи він навпаки скористався ситуацією для власних потреб під час виборів у своїй країні і заробив додаткові бали перед Путіним?
Висновок третій: парламентська комісія з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету та територіальній цілісності, створена 19 травня цього року і очолювана «слугою» Мар’яною Безуглою, має допитати Зеленського щодо проваленої операції із затримання терористів ПВК Вагнера. Звіт щодо дій глави держави стане зараз одним із ключових випробувань для «слуг» та їхнього рейтингу.
Висновок четвертий: кримінальної справи щодо ознак державної зради в діях Зеленського не буде. Ні Іван Баканов сам, ні за ініціативою Ірини Венедіктової, ні, тим більше, під тиском опозиції, її не порушить. Тому далі гучних вимог опозиціонерів про початок процедури імпічменту (яку за існуючим законом провести неможливо) справа не піде. А далі це спробують забалакати в тому руслі, в якому каже й президент: привозити «вагнерівців» у такий спосіб не хотіли, аби запобігти міжнародному скандалу.
Висновок п’ятий: Зеленський повернув тему «вагнерівців» в інформпростір, та ще й так, що доведеться зізнаватися, хто запропонував цю спецоперацію. Американці чи хтось з їхніх партнерів? Вочевидь, на Заході зроблять висновки щодо заяв Зеленського. І, мабуть, ці висновки не поліпшать наші взаємини. А от в Кремлі радітимуть.
Про Порошенка і «плівки Медведчука»
Володимир Зеленський: «Ми всі про це знали, ми не мали плівок, але багато різної було інформації від СБУ, розвідки. Ми розуміємо, як це відбувалось, ми розуміємо, що із терористами, сепаратистами пан Медведчук торгував, заробляв разом і 5-м президентом чи з його людьми. Ми прекрасно це розуміємо, що українське вугілля, яке через окупацію було захоплено на Донбасі, що вугілля це купувала Україна через Росією. Воно вивозилось… Він (Порошенко) мені не цікавий. Він мені був не цікавий, навіть коли він був президентом. Спочатку ми його підтримували, бажали змін в Україні. Він вже не є кимось у політиці, але, на жаль, він не готовий цього усвідомити. І всі ці страшні записи, я вважаю, що ці телефонні дзвінки – це державна зрада, і те, що він зробив, коли всі повноваження по перемовинах надав Медведчуку – це говорить про те, що ніхто не був зацікавлений в закінченні війни. Люди робили гроші. Я хотів сказати різко, коли вони говорять про червоні лінії. Так от вони перейшли не червоні, а криваві лінії. Тобто вони заробляли на смерті військових. Це моя думка, це не вирок суду».
І тут кілька висновків. Висновок перший: нічого нового у прив’язуванні Петра Порошенка до Віктора Медведчука немає, цією технологією Банкова користується не перший місяць, нове – у прямих звинуваченнях на адресу п’ятого президента у зароблянні на війні, і тому тут або Порошенко подасть до суду за наклеп, або не подасть і виборці вважатимуть слова Зеленського правдою. Поки в «ЄС» відреагували лише гнівною заявою.
Висновок другий: так звані «плівки Медведчука» – цікавий артефакт не лише змістом розмов, а й природою свого походження. Доки не буде відомо, хто, коли, навіщо записував ці розмови, чи не монтувалися вони і як опинилися в широкому доступі (журналісти їх поширили, але їм передали записи конкретні особи), жоден суд не візьме їх до уваги. Тому ці артефакти продовжують існувати виключно як компромат проти Медведчука і частково – проти Порошенка.
Висновок третій: Зеленський лукавить, коли каже, що Порошенко його не цікавить, адже згідно з усіма соцопитуваннями той посідає другу сходинку у президентському рейтингу. Так, відрив між першим і другим місяцями значний, однак у Порошенка є сталий електорат попри всі спроби скомпрометувати цього політика, і це залишається проблемою для Банкової. «Збити» рейтинг Порошенка там не можуть.
Висновок четвертий: можна хоч тисячу разів повторяти мантру про «зради» попередників, але від того війна не закінчиться. І це найслабше місце у піарі Зеленського – він президент вже більше двох років, а миру нема, переговори в рамках ТКГ і «нормандського формату» рухаються по замкненому колу. Але попередники досі винні.
Референдуми про ОРДЛО та олігархів
На «плюсах» Зеленський знову говорив про референдуми. Про обидва він згадував раніше – щодо долі Донбасу та олігархів – але цього разу вніс вагоме уточнення по першому. «Коли я говорив, що для нас дуже важливо мати можливість вільно висловлювати свою думку і рішення, що потрібен закон про референдум. Якщо у нас не вийде будь-яких альтернативних домовленостей зі Сполученими Штатами, Росією, окремо з Європою і паралельно Нормандський формат – буде він працювати чи ні – якщо все це не вдасться, то про стіну буде голосувати народ України», – заявив Володимир Зеленський.
Стає все більш очевидним, що влада знов не розуміє що робити по Донбасу. Якщо раніше була ідея поговорити з Путіним, зазернути йому в очі і домовитися, то зараз в них ідея фікс – заморозити конфлікт. І все буде робитися саме для заморозки конфлікту. Стіна при цьому – це крайня точка заморозки і референдумом на дану тему влада намагатиметься лякати зовнішній світ, перекладаючи відповідальність на народ і прикриваючись волею народу.
Влада дарма грається у референдум по такій надскладній темі. Якими б не були результати, це аж ніяк не стане кінцем війни. Не припиняться обстріли з боку ОРДЛО, бо мир Росії непотрібен. Посилиться і конфліктність у внутрішній політиці, адже буде багато невдоволених підсумками опитування, в якому, вочевидь, запитають про особливий статус ОРДЛО. Як показують соцопитування, більшість – проти такого варіанту, але ми не знаємо, як до того часу поведеться влада. В цьому ж інтерв’ю Зеленський заявив, що не проти, аби в Харкові лишалася вулиця радянського маршала Жукова, проти чого категорично виступають патріотичні сили. Так що все може бути. І підтримка особливого статусу ОРДЛО також.
Що ж до референдуму про олігархів, то такі наміри нагадують гру – якщо депутати не проголосують за закон про олігархів, тоді спитаємо у народу. Але що спитаємо? Чи підтримують вони такий закон? Так законопроектів вже кілька. І навіть коли люди скажуть «так» президентському, все одно сам документ має проголосувати Рада. Одним словом, як тема для референдуму доля кількох десятків вітчизняних мільярдерів така собі. Тим паче, що відповідь не складно передбачити.
Юрий Васильченко / Depo.ua
