Олексій Голобуцький: Зеленський не ризикнув зв’язуватись з лопатою Владі краще дійсно швиденько визначатись «куди ми все-таки хочемо в підсумку дійти». І подбати про квитки

Ви будете сміятись, але Зеленський в неділю видав свіже «Урбіс ет орбіс» – послання, в сенсі. Послав він, як завжди, нас, українців.

Причому звернувся до традицій посилання класичного (для нього) періоду: квітень 2011 року. Коли вже всім, навіть найбільшим фанатам «міцного господарника з Єнакієвого», стало ясно, що «Покращення вже сьогодні» не буде ні сьогодні, ні завтра. І коли Азаров видав своє безсмертне: «Не треба скіґліті, треба браті лопату…».

Зеленський розгорнув думку ширше: «Не нити, не скаржитися, не ховатися, не жалітися на когось». Тобто, з лопатою не ризикнув зв’язуватись. Логічно: коли це казав Азаров, до лопати і Каддафі ще лишалось півроку. А після жовтня 2011-го державним діячам, котрі стрімко втрачають популярність, згадувати в публічних заявах про лопату якось не комільфо.

Крім закликів «не скаржитись і не жалітися» (ну, логічно: 73% самі обрали, їх попереджали), Зеленський також здійснив цікавий камінаут: «…Наші традиційні соціальні відносини, в яких роками працювало огидне правило: корумпованій меншості закон не писаний, а більшості – злидні, несправедливість, обман».

В принципі, після історій з «Епіцентром», з братом Єрмака, з «Машкіним дєдом», з наказом №330 «штрафи за вогонь у відповідь», з в.о.голови АМКУ, з НАБУ і нетонучим г* Ситником, з Юрченком, з тернопільським корумпованим «дводенним прокурором», з видатками на владу і охорону влади в бюджеті-2021… Після всього цього і так всім вже все ясно щодо «традиційних соціальних відносин» для кварталівців. Але ще й прямо про це заявити… Або писав Подоляк. Тоді причини шукати марно.

Хоча є і перспективна заява: «Мова зараз про те, куди ми все-таки хочемо в підсумку дійти? І чи хочемо?». Здається, Зеленського хтось змушує помалу замислюватись про Ростов? Бо в контексті частоти сигналів про факапи як в лічильника Гейгера, а також падіння рейтингів (в Зеленського сповз нижче 30% ще до платіжок за тепло, «слуги» в деяких міськрадах плавають в районі 1,5%) інакше це трактувати складно.

Але дещо насторожує раптовий вихлюп в стилі Добкіна-молодшого: «Ось чому потрібно, щоб блищали очі. Щоб усупереч. Щоб усі навколо бачили бажання йти та боротися. По-іншому ніяк».

Гм… Кризові часи прямої загрози все ж вимагають адекватності і тверезості від найвищих посадовців. Українцям точно не треба, щоб у влади «блищали очі». І «щоб усупереч» теж не треба. Тоді владі краще дійсно швиденько визначатись «куди ми все-таки хочемо в підсумку дійти». І подбати про квитки.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів у рубриках «Блоги» та «Статті». Думка редакції може відрізнятись від авторської.