Отже, чергові переговори уряду України з МВФ закінчилися, скажемо м’яко нічим. У фільмі «Слуга народу» герой коміка Зеленського щиро й гарно послав у дупу МВФ. В реальності МВФ посилає президента Зеленського приблизно за тою ж самою адресою. Те, що вдавалося щоразу президентові Порошенку, у президента Зеленського завершується новим і новим провалом. Можна насолодитися глузами з шоумена, який справді відчув себе «найвеличнішим політичним лідером сучасності». Але що далі? Спробую спрогнозувати.
По-перше, бюджет на 2020 рік наразі приречений. Цей бюджет і так по-факту зруйнував реформу децентралізації і зекономив на всьому на чому тільки може. Але навіть в такому вигляді виконати його буде нереально. У жовтні бахнулися показники виробництва в України: -5%. Це дуже багато. Наслідком буде зменшення податкової бази і відповідно – надходжень в бюджет. Уряд муситиме економити на всьому на чому тільки можна. А це означає – борги по з/п для бюджетників, та скорочення соціальних програм. Почне лютувати податкова – відповіддю буде масовий ухід підприємців у тінь.
Ще один сюрприз – закредитуватися у комерційних банків не вийде. МВФ тим і цікавий, що він дає гроші державам під ду-у-у-уже маленькі відсотки, бо передбачає що гроші ті підуть на розвиток країни. Якщо гроші країні не дає МВФ – з якого дива ризикувати комерційним банкам? Це означає що гроші даватимуть тільки під великі відсотки і під цілком конкретну заставу. Це означає що варіант безмежного продажу української аграрної землі іноземцям встає в повний зріст. До яких наслідків це призведе – можна тільки уявляти.
Щось мені підказує, що особи у білих пальтах, які плескали у долонечки відкриттю ринку землі – ці особи не підуть на вулиці пояснювати переваги того ринку розбуреним громадянам, більшість з яких категорично проти. Можна опинитися і у багнюці, і на вилах. Команда Порошенка це розуміла – тому й не поспішала.
Оговорюся зразу. Я не вірю в те, що всім цим скористуються аби Україну знову підпорядкувати Росії. Давайте не забувати, частина ЗЕкоманди – їхні нардепи, гранітоїди, прибічники, це ті люди які виходили проти цієї перспективи на Майдан-2014. Так само я не вірю, що уряд піде на оголошення дефолту, як цього щиро жадає олігарх Коломойський – от вже хто справді радіє від’їзду місії МВФ. Чому? Бо дефолт призведе до такого погіршення економічної ситуації в країні, що часи Порошенка стануть пригадувати як економічний ренесанс. Протестні настрої посиляться настільки, що до вибуху знадобиться лише одна іскра.
І так. 100 мільярдів доларів від Москви, про які говорив Коломойський – блеф. Росія не має зайвих 100 ярдів аби подарувати їх Україні. Росія сама мріє про зняття санкцій, бо «смішні санкції» поклали її економіку на бетон пузиком. РосСтату вірити не можна, але є ознака яка говорить промовисто – в Росії згортаються супермаркети, бо росіяни економлять на всьому. Які 100 мільярдів, про що ви?
Але ж саме цього й хоче Москва, скажете ви? Аби в Україні здійнялося повстання яке розколе Україну і дасть Росії змогу створити нові й нові ДиРи? Це правда. І отут я хочу нагадати слова, сказані нещодавно в інтерв’ю віце-президентом Асоціації «Україна-ЄС» і депутатом Європараламенту Віолою фон Крамон – Захід надто багато вклав в Україну аби її просто взяти і покинути. Захід наразі нас не покинув і не відцурався від нас – не в останню чергу завдяки Петру Порошенку. Захід по-перше, працює з тим керівництвом України яке більшістю голосів обрав народ (а це для Заходу – святе). По-друге, Захід це нинішнє керівництво України дресирує і виховує. «Або будеш робити як треба – або дружи з олігархом Коломойським». Тобто або буде проводити реформи початі президентом Порошенком, або – дограєшся до голодних бунтів. Для такого виховування Захід має чимало ефективних важелів. МВФ – лише один з них.
МВФ поїхав. Далі – буде.
Дмитро Вовнянко / Facebook
