1. Дагестан втретє став епіцентром заворушень. Причин є кілька. По-перше, керівник регіону Меліков зламав (на користь собі) існуючі багато десятиліть корупційні системи противаг і домовленостей, які існували в регіоні, де проживає близько двадцяти різних національностей, які весь час конфліктують один з одним. Нова система Мелікова тріщить. Просто лінії розлому не такі очевидні, як це може здатися на перший погляд.
По-друге, в регіоні мають величезний вплив заборонені в Росії два проповідники-салафіти, яких сміливо можна називати співавторами перших двох заворушень. Щодо останнього, то, судячи з усього, без них також не обійшлося.
Третій фактор – всі місцеві силовики – місцеві. І вони будуть воювати зі своїми.
2. Попередньо, можемо говорити, що вчорашні виступи організовані даргінцями – другим за чисельністю народом, який не маю свого представника в найвищому керівництві республіки. Чи зіграв цей фактор якусь роль поки говорити складно.
3. У вчорашньому виступі дуже важливий чітко окреслений національний фактор. По суті, крім нападу на синагогу (чи не перший факт в Росії) для нас важливий чітко антиросійський виступ із нападом на церкву. В Дагестані росіян менше 4%, але, не можемо виключати, що останнім часом їх точечно почали ставити на важливі посади витісняючи «нелояльних» місцевих. У привʼязці до фактору салвфітських проповідей отримано гримучу суміш.
4. Окремо варто звернути увагу на те, що виступ відбувся в день маршу Пригожина, а місце виступу – Дербент. Саме туди Путін поїхав після маршу Пригожина і там його дуже тепло вітали місцеві мешканці. Цей факт також наводить на думку про, перш за все антивладну і антиросійську спрямованість.
5. Для нас важливо, що традиційна для російської влади лінія «в усьому винні українці» несподівано наткнулася на опір всередині самого істеблішменту (поводирем несподівано виступив Рогозін).
6. Окремо варто подумати, кому може бути вигідна вся ця історія в РФ. І тут відразу спадає на думку Кадиров, який зараз бореться за утвердження свого клану в якості безальтернативної влади в Чечні після відходу від справ самого Кадирова. Звичайно, це не означає, що він організував історію в Дербенті, але, теоретично, він може з неї отримати певні дивіденди.
Якщо говорити про головні висновки, то маємо виділити наступне:
1. Історія в Дагестані має регіональний характер і поки не виходить за межі республіки. Головне питання, на яке немає відповіді – чи спроможна ця історія перекинутися на інші регіони. Приклад Крокуса показав слабкість спецслужб. В той же час, відсутність будь-яких заяв від нападників, як в Крокусі так і в Дербенті не дає можливості зрозуміти маштаби задумів організаторів.
2. В той же час можна не сумніватися, що система управління РФ, передбачає появу нових маленьких чорних лебедів в найближчий час. При цьому, влада не буде робити ніяких висновків і якихось змін. Бо міняти треба занадто багато речей.
3. Все це не призведе до масових заворушень. Росія достатньо давно увійшла в стадію «Ми розуміємо, що влада нам бреше, але в нас немає альтернативи». І ключове питання, чи зʼявиться ця сама альтернатива, бодай на рівні ідей. Без появи «Ідеї» ніякі зміни неможливі.
Вадим Денисенко / Facebook
