Щодо можливого загострення мене дивують дві речі. Перше – це відсутність чіткого розуміння, що ми будемо робити у разі нападу на столицю. Обговорюються всі можливі сценарії, крім цього. Але ж це логічно. Захоплення «матєрі городов русскіх» – це та сакральна ціль, за яку готові помирати багато російських іванів. Ще більше з них готові пробачити Путіну будь-який нєосталінізм, злидні та ізоляцію, якщо «Київнаш».
Сценарій нападу на Київ, в той момент, коли українська армія зосереджена на сході та півдні є для росіян доволі привабливим. До того ж захоплення столиці та руйнація центрів прийняття рішень утворює появу кількох таких центрів, кожен з яких буде претендувати на «справжність». Це дозволяє запускати сценарій розвалу України на кілька окремих шматків. Навряд Харків, за відсутності легітимної центральної влади, буде діяти синхронно із Львовом, а Полтава із Житомиром.
Чомусь про оборону столиці не чутно взагалі, хоча в черговому своєму «поговоріть» Арестович обмовився, що «вони навіть можуть захопити Київ, щоб потім поміняти його в перемовинах із Заходом на щось цінне – воду в Крим, чи зняття санкцій». І друге, що мені дуже-дуже не ОК в цій ситуації – це відсутність візитів Байдена, Меркель, Макрона і прочіх зацікавлених в збереженні України осіб до Києва. Саме час демонструвати підтримку особистою присутністю.
P.S. Ця ситуація нагадує мені 2014 рік навіть не скупченням російських військ та агресивною антиукраїнською риторикою, яка лунає з російського боку. Вона схожа тим, що офіційна влада, опозиція, експерти, навіть військові розповідають з ранку до ночі, як Україна не збирається нападати на «Донбас», Росію, брати штурмом Крим. Купа народу обговорюють російські пропагандистські нісенітниці та переконують один одного, що Кремль бреше. Але ніхто не говорить, як ми будемо захищати себе.
Лариса Волошина / Facebook
