четверг, 28 мая 2020 | О ПРОЕКТЕ | КОНТАКТЫ

Богдан Буткевич: Приємно, що рашку ставлять в стійло Неприємно ж те, що наш маленький далекий закапелочок під назвою «Україна» в цих процесах навіть не об'єкт, а піщинка в океані переділу світу та переходу до нового технологічного укладу. Де нафта, судячи з усього, буде непотрібна

Ситуація стрімко починає нагадувати кінець 80-х років минулого століття. Тоді результатом рекордного падіння цін на нафту став крах совку та всього соцтабору. Та могутній імпульс для розвитку країн Заходу. В тому числі, стрімкого злету ЄС. Який зайнявся освоюванням колишніх радянських сателітів. Зараз же головний адресат кризи – передовсім, Китай, Іран та рашка. Тобто, псевдо-імперії, які за останні 20 років чомусь вирішили, що є якоюсь альтернативою чи, прости господи, конкурентом США.

Звичайно, коронавірус є проблемою для всіх країн світу і це таки класичний Талебівський «чорний лебідь». Однак дійсно великі країни тим і відрізняються від одноденок, що вміють використовувати кризи для збереження та підтримання власного інтересу. ІМХО нинішнє збивання цін на нафту явно носить характер картельної змови США з саудитами – як і 30 років тому.

До речі, Саудівська Аравія зараз, як і США, на рівні стратегії визнала, що протягом 20 років нафта перестане бути чорним золотом. І поставила собі за мету перестати бути країною, яка заробляє тільки на цьому. Тому, всі розумні й сильні зараз займаються витісненням з ринків слабких – щоб в останній момент заробити на нові технології нового рівня. А слабким місцем є якраз рашка. Думаю, в якості цілі саудити хочуть отримати її долю на європейському ринку та передовсім – китайському.

Ну, а американці хочуть знову отримати простір для розвитку економіки. Який – сюрприз! – означає: слабкого – підштовхни. А для цього потрібно забрати право бути головною майстернею світу у Китаю та головною бензоколонкою – в рашки.. Забрати виробництво назад, обрушити ринки, забрати долі в світовому пирогу. Й отримати нові стимули для розвитку. Й диктувати — делікатно, звичайно – вчорашнім псевдо-претендентам на боротьбу з «вашингтонським обкомом» свою волю.

Приємно, що рашку ставлять в стійло. ІМХО ситуація для лаптєстана зараз набагато більш драматична, ніж в кінці 80-х. У нинішньої рашки нема нічого, окрім нафти й газу. Й нема й близько запасу міцності, який все ж був у СРСР.

Неприємно ж те, що наш маленький далекий закапелочок під назвою «Україна» в цих процесах навіть не об’єкт, а піщинка в океані переділу світу та переходу до нового технологічного укладу. Де нафта, судячи з усього, буде непотрібна.

Тепер залишилося визначитися, чим і як будемо потрібні ми як країна та держава. Я вже мовчу про те, щоб скористатися кризою. Ну, там наприклад, надати аграріям рекордні позики – щоб восени засипати світ своєю продукцією. Чи щоб запропонувати кремлю десь за рік програму «жрачка в обмін на Крим та Донбас».

Але ж аваково-шмигалі можуть тільки про карантин торочити, обілєчувати і так конаючий дрібний бізнес та ловити спортсменів у плавках ротою ментів. Наша влада навіть московський патріархат не може прижучити – яке вже там використання кризи… Зеленський? А це хто взагалі? Він ще чимось управляє?

І це я не кажу вже про те, що падіння нафти вдарить і по нам через падіння всіх інших ринків. І якщо США це перенесуть, то ось ми – я хз…


Богдан Буткевич / Facebook
Поделитесь.





Новости партнеров