На екваторі президентського строку Володимира Зеленського у нього вимальовуються проблеми. Роздратовані спробами президентської команди поставити їх у відповідну позу щодо Банкової окремі мільярдери, які тепер ще й підпадають під дію «закону про олігархів», готові провести «контрольовану девальвацію» головного набутку шостого гаранта – його рейтингу.
Різкі слова політичного важковаговика Арсена Авакова про «феноменальний ідіотизм» нинішнього державного управління Україною стали пострілом стартового пістолета, сигналом до атаки на імідж не стільки владної машини, скільки персонально президента, який із власної волі уособлює цю машину в очах більшості громадян.
Крамольні ще недавно тези про «голого короля» активно транслюють телеканали деяких олігархів. «Бунтівні» мільярдери підтягнули відомих політиків і лідерів думок. Часто саме тих, які мочили раніше Петра Порошенка. І це вже працює: доведено соціологами. Найбільше Зеленському і його соратникам дістається на телеканалах, які контролюються найбагатшим громадянином України Рінатом Ахметовим. Про чий конфлікт із президентом заговорили спершу в кулуарах, а далі дедалі гучніше як про доконаний факт.
У роботу включилися і персонажі, начебто далекі від політики, але слова яких викликають інтерес і довіру у різних прошарках українського суспільства. От відомий педіатр із Харкова Євген Комаровський прийшов на інтерв’ю до не менш знаного журналіста Дмитра Гордона, де обоє шпетили чинного президента, а лікар заявив, що помилився, коли підтримав Володимира Зеленського на президентських виборах. Також він зауважив, що з боку влади «зачищають інформаційне поле, з’ясовують стосунки з усіма, хто тільки дзявкнув». До того Комаровський резонно зазначив: «Ми не маємо права ніколи більше обрати президента без списку команди» (от тільки де ж було розуміння цієї істини два роки тому?). Подібні речі відомий доктор і шоумен казав і в інших ЗМІ: наприклад, про те, що Зеленський використав його популярність під час передвиборчих перегонів 2019 року.
Якщо досі більшість популярних телеканалів розповідали лише про успіхи чинної влади, то зненацька на голови бідолашних маленьких українців обрушилася цілком протилежна інформація. Таке враження, що вчора в країні був один президент Зеленський – хороший, людяний і позитивний, але раптом його замінили на іншого, хитрого і такого, що не цурається брудних прийомів у намаганні втримати владу. Що ж за несподіване прозріння спіткало лідерів думок і тих, хто формує редакційну політику на ТБ?
Тут доречно згадати, що у 2019-му на користь Зеленського спрацював телевізор, де не так піарили його, як гнобили попередника. Тепер група потужних телерупорів змінила редакційну політику, вкладаючи у вуха глядачів тезу про те, що раніше Зеленський був одним, а зараз став іншим.
Другим фактором творення Зеленського як президента були соціальні мережі, зокрема технології вірусного поширення в них інформації, потрібної «ляльководам», які сконструювали для українців віртуальну реальність і змусили їх у цю реальність не просто повірити, а за неї проголосувати. Цей інструмент подекуди діє, але більше за інерцією, колишньої потужності принаймні у міжвиборчий період він не має. Натомість вірусно поширюються протилежні тези – заяви згаданих та інших лідерів думок, у яких «відкрилися очі» на правду про свого президента.
Ще одна точка, де «теорія нових облич» спершу знайшла підтвердження, а зараз починає руйнуватися, – це область соціології, а також «соціології постправди», назвемо так продукт діяльності деяких (не всіх) служб і інституцій. Два роки результати всіх опитувань настроїв і думок співгромадян показували разючий відрив Зеленського від конкурентів. Це працювало як прогноз, що сам збувається: новини про найвищий рейтинг теж сприяли зростанню цього рейтингу. Однак зараз ситуація починає розвертатися в протилежний бік. Соціологи «партнерські» є, і «незаангажовані» експерти з числа лідерів думок, відбілюючи владу, вже не знають, куди її ще поцілувати… Але більше не діє: Зеленський став носієм найбільшого антирейтингу серед вітчизняних політиків. Якось зненацька…
Все це: і різкі випади у популярних ЗМІ, і їх наступне поширення у соцмережах, і відповідні соціологічні дані – речі взаємопов’язані. До речі, за допомогою саме цих інструментів «зелена команда» два роки тому нищила рейтинг головного свого конкурента Петра Порошенка. Але молодим політикам не пояснили, що історія подекуди викидає цікаві фортелі: сьогодні цей «ломик» використовують – і успішно – вже проти них самих.
Неприємна для ЗЕкоманди картина на тлі справді системних загроз, які нависли над нашою країною, може не просто різко знизити, а й убити політичні перспективи нинішньої владної команди. Рівень небезпеки залежить від серйозності наміру олігархів: позбавитися цієї влади чи лише налякати її, примусивши до компромісів. В останньому випадку, коли компромісів буде досягнуто, критика знову щезне майже з усіх майданчиків.
Ігор Петренко / Depo.ua
