Насправді, наполегливе звертання до російських паттернів та відверто знущально ставлення до державної мови своєї країни завжди свідчить про травматичний історичний досвід. І тому коли президент Зеленський і його почет демонстративно переходить на російську, це свідчить насамперед про наявність у них сильних психологічних комплексів. Причому ці комплекси чітко ідентифікуються як пострадянські. Де нормою для україномовних, які робили партійну кар’єру, була свідома відмова від української на користь російської.
Аналогічно з’явилося покоління, яке приховувало своє українське походження навіть ціною зміни прізвища. Так з’явилися Вдовиченкови замість Вдовиченків, і навіть Разумкови замість Розумів.
У 2014 всі реготали з «женщины с русскоязычной челюстью». Оскільки урок не було засвоєно, неминуче настав час «мальчиков с русскоязычной челюстью». Єдине, чого хочеться побажати пану Зеленському, так це звернути увагу на Грузію. Де поява росіянина, що зневажив цілу націю, всівшися у крісло спікера парламенту, вивела на вулиці десятки тисяч обурених громадян. Дуже великою помилкою буде вважати, що в Україні буде по іншому. Страшно навіть уявити, що буде, якщо місце спікера Верховної Ради посяде «мальчик с русскоязычной челюстью».
Думайте!
Тарас Березовец / Facebook
