Підсумки прес-конференції Трампа з Зеленським: Зеленський опинився поза зоною комфорту, тому виглядав розгубленим і дезорієнтованим.
В Україні позасистемний Зеленський успішно вибудував собі роль «я спілкуюсь з політиками з системи»: зневажливо, агресивно, обвинувально. З позиції господаря ситуації, що контролює всю владу в державі. Він може назвати кого завгодно негідником, покидьком, брехуном – і суспільство тільки підтримає його.
А в Нью-Йорку Зеленський опинився навпроти такого самого несистемного Трампа. Котрий так само жорстко звик ставити себе щодо співрозмовника. Котрий так само може будь-кого в обличчя назвати покидьком. Котрий так само завжди впевнений, що він – господар ситуації.
Плюс однозначна помилка щодо вибору мови спілкування: для Зеленського, коли він вже опинився поза зоною комфорту щодо формату спілкування, було критично важливо зберегти максимально доступну зону комфорту в питанні хоча би мови. Зберегти можливість вільно формулювати власну позицію.
Так, він підтягнув свою англійську до непоганого рівня – щоб мати змогу привітатись, висловити кілька добрих побажань, розуміти основний зміст реплік. Але цього явно недостатньо для комфортного спілкування. Йому слід було обмежитись кількома фразами на початку, а тоді перейти на українську.
При тому не лише з міркувань збереження хоч якоїсь комфортності. Це ще й ствердження своєї позиції: про справи своєї держави я казатиму мовою своїх громадян, бо я кажу це передусім для них, а не для іноземних лідерів чи виборців. Перекладачів там не бракувало – синхрон забезпечили би без питань.
А так вийшло, що напрямок розмови визначав Трамп, теми визначав Трамп, провідна роль також належала Трампу. Трамп, що закономірно, працював на власних виборців. І Зеленський, на жаль, теж працював на виборців Трампа.
Олексій Голобуцький / Telegram
